ДИПЛОМНА РОБОТА

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Кафедра романської філології і перекладу

 

Французькі запозичення в інших мовах світу

Виконала: студентка VI курсу, групи ЯФ-61

напряму підготовки (спеціальності)

8.02030302 “Мова і література (франц.)”

Паніна К.О.

 

Керівник: канд. філол. н.,

Музейник І.В.

 

Національна шкала __________________

Кількість балів: ____ Оцінка ЕСТS _____

Рецензент: __________________________

(вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

 

м. Харків - 2015

ЗМІСТ

ДИПЛОМНА РОБОТА. 1

Французькі запозичення в інших мовах світу. 1

ВСТУП. 4

. 6

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАНЦУЗЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ. 7

1.1. Поняття запозичення, адаптації та галліцизмів. 7

1.2 Запозичення французької лексики мовами світу. 11

1.2.1 Історичні обставини. 13

1.2.2 Галузі запозичення. 15

1.2.3 Зворотні запозичення. 18

1.3 Інтернаціональна лексика французького походження в синхронії та діахронії. 19

1.4 Висновки до Розділу І. 22

2.1. Етапи запозичення. 24

2.1.1. Проникнення французької лексики у англійську мову під час нормандського завоювання. 24

2.1.2. Французькі запозичення в англійській мові після періоду нормандського завоювання. 28

2.2. Асиміляція французьких запозичень в англійській мові. 29

2.2.1. Граматична асиміляція французьких запозичень в англійській мові. 31

2.2.2. Фонетична асиміляція французьких запозичень в англійській мові. 32

2.2.3. Лексичні асиміляції французьких запозичень в англійській мові. 35

2.3. Типи французьких запозичень в англійській мові. 37

2.4 Висновки до Розділу ІІ......................................................................... 38

3.1. Етапи запозичення. 40

3.1.1. Запозичення французьких слів в XVIII столітті. 40

3.1.2. Запозичення французьких слів в XIX столітті і в першій половині XX століття. 41

3.1.3. Запозичення французьких слів у другій половині XX століття. 44

3.2. Асиміляція французьких запозичень в російській мові. 45

3.3. Типи французьких запозичень в російській мові. 47

Висновки до Розділу ІІІ. 48

ВСТУП

Мова – явище соціальне, будь-яка зміна, що відбувається в суспільстві, звичайно, відбивається і на мовних процесах. Найрухомішим пластом мови є лексика. Саме вона найбільш сприйнятлива до всього нового. Це очевидно: з'являються нові реалії – з'являються нові слова, що їх позначають, зникають реалії – зникають і слова. Умовою існування будь-якої мови як основного засобу комунікації є її розвиток, еволюція – відмирання застарілих і поява нових елементів на всіх рівнях мовної системи, тобто рухливість мови. Еволюційні процеси стосуються, в першу чергу, лексико-семантичного ярусу мови, оскільки саме лексика звернена до об'єктивної дійсності і безпосередньо відображає все, що в ній відбувається. Слід особливо підкреслити, що лексика будь-якої мови зазнає змін: а) на основі слів і основ власної мови (словотвір, зміна значення слова) і б) на основі слів і основ інших мов. Інакше кажучи, існує два шляхи формування лексики: прямий шлях і шлях запозичення. При цьому запозичення і словотвір засновані на створенні нових лексичних одиниць у лексико-семантичній системі даної мови, а зміна значення – на пристосуванні смислового змісту [1].

Запозичення є результатом мовних і культурних контактів. Мовні контакти завжди відіграють певну роль у розвитку словникового складу мови. Вплив французької мови залишив значні сліди в багатьох мовах світу.

Вивчення проблеми запозичення різнорівневих елементів мови являє собою сукупність питань лінгвістичного і екстралінгвістичного характеру. Сюди, зокрема, належать питання про причини і умови процесу запозичення, типах і формах запозичень, про характер їх асиміляції і більш загальні проблеми взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів в ході еволюції мовної системи.

Об'єктом дослідження виступає французька лексика, яка була запозичена в періоди всесвітній історії, протягом найбільшого впливу французької мови на різні мови світу.

Предмет дослідження є процеси фонетичної, морфологічної та лексико-семантичною адаптації французьких лексичних одиниць та їх територіальна і соціальна специфіка.

Поставлена мета вимагає вирішення наступних приватних завдань: розгляд теоретичних основ запозичення; визначення статусу французької мови серед інших впливових мов; визначення джерел проникнення французьких запозичень в діалектні варіанти різних мов світу; проведення фонетико-морфологічного аналізу французьких запозичень.

Актуальність даної теми зумовлена тим, що дослідження запозичень є однією з проблем сучасної лінгвістичної науки. З плином часу запозичуються нові слова, а вже вкорінені піддаються асиміляції і змінам, так що ця тема ніколи не втратить свою актуальність.

У сучасному мовознавстві, питання мовного запозичення є також одночасно традиційними і актуальними, тому що проникнення лексики одних мов в інші, відбувається досить інтенсивно на всіх їх диахронических зрізах і впливає на всі рівні мовної системи. Дослідження впливу французької мови на інші мови та діалекти, вносить певний внесок у вирішення спільних проблем варіативності мови, обумовленої феноменом мовного контактування.

Теоретична значущість даної роботи пов'язана з розвитком положень теорії мовних контактів і запозиченні як однієї з визначальних причин мовних змін. Уточнюються поняття «запозичення», його форми, шляху проникнення, адаптації в приймаючому мові, виявляються залежності процесу запозичення від культурно-історичних і соціолінгвістичних чинників. Теоретична розробка зазначених положень вносить певний внесок у вирішення проблеми функціонування лексичних одиниць у нових мовних і культурних умовах.

Мета даної роботи – вивчення французьких запозичень в різних мовах світу.

Зазначена мета вирішується за допомогою наступних завдань:

1) визначити, що розуміється під поняттям «запозичення»;

2) розглянути запозичену лексику на прикладі запозичень з французької мови в англійській, російській та інших мовах;

3) виявити причини запозичення французьких слів в ту чи іншу епоху.

У роботі використані наступні методи:

1) енциклопедичний, тобто вивчення значення слова в тісному зв'язку з предметами і явищами, які вони позначають;

2) порівняльний, тобто вивчення подібності та відмінності мов, лексики цих мов;

3) метод спостереження, тобто виділення з тексту тих чи інших цікавих фактів і включення їх в потрібну категорію.

Матеріалами дослідження послужили французька лексика, яка відображена в різноманітних творах, наукових працях відатних лінгвістів та словниках. В ході лексико-морфологічного аналізу виявлени її особливості та закономірності.