Організаційна структура управління: поняття, види і характеристика

Організаційна структура управління - це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.

Елементами структури можуть бути як окремі працівники, служби так і окремі ланки апарату управління, а взаємозв'язки між ними підтримуються через горизонтальні і вертикальні зв'язки, які носять лінійний і функціональний характер.

В межах структури управління проходить управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені завдання і функції управління, і відповідно - права і відповідальність за їх виконання.

Види організаційних структур управління та їх характеристика:

1. Лінійне управління - найбільш спрощена система, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії.

Кожний підлеглий має тільки одного керівника, який одноосібно віддає розпорядження, контролює і керує роботою виконавців.

Перевагами лінійного управління є:

· оперативність,

· чіткість взаємовідносин,

· несуперечливість команд,

· підвищення ступеня відповідальності керівників,

· зниження витрат на утримання управлінського персоналу.

Але керівник не може бути універсальним фахівцем і враховувати всі сторони діяльності складного об'єкту. Тому лінійне управління використовується на малих підприємствах з найпростішої технологією виробництва і в нижній ланці великих підприємств.

2. Лінійно-штабне керування використовується в управлінні відділами. Єдиноначальність зберігається, проте керівник готує рішення, накази та завдання для виконавців за допомогою штабних спеціалістів, які здійснюють збір інформації та її аналіз та розробляють проекти необхідних розпорядчих документів.

3. Функціональне управління передбачає поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління, що дозволяє розосередити адміністративно-управлінську роботу і доручити її найбільш кваліфікованим кадрам. Однак це призводить до необхідності складних узгоджень між функціональними службами при підготовці важливого документа, знижує оперативність роботи, подовжує терміни прийняття рішень.

4. Дивізіонне управління дозволяє централізувати стратегічні функції управління організації (фінансову діяльність, розробку стратегії фірми тощо), які зосереджуються у вищих ланках адміністрації організації і передаються підрозділам. Це призводить до гнучкого реагування на зміни в зовнішньому середовищі, швидке прийняття управлінських рішень та підвищення їх якості, але в той же час - до збільшення чисельності апарату управління та витрат на його утримання.

5. Матричне управління виділяє тимчасові предметно-спеціалізовані ланки - проектні групи, які формуються з спеціалістів постійних функціональних відділів. При цьому вони лише тимчасово підпорядковані керівнику проекту. А після завершення робіт над проектом повертаються у свої функціональні підрозділи.

Переваги: виключно висока гнучкість системи управління і орієнтація на нововведення.