Джерельна база дослідження

До джерельної бази дослідження присвяченого процесу формування багатопартійної системи в СРСР у період «перебудови» в першу чергу слід віднести офіційні документи, які включають нормативно-правові акти та документи державних та партійних (КПРС) органів законодавчої та виконавчої влади в СРСР. Серед них: постанови Політбюро ЦК КПРС («О работе партийных организаций по укреплению своих рядов и обновлению состава КПСС в условиях углубления перестройки» від 21 липня 1989 року, «О позиции КПСС в отношении с обшественно-политическими организациями и движениями» від 24 січня 1991 року); закони Верховної Ради СРСР («Об учереждении поста Президента СССР и внесений и дополнений в Конституцию (Основной Закон) СССР» від 14 березня 1990 року, «О свободе совести и религиозных организациях» від 1 жовтня 1990 року, «Об общественных объединениях» від 9 жовтня 1990 року), законодавчі акти Верховної Ради РСФРР, накази Президента та постанови з’їздів народних депутатів РСФРР («О выборах народных депутатов» від 27 жовтня 1989 року, «О механизме народовластия в РСФСР» від 20 червня 1990 року, Указ Президента РСФСР «О приостановлении деятельности коммунистической партии РСРФСР» від 23 серпня 1991 року, «О запрещении на территории РСФСР коммунистической партии» від 6 листопада 1991 року); постанови Президії Верховної Ради та Ради Міністрів УРСР («Про порядок реєстрації громадських об’єднань» від 29 вересня 1990 року, «Питання реєстрації статутів громадських об’єднань від 21 грудня 1990 року). Вони відображають еволюцію політичної системи в країні та процес формування громадських об’єднань та політичних партій зокрема.

Із числа опублікованих джерел присвячених процесам формування багатопартійної системи в СРСР важливе значення мають документи політичних партій, рухів та неформальних громадських об’єднань – їх програми, статути, протоколи, резолюції засідань та мітингів, стенограми засідань партійних комітетів (КПРС), та матеріали довідниково-інформаційного характеру. Зокрема у нашому дослідженні були використані наступні партійні документи: статути політичних партій та громадських об’єднань (Всесоюзного добровільного історико-партіотичного об’єднання «Меморіал», Всесоюзного товариства «Единство – за ленинизм и коммунистические идеалы», Об’єднананого Фронту Трудящих СССР, Соціал-демократичної партії Росії (СДПР), Республіканської партії Російської Федерації (РПРФ), Народного Руху України за перебудову, Руху за національну незалежність Латвії (ДННЛ), Латвійської соціал-демократичної робітничої партії (ЛСДПР), Соціалістичної федерації трудящих Литви (СФТЛ), Демократичного об’єднання «Ваба Есті» («Вільна Естонія»), Білоруського народного фронту «Адраджееьне» («Відродження»), (БНФ), Національно-демократичної партії Білорусії (НДПБ), Народного руху «Гагауз-халки», Інтернаціонального руху на захист перебудови «Унітатя - Едність»), політичні програми партій та рухів (Инициативная коомунистическая программа действий «За возрождение советской социалистической России», прийнята Ініціативним з’їздом комуністів Росії 21 жовтня 1990 року Принципы организационной структуры Христианско-демократического союза России, Декларация основных принципов Социал-Демократической партии Российской Федерации (СДПР), Интернаціонального фронту трудящих Латвійської РСР, Республіканського демократичного депутатського клубу Білорусії, програми Марксиської робітничої партії (МРП), Ліберально-демократичної партії Росії (ЛДПР), Партії конституційних демократів (ПКД), Партії Відродження Росії (ПВР), РПРФ, Українського Християнсько-демократичного фронту (УХДФ), НРУ «За перебудову», Української національної партії (УНП), Демократичної партії України (ДемПУ), Народного фронту Латвії (НФЛ), ЛСДПР, Латвійської партії відродження (ЛПВ), «Саюдіса», Демократичної партії Литви (ДПЛ), Литовської соціал-демократичної партії(ЛСДП), Соціалістичного руху за перебудову в Литві «Венібе – Єдинство – Єдність», Народного фронту Естонії (НФЕ),Соціал-демократичної партії Естонії (СДПЕ), Християнсько-демократичного союзу Естонії (ХДСЕ), Християнсько-демократичної партії Естонії (ХДПЕ), Партії національної незалежності Естонії (ПННЕ), БНФ, Білоруської соціал-демократичної громади (БСДГ), Народного фронту Молдови (НФМ),),маніфести та резолюції громадсько-політичних та партійних утворень (маніфести про створення СДПР, ПКД, ДемПУ, «Тезисы научно-политического дискуссионного клуба «Перестройка» к первой информационной встрече-диалогу «Общественные инициативы в перестройке»», прийняті на засіданні клуба «Перебудова» у серпні 1987 року, «Воззвание Патриотического объединения «Память» к русскому народу, к патриотам всех стран и наций», прийняте на засіданні Центральної Ради Патріотичного об’єднання «Пам’ять» 8 грудня 1987 року, Резолюция Объединенного Фронта Трудящихся СССР «Об отношении к КПСС», Резолюция Учредительного съезда Партии конституционных демократов «О современных проблемах национально-государственного устройства СССР», Декларація принципів Соціал-Демократичної партії України «На шляху гуманізму і прогресу», прийнята за основу Установчим з’їдом СДПУ 27 травня 1990 року, резолюції Установчого з’їзду Партії незалежності Литви від 21жовтня 1990 року «Про відношення до комуністичних організацій», «Про відносини із «Саюдісом»», конференції БНФ «Незалежная Беларусь» (30 червня-1 липня 1990 року): «Про організаційну перебудову БНФ «Адраджэныне», «Про створення нових партій», «Про політичну ситуацію в Білорусії», «Про відносини БНФ с партіями та організаціями»). Зазначені політичні матеріали всебічно відображають програмні завдання та установки, хід партійного будівництва, передвиборчу тактику, стратегію та інші сторони діяльності політичних партій радянських республік наприкінці 1980-их-на початку 1990-их років.

Різностороння інформація, присвячена суспільно-політичним процесам в СРСР в роки горбачовської «перебудови» вміщена на сторінках періодичних видань центральної та місцевої преси. У дослідженні нами були використані матеріали газет «Правда», «Панорама», «Хронограф» «Новый Хронограф» «Советская Россия», а також суспільно-політичного журналу «Известия ЦК КПСС», які дають автентичний інформаційно-аналітичний огляд процесу зародження громадянського суспільства в країні, на фоні кризи комуністичної ідеології КПРС та формуванні партійного плюралізму в державному управлінні.

Особливо слід виокремити використаний у ході дослідження документальний матеріал періодичних видань, які випускалися самими громадськими об’єднаннями та політичними партіями: «Демократическая платформа», «Демократическая Россия: информационный бюллетень», «Альтернатива» (СДПР), «Путь» (ХДРС), «Вестник» («Меморіал»), бюлетень «Память», «Гражданское достоинство» (ПКД), «Літературна Україна», де публікувалися офіційні звернення та виступи їх лідерів, а також установчі документи новоутворених політичних сил.

В якості джерела нами використовувалася і мемуарна література – авторські роботи політичних діячів КПРС, лідерів політичних партій та громадських об’єднань: М.С. Горбачова «Жизнь и реформы», В.А.Мєдвєдєва «В команде Горбачева: вигляд изнутри», М.І. Рижкова «Главный свидетель», «В Политбюро ЦК КПСС… По записям Анатолия Черняєва, Вадима Мєдвєдєва, Георгия Шахназарова» (1985-1991)». Вони відображають різнопланові суспільно-політичні соціально-економічні та морально-духовні проблеми перехідного для радянського суспільства етапу «перебудови», в умовах домінування комуністичного тоталітарно-репресивного контролю в усіх сферах людського життя і розкривають ключові моменти політичної історії СРСР в роки перебування при владі Михайла Горбачова. Незважаючи на те, що зазначені автори мали змогу безпосередньо спостерігати роботу Політбюро ЦК КПРС та інших керівних партійних органів влади зсередини, їхні записи не позбавлені особистого суб’єктивного бачення, а подекуди навіть навмисних викривлень тих реальних проблем та процесів, що мали місце в партійному апараті влади протягом 1985-1991 років.

Також в роботі були використані результати соціологічних опитувань опублікованих Всеросійським центром вивчення суспільної думки (ВЦВСД): «Как бы вы оценили свое участие в политической жизни страны» (Москва, березень 1989 рік), «Как будет развиватся в будущем году деятельность народных фронтов», «Что такое перестройка?» (Москва, січень-березень 1991 рік), «Кому вы склонны доверять в большей степени – КПСС или «Демократической России» (Москва, березень 1991 рік), «Согласны ли вы с тем, что за 74 года нахождения у власти компартия окончательно дискредитировала себя?», «Если бы вы в 1985 году знали, к чему приведут начавшиеся тогда в стране перемены, поддержали бы их?» (Москва, липень 1991), «Какие проблемы общества вас беспокоят больше всего» (Москва, серпень 1991). Соціологічні та статистичні дані дозволяють нам прослідкувати динаміку та виявити зміни в організаційних принципах, соціальному складі, чисельності політичних партій та громадських організацій наприкінці 1980- на початку 1990-их років, розстановку політичних сил під час виборчої кампанії народних депутатів СРСР, республік, місцевих Рад (травень-червень 1989 - лютий 1990 років), а також дозволяють відобразити ставлення та ступінь довіри виборців до політичних партій та громадських об’єднань різноманітної орієнтації.

Таким чином, короткий огляд стану наукової розробки проблеми, показує, що в опублікованих на сьогодні дослідженнях російських, українських та зарубіжних дослідників висвітлений ряд аспектів проблеми генезису, етапів формування та перспектив розвитку радянської багатопартійної системи кінця 1980-их - початку 1990-их років, проаналізовані особливості ідеологічних, програмних доктрин новостворених політичних партій та блоків, принципи їх класифікації та організаційної структури. Великий масив політологічних та історичних досліджень, доводить, що в сучасних пострадянських країнах в досліджуваний період (друга половина 1980-их – початок ХХІ століття) триває процес формування багатопартійної системи, початок якому був покладений суспільно-політичними трансформаціями в СРСР в роки горбачовської «перебудови».

Використана у дослідженні джерельна база дозволяє провести комплексний аналіз історичних передумов становлення багатопартійної системи в СРСР в роки «перебудови», проаналізувати динаміку організаційних принципів, соціального складу та чисельності партійних структур в країні, показати еволюцію їх програмних вимог та особливості виборчої тактики політичних партій та громадських об’єднань в останні роки існування радянської влади.