ІІ.2 Аналіз результатів експериментального дослідженняЕкспериментальне дослідження з вивчення впливу стилю батьківського виховання на розвиток просоціальної поведінки молодших школярів передбачало використання методик: «Діагностика батьківських відносин» (ДБВ), яка дала змогу визначити тип батьківського ставлення до дитини, тест на визначення стилю батьківських відносин, методика «Рукавичка» Г. А. Цукерман, що уможливила визначення особливостей сприймання молодшими школярами інших, як партнерів зі спільної діяльності. Результати діагностики батьківського ставлення до дітей, визначені з допомогою методики ДБВ відображені в табл. 1. Таблиця 1 Результати діагностики батьківського ставлення до дітей – учнів другого класу Малошпаківської ЗОШ
Дані високі бали свідчать про значний розвиток вказаних вище стилів батьківських відносин. За шкалою прийняття відторгнення 33,3 % батьків має виражене позитивне ставлення до дитини, батьки приймають її такою як вона є, поважають та визнають її особистість, симпатизують їй, схвалюють її інтереси, підтримують плани та проводять з дитиною багато часу, не шкодуючи про це, 13,3 % батьків набрали низькі бали за цією шкалою. Це говорить про те, що дорослі мають тільки негативні почуття до дитини. Вважають дитину невдахою, не вірять в її майбутнє, не довіряють дитині, низько оцінюють її здібності. За шкалою «соціальна бажаність» 20 % батьків набрали високі бали, що свідчить про зацікавленість батьків інтересами дитини, їхнє прагнення бути ближчими до неї. 16,7 % батьків набрали низькі бали. Отже, батьки не виявляють зацікавленості захопленнями дитини, низько оцінюють її здібності, не схвалюють самостійність та ініціативу дитини, що може негативно відбитися на її особистісному розвитку. За шкалою «симбіоз» 13,3% батьків набрали високі процентильні бали. Дані батьки не встановлюють дистанцію між собою і дитиною, намагаються завжди бути ближчими до неї, задовольняти її прохання, намагаються відгородити від неприємностей. Тривога батьків зростає, коли дитина намагається бути самостійною. Низькі бали набрали 16,7 % батьків. Ці батьки мало піклуються про дитину, тримають її «на відстані», не переймаються проблемами дитини. За шкалою «авторитарна гіперсоціалізація» 16,7 % батьків набрали високі бали. Це говорить про те, що дорослі занадто авторитарно ведуть себе по відношенню до дитини, вимагають від неї жорсткої дисципліни, намагаються нав’язати дитині свою думку. Батьки постійно слідкують за досягненнями дитини, її звичками, почуттями. Низькі бали набрали 23,3 % батьків. Це свідчить про відсутність контролю з боку батьків. За шкалою «маленький невдаха» 16,7 % батьків набрали високі бали. Це є показником того, що батьки намагаються приписати дитині особисту соціальну неблагополучність. Батьки бачать дитину меншою, порівняно з її реальним віком. ЇЇ захоплення, для батьків здаються несерйозними. Дитина їм здається непристосованою і відкритою для поганого впливу. Низькі бали набрали 30 % батьків. Ці батьки, не дивлячись на невдачі дитини, вірять в неї. На наш погляд, найбільш оптимальними є такі типи батьківських відносин як, прийняття та соціальна бажаність. До нейтрального рівня можна віднести «симбіоз» та «маленький невдаха». Негативним бачиться високий рівень прояву ставлення за типом «авторитарна гіперсоціалізація» та «інфантилізація». Порівняння високих та низьких результатів батьків за відповідними шкалами графічно відображене на рис. 2.1 та 2.2.
Рис. 2.1 Рис. 2.2
Тест для визначення стилю батьківського виховання дав нам змогу встановити, що 53,4 % досліджуваних батьків притаманний демократичний стиль виховання, 20 % – авторитарний, 10 % – ліберально-потуральний та 16,7 % – відчужений. Дані у графічній формі відображені на рис. 2.3.
Рис. 2.3 Результати визначення стилю батьківського виховання у батьків учнів молодших класів Малошпаківської ЗОШ
Порівнюючи результати, отримані з допомогою методик «Діагностика батьківських відносин» та «Тест для визначення стилю батьківського виховання», було констатовано, що у сім’ях з авторитарним стилем виховання переважає тип відношення до дитини – гіперсоціалізація. Демократичному стилю виховання у більшості притаманний тип відношення до дитини прийняття та соціальна бажаність, у сім’ях з ліберально – потуральним стилем виховання, батьки застосовують симбіоз. По відношенню до дитини, при відчуженому стилю виховання переважає тип відношення – інфантилізація (див. табл. 2).
Таблиця 2 Залежність стилю батьківського виховання від типу відношення до дитини
У процесі дослідження за методикою «Рукавичка» було визначено особливості поведінки молодших школярів, які уможливили виокремлення її певних просоціальних характеристик. Дані, відображені в таблиці 3,
Таблиця 3 Підсумкова характеристика поведінки
дали змогу констатувати, що поведінка 46,6% молодших школярів визначалася нормативністю, спрямованістю на узгодження своїх дій з партнером, позитивне ставлення до нього, що свідчило про високий рівень сформованості її просоціальних характеристик; поведінці 33,4% учнів другого класу були переважно притаманні охарактеризовані ознаки, однак спостерігалися певні окремі відхилення, що виявлялися у спробах переконати партнера у правильності власного вибору, заволодіти кращими олівцями тощо, що посприяло середньому виконанню завдання; 20% вирізнялися низьким рівнем виконання завдання, прагнули нав’язати свою думку, були негативно налаштовані щодо своїх партнерів, порушували норми взаємодії (малюнки молодших школярів див. у додатку 5). Отримані дані відображені у графічній формі на рис. 2.4
Рис. 2.4 Рівень виконання завдання за методикою «Рукавичка» молодшими школярами Малошпаківської ЗОШ
На основі аналізу отриманих даних, нами встановлено зв’язок між стилем батьківського виховання та батьківського ставлення до молодших школярів та просоціальними проявами їх поведінки, під час виконання завдань у взаємодії з партнерами.
Рис. 2.5 Залежність рівня виконання завдання за методикою «Рукавичка» від стилю батьківського виховання
Так, ті діти, стосовно яких реалізувався демократичний стиль спілкування, що супроводжувався визнанням дитини, її цілей, інтересів, узгодження проблемних питань, виявилися найбільш налаштованими на просоціальну поведінку – на взаємодію з партнером та його прийняття. Серед них виконали завдання на високому рівні 73,3 %, на середньому – 20%, а на низькому – лише 6,7%. Учні, яких виховують на засадах ліберально-потурального стилю, характеризувалися значно нижчими показниками. Серед них було 33,3 % з високим рівнем виконання завдання, 33,3% – з середнім рівнем і 33,4% – з низьким рівнем. Дещо нижчих успіхів досягли ті молодші школярі, до яких застосовують відчужений стиль батьківського виховання: тільки 10% з них досягли високого рівня виконання завдання, а інші вирізнялися середнім (66,6 %) та низьким (23,4%) рівнями. Приблизно однаковими показниками (порівняно з попередньо охарактеризованою категорією дітей) вирізнялися молодші школярі, яких виховували згідно з авторитарними позиціями: 13,4 % з них виконали завдання на високому рівні; 33,3% – на середньому, а 53,7% – на низькому. Вплив стилю батьківського виховання на групову діяльність дитини, здатність до взаємодопомоги, співпраці, досягнення єдиної цілі та спільних дій можна прослідкувати розглянувши Рис. 2.5. Порівнюючи дані досліджень за методикою «Діагностика батьківських відносин» та методикою «Рукавичка», було встановлено, що батьківське відношення за типами «прийняття» та «соціальна бажаність» позитивно впливає на просоціальну поведінку дитини. Діти цих батьків мали високий рівень виконання завдання. Тип відносин «симбіоз» та «інфантилізація», сприяв виконанню завдання на низькому рівні. Щодо типу відношення «гіперсоціалізація» то тут ми спостерігали, що рівень виконання завдання був низький. Про те слід відмітити, що є і високі рівні виконання завдання, на що вплинули партнери, батьки яких мали такі типи відношення до дітей як «прийняття» та «соціальна бажаність». Дані відображені в табл. 4. Таблиця 4 Рівень роботи в групі завдання в залежності від типу батьківських відносин.
Отже, підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що вплив стилів батьківського виховання має велике значення для розвитку просоціальної поведінки молодших школярів. Тому, що діти потребують спілкування, уваги і розуміння зі сторони батьків, що безпосередньо впливає на їхню самооцінку та соціальну активність. Для того, щоб розвиток просоціальної поведінки молодших школярів проходив успішно, батькам слід виховувати дітей у дусі толерантності, потрібно володіти відповідними знаннями, а саме, батькам необхідно формувати у дітей систему цінностей, в основі якої лежать такі загальні поняття: як згода, компроміс, взаємне ухвалення і терпимість, прощення, співчуття, розуміння, співпереживання і тому подібне. Головні методи виховання в сім'ї — це приклад, загальні з батьками заняття, бесіди, підтримка дитини в різних справах, у вирішенні проблем, залучення її в різні види діяльності в сім'ї і поза нею. Дитина освоює соціальні зв'язки і ролі в світі. Водночас у ході свого зростання дитина все більше орієнтується на ровесників і соціальні інститути. Батьки, даючи їй відносну свободу, повинні бути надійним тилом, створювати відчуття впевненості у важкій ситуації.
|
