Проникнення французької лексики у англійську мову під час нормандського завоювання

Французька мова по відношенню до англійської мови в період нормандського панування зайняла головне положення, як мова двору, феодальної знаті, урядових установ, школи і взагалі як основна мову писемності (поряд з латинською). Проникнення французьких слів в англійську мову почалося не відразу слідом за нормандським завоюванням, а лише в XII столітті. Особливої сили воно досягло в XIII–XV століттях. Панування французької мови завершується в другій половині XVI століття, але найбільша кількість запозичень з неї припадає якраз на цей час: англійська мова, витісняючи французьку, особливо потребувала збагачення своєї лексики тими елементами, які мала остання [3].

Слід, однак, відзначити, що спочатку французька мова поширювалась у Англії головним чином у формі нормандського діалекту, змішаного з елементами північно-східних французьких говірок. Вже у XIII в. французька мова почала втрачати в Англії характер живої розмовної мови і поступово перетворювалася на традиційну офіційну мову (тепер французькій мові відведена роль офіційної в сфері міжнародного документознавства (як латині – у медичній галузі). У зв'язку з цим більш пізні запозичення створюються переважно вже не з англо-французької, а з центрально-французької (паризької або франсійської), що переважала в XIII столітті.

Більшість цих запозичень так і залишилася на периферії словникового запасу і за своїми фонетичними та структурними особливостями мови ці запозичення особливі: вони складають численну групу складних слів, типових переважно для мови літературної та наукової і характеризуються специфічною словотворчою структурою. Однак, деякі слова з плином часу стали звичайними, повсякденними і загальновживаними: наприклад, face – обличчя (la face), gay – веселий (gai), hour – година (l'heure), ink – чорнило (les encre), joy – радість (la jolie), letter – лист (la letter), money – гроші (la monnaie), pay – платити (payer), river – ріка (la rivière), table – стіл (la table), place – місце (la place), large – широкий (large), change – змінювати (changer), minute – хвилина (la minute), mountain – гора (la montagne), soil – ґрунт (le sol), air – повітря (l'air), flower – квітка (la fleur), fruit – фрукт (le fruit).

Нормандське завоювання значно вплинуло на словниковий склад англійської мови. Протягом своєї тривалої боротьби з французькою мовою, що тривала майже два з половиною століття, англійська мова значно поповнилася за рахунок переможеної французької мови. Це поповнення відбувалося повільно. Поповнення словникового складу англійської мови відбувалося також внаслідок того, що з приходом норманів у Англії з'явилися нові риси життя, нові види діяльності, невідомі стародавнім англійцям. Вторгнення норманів поставило французьку мову на рівень державної, мови пануючої меншості. Всі офіційні документи писалися французькою мовою, на неї ж велося викладання в школах, і здавалося, що вона стане загальновизнаною мовою країни. Але переважна більшість жителів продовжувала говорити староанглійською мовою, так як англосакси не хотіли вивчати французьку мову. Англійська мова не була обмежена у розвитку писемністю, тому вона змінювалася і спрощувалася дуже швидко протягом століть завоювання Англії норманами. Склалася така ситуація: щоб нижчим верствам населення зрозуміти панство, доводилося вчити французькі слова; а панству навпаки, доводилося використовувати у своїй промові англійські слова, щоб спілкуватися з простими людьми. У цих умовах значні верстви англійського населення стали двомовними. Ця двомовність і стала основною причиною проникнення великої кількості французьких слів в англійську мову. І тому, вона ввібрала в себе величезну кількість французьких слів, які в основному вважалися більш чемними і делікатними варіантами простонародних англосаксонських аналогів. Тому тепер є англосаксонські swine, sheep і belly і запозичені з французької pork, mutton і stomach (з англ. – свиня, вівця та шлунок відповідно) [11].

Отже, в результаті запозичення в англійській мові створювалися пари синонімів, між якими потім відбувалася боротьба. Результат цієї боротьби був неоднаковий в різних випадках. Можна визначити три основні способи запозичення:

1. Боротьба між англійським і французьким словом закінчується на користь останнього, англійське слово зникає з мови.

У тій боротьбі, яку вели між собою запозичені і корінні слова в мові, французьке слово часто абсолютно витісняло слово англійського походження. Наприклад, давньоанглійській слово here – армія було абсолютно витіснене словом army; давньоанглійське earm – бідний – французьким poor. Деякі слова французького походження витіснили з англійської навіть самі уживані слова. Так, наприклад, французьке слово rivière «ріка» витіснило слово ēa; французьке слово montagne «гора» – слово beorz. В окремих випадках такого витіснення могли сприяти особливі умови; наприклад, давньоанглійська назва річки ēa набула в середнєанглійскій звуковий образ і; слово, яке складалося з одного звуку, очевидно, чинило слабий опір проникненню набагато міцнішого в звуковому відношенні французького слова.

2. Переможцем виявляється англійське слово. Французьке слово, проіснувавши в англійському протягом деякого часу, витісняється з нього. Так, наприклад, слово amity «дружба» було витіснене англійським friendship, проіснувавши в англійській мові деякий час.

3. В мові зберігаються обидва слова, але при цьому відбувається більш-менш виразна диференціація їх значень, іноді чисто семантичного, іноді швидше стилістичного характеру. Іноді запозичене французьке слово витісняє свій споконвіку англійський синонім в іншу сферу значення. Так, наприклад, давньоанглійське слово harfest, що позначало «осінь», було витіснене у цьому значенні іменником autumn з французького autumne, але збереглося в англійській мові у вигляді harvest у значенні «урожай».

Мова зберегла пам'ять про ті часи, коли селяни називали своїх тварин англійською, а м'ясники в місті називали м'ясо цих тварин французькою. Наприклад: cow – beef, swine – pork. Зауважимо, що кількість запозичених слів, що відображають ту чи іншу сферу життєдіяльності людини, в різні періоди було різним. Французькі слова, запозичені в епоху нормандського завоювання, позначали предмети і поняття, пов'язані з життям і побутом нормандської знаті, відображали різні сфери людської діяльності і стосувалися майже всіх сторін матеріального, суспільно-політичного і культурного життя [10]. Поряд з ними в англійську мову проникло багато французьких слів повсякденного вжитку, що позначали поняття, які вже мали позначення в англійській мові:

В XII–XV століттях безперечним лідером у запозиченнях є сфера, пов'язана з описом людських почуттів, тому що відбувається зростання інтересу до людини: fatigue – втома, miserable – нещасний, tender – ніжний. У цей період також запозичалася велика кількість лексики з області військової справи: general – генерал; lieutenant – лейтенант.

Нормандське завоювання знайшло своє відображення і в лексиці, пов'язаній зі шкільним навчанням, наукою та вченістю. Серед запозичених слів у XIV столітті можна відзначити наступні: lesson – урок, library – бібліотека, pen – перо для письма, pupil – учень, pencil – олівець.

Нові форми домашнього побуту, що утворилися в Англії в період нормандського завоювання, також несуть на собі печатку французького впливу і часто позначаються французькими словами: dinner – обід, supper – вечеря, table – стіл, plate – тарілка, napkin – серветка, sauser –блюдце.

До кінця XV століття зростає кількість слів, що описують різні явища з області промисловості: machine – машина, engine – мотор; торгівлі: fair – ярмарок; market – ринок; money – гроші; політичного життя: government – уряд; parliament – парламент.