Фонетична асиміляція французьких запозичень в англійській мові

Як тільки те чи інше іншомовне слово запозичується, звуковий образ цього слова піддається змінам і підпорядковується закономірностям звукового ладу мови, що запозичує.

Процес фонетичної асиміляції запозичень простежується на матеріалі французьких слів, які проникли в англійську мову після завоювання Англії норманами. Найяскравішою зміною в звуковій структурі французьких запозичень було перенесення наголосу з кінця слова, що властиво й досі французькій мові, на кореневий склад, тобто на початок слова, що властиво англійській мові протягом всього її розвитку. Процес перенесення наголосу відбувався поступово, причому головний наголос на останніх складах спочатку замінювалося другорядним, а потім зникав зовсім [13].

Аферезис – скорочення початкових складів, що зустрічається і у французькій мові, простежується досить часто в запозичених словах в середнєанглійский період: скороченню піддаються голосні та приголосні на початку слова, можуть скорочуватися як префікси, так і складові частини кореня. У результаті скорочення початку французьких слів в ряді випадків утворюються нові слова, між якими виникає з часом не тільки звукова, але й смислова відмінність. Порівняємо французькі запозичені слова, що виникли в результаті аферезису, як size (аssizе), sру (еsру), fenсе (dеfеnсе), щоб переконатися в тісному взаємозв'язку між фонетичними перетвореннями французьких слів і їх лексичним розвитком в системі англійської мови.

Синкопа – скорочення ударних або ненаголошених складів в середині слова. Нерідке явище в словах, що проникли з французької мови в англійську. Скорочення голосної в середині слова ми спостерігаємо ще в словах середнєанглійского періоду: sust-nаnсе, замість sustenance; commad-ment, замість соmmаndement.

Голосні або сполучення голосних, що спочатку знаходяться під наголосом, піддаються скороченню, якщо наголос переноситься на попередній їм склад. Приклад: merс1е – з французької miraс1е.

Синкопа – явище, якому піддалися ненаголошені склади в окремих французьких словах, запозичених в новоанглійский період: cарitаinе – сарtаin; сhеminée – сhimnеу. На відміну від слів, які проникли в англійську мову в середнєанглійский період і повністю асимільованих у ній, для більшості слів, запозичених після ХVI століття, характерна лише часткова фонетична асиміляція, а в окремих випадках і повна неасимілірованість. Це виражається у збереженні французького наголосу на кінцевому складі, проголошенні тих чи інших французьких звуків, невластивих англійської мови. Чужий фонетичний і графічний вигляд подібних слів призводить до того, що вони сприймаються в мові як сторонні предмети, їх французьке походження з ясністю простежується. Як приклад візьмемо англійські слова charade, sang-froid, entrée, élan і ряд інших, які зберегли окремі особливості французької вимови і наголоси. З іншого боку, багато французьких слів недавнього запозичення є значною мірою фонетично асимільованими: bureau, pioneer, engineer, chauffeur, lieutenant.

Французькі запозичення раннього періоду проникли в англійську мову в основному усним шляхом через народну мову, що зумовило їх фонетичне пристосування до артикуляційних навичок англійців. Народ перебудовував вимову цих слів за нормами англійської мови. Для французьких запозичень пізнього періоду – з ХVI ст. і по теперішній час – характерно, що вони потрапили в англійську мову книжковим шляхом. Для цих слів властиво в переважній більшості випадків збереження французької орфографії. Графічний та звуковий образ французьких запозичених слів залишався і залишається в пам'яті великої кількості людей, що до деякої міри зумовлює збереження французької вимови цих слів [6].

У ХVI–ХIХ століттях французькою розмовляли в основному освічені верстви суспільства – дворянство та буржуазія. Цим пояснюється запозичення більшості слів, пов'язаних зі способом життя аристократії: matinée, mésalliance, beau monde, і слів і виcловів французької побутової лексики, сфера поширення якої обмежується привілейованими верствами англійського суспільства (liaison, complaisance, melange, decor, en passant, entre nous soit dit). Ці слова залишаються в межах так званої жаргонної світської лексики, для широких мас народу вони чужі та незрозумілі. Для всіх цих слів характерно збереження французької вимови і наголоси, тобто фонетична неасимілірованість у мові. Таким чином, вживаність слова, сфера його розповсюдження є важливими чинниками, що визначають повноту та ступінь фонетичної асиміляції запозичень.

Наступним фактором, який значною мірою обумовлює ступінь фонетичної асиміляції запозичених слів, є важливість виражених ними понять і їх відносини зі споконвічно англійськими словами-синонімами. Чим важливіше поняття, яке виражається запозиченим словом, чим частіше воно вживається в побуті, тим швидше і повніше відбувається його фонетична асиміляція. Показовим у цьому відношенні є асиміляція військових і політичних термінів порівняно пізнього запозичення: officer, general, lieutenant, captain, division, squadron, embassador, reconnaissance.

Процес асиміляції, будучи поступовим і тривалим, безперервно здійснюється в мові і в наш час. Тому думка про повну фонетичну незасвоєність більшої частини французьких слів пізнішого запозичення є неправильною. Якщо запозичене слово утримується в мові, поширюється в ній, то воно неминуче піддається процесу фонетичної асиміляції, причому його повнота і швидкість визначатимуться як особливостями звукового складу даного слова, так і його важливістю і поширеністю в мові [11].