Історичні обставини
Існує запозичення «по необхідності», коли у мові, що запозичує не існує слова для визначення поняття, але буває також, що слова запозичуються з тієї чи іншої мови, тому що ця мова користується економічним, політичним і культурним престижем. Найбільша кількість слів, запозичених із французької мови в інші мови світу, припало на період, коли французька була найпрестижнішою мовою Європи. У Середньовіччя поезія трубадурів на півдні Франції, в Провансі, і труверів на півночі країни, сильно вплинула з одного боку на Італію, з іншого – на Німеччину. У цей час італійська мова запозичує mangiare від французького manger. У XII столітті італійська та німецька мови запозичують французьке aventure: avventura (італ.), Abenteuer (нім.). Найбільша кількість запозичень в епоху Середьовіччя припала на XIII століття – століття розквіту французької мови [19]. З 1066 року, тобто з моменту завоювання Англії нормандцями, французька мова справляє великий вплив на англійську. Це явище було вже детально розглянуте в роботі. Нормандський, анжуйський і пікардійський діалекти послужили базою для англо-нормандської мови. У результаті до XVIII століття в англійській мові було 60% слів французького походження, і зараз їх залишається близько 33%. Наступний етап – правління короля Франциска I (1515–1547), який завоював герцогство Міланське. Це сприяло релігійному конфлікту між католиками та протестантами. Король підтримав католиків, що спровокувало втечу й вигнання гугенотів. Гугеноти ховалися головним чином у німецьких краях, де протестантство було поширене. Це сприяло притоку галліцизмів у німецьку мову. Конфліктні відносини між Італією та Францією не завадили мовам цих країн чинити сильний вплив одна на одну. У цей період слово batterie переходить в італійську мову, так само як і avant-garde. Під час правління Людовика XIV, «короля-сонце» (1643–1715), Франція виконує пануючу роль в Європі, як політичну, так і культурну. Правління Людовика XIV зазначено злетом літературного та художнього життя Франції, розквітом французького класицизму. Дуже висока репутація Франції за кордоном сприяла запозиченню французьких слів іншими мовами. Слово arcade було запозичене німецькою мовою. У цей же період Кольбер реформує французьку армію. Багато слів було запозичено німецькою (Korporal від французького «caporal», Biwak від «bivouac»), та італійською (bivouac та gendarme). У цю епоху в пошані були танці, про що свідчить, наприклад, «Міщанин у дворянстві» Мольєра з його вчителем танців. І досі в англійській мові залишилося багато французьких слів, що стосуються цього виду мистецтва. Прикладом може служити фраза з газети New Yorker від 1975 року: «His passé leg in a multiple pirouette sweeps through rond de jambe en l'air into the opening battement of a series of grands jetés en tournant» [11]. Що стосується епохи Просвітництва та Революції (XVIII століття) – це була епоха Вольтера, Дідро, Руссо, епоха розуму, свободи думки та свідомості. Ідеї енциклопедистів, які поставили під удар легітимність королівської влади, сприяли Революції 1789 року. Вони вплинули на деяких государів того часу, наприклад, на Катерину II (у Росії), на Фрідріха II (короля Пруссії), на шлюб Людовіка XV з Марією Лещинською, дочкою польського короля. Як результат – зараз у польській мові налічується близько 3 500 слів французького походження. XVIII століття було апогеєм престижу Франції, запозичення цього періоду дуже численні: civisme переходить в італійську мову, amateur в німецьку та англійську і т.д. З часу правління Наполеона I і до XXI століття – це ера індустріалізації та економічного злету Франції. Також це епоха французької «присутності» в Азії (сучасний В'єтнам тощо), на Близькому та Середньому Сході (Сирія, Ліван, частково Єгипет і Судан) і в Північній Африці. Витонченість, розкіш, мода, свобода думки – французьке мистецтво красивого життя виходить за межі Європи та континенту й донині відбивається утворенням французьких запозичень в різних мовах світу [2].
|
