Дайте характеристику політичного життя України у роки Другої світової війни та у повоєнне десятиріччя (1939-1953).

Більшість західних і південних українських земель возз'єднались воєдино 1939 р

Тут було створено 6 областей: Львівська, Станіславська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Дрогобицька.

На українських землях Подністров'я у Північній Буковині та Південній Бессарабії були утворені відповідно Чернівецька та Ізмаїльська області УРСР.

 

У новостворених областях розпочалися значні політичні и соціально-економічні зміни. Було націоналізовано 2000 промислових підприємств, експропрійовано землі польських поміщиків і колоністів, було введено безкоштовне медичне обслуговування і значно розширено його мережу, зокрема на селі, надано житло в містах біднякам, які мешкали у підвалах, здійснено українізацію освіти, значно збільшено кількість українських шкіл (1940 р. їх діяло 6000).

 

Водночас радянська влада принесла з собою сталінський тоталітарний режим. Розпочався демонтаж українських суспільно-економічних і культурних інфраструктур:

- Було заборонено політичні партії, крім КП(б)У, репресовано їхніх лідерів.

- Припинили свою діяльність громадські, культурні, наукові, торговельні, промислові об'єднання та установи, зокрема "Просвіта", розпущено українську кооперацію.

- Навесні 1940 р. режим розпочав насильницьку колективізацію, розгорнув великомасштабні репресії. За даними науковців радянська влада депортувала близько 1200 тис. чоловік

З посиленням загрози нападу нацистської Німеччини радянська влада більшу увагу приділяла обороноздатності країни.

Швидкими темпами розвивались галузі, пов'язані з обороною: виробництво якісної сталі, нових машин, верстатів, турбін, озброєння.

УРСР, було скасовано вихідні, введено семиденний робочий тиждень, заборону звільнятися з місця роботи, за прогули запроваджено суворі покарання, поширювалося використання примусової праці.

Уряд України робив великі стратегічні запаси продовольства для постачання армії. Але розташовані вони були невдало, використати їх під час війни змогли частково, більшість була захоплена фашистами.

Після початку ВВВ німецькі війська окупували територію України.

Окупаційна політика здійснювалась згідно плану "Ост ".

За цим планом Україна розглядалась як " - життєвий простір для німецького народу. Призначенням України було постачання продуктів та сировини "новій Європі". Народи, які населяли території, підлягали знищенню або виселенню. Ті, що залишались, перетворювалась на рабів. Першими підлягали знищенню євреї та цигани.

Після завершення війни на захоплені землі передбачалось переселити 8—9 млн. німецьких колоністів.

 

Окупанти фактично ліквідували саме поняття "Україна", розчленувавши її територію на три частини. 1.Західноукраїнські землі під назвою "дискрикт Галичина" відійшли до генерал-губернаторства, створеного на території Польщі.

2. Румунії були передані південні райони під назвою "Трансністрія".

3.Решта території відносилась до рейхскомісаріату "Україна" (Прифронтова зона).

 

Опорою окупаційного режиму були каральні органи: таємна поліція (гестапо), загони СС, служба безпеки (СД), поліція. З місцевого населення формувалась допоміжна поліція (250 тис. чол.).

 

Спеціальні підрозділи здійснювали політику геноциду.

В Україні з'явилися гетто та концентраційні табори. Проводились масові розстріли військовополонених та мирного населення. Найбільшими місцями загибелі мирних громадян були Бабин Яр у Києві, Дробицький Яр у Харкові, Доманівка і Богданівка на Одещині. У містах штучно створювався масовий голод.

На українських землях фашистами було закатовано понад 5 млн. чол. мирного населення, на каторжні роботи до Німеччини вивезено майже 2 млн. молоді.

У величезних масштабах відбувалось економічне пограбування України. До березня 1943 р. в Німеччину було вивезено близько 6 млн. тонн пшениці, 1,4 млн. тонн картоплі, З млн.. голів худоби, тисячі тонн масла і цукру. Крім продовольчих ресурсів, вивозились устаткування заводів і фабрик, рухомий склад залізниць, сировина, матеріали і навіть чорнозем та фруктові дерева.

 

УКРАЇНА У 1945-1953 рр.:

Війна і післявоєнне врегулювання державних кордонів привели до змін у національному складі населення України. У результаті німецької політики винищення євреїв їхня частка зменшилася до 2% населення 1959 р.

Збільшення національної однорідності сільських жителів викликало включення у склад Української РСР Західної України з 7 млн. українців.

Ніколи раніше населення Української РСР не було таким національно однорідним, якпісля 1945 р. Цей момент передбачав серйозні й далекосяжні політичні наслідки.

Об’єднання Західної і Східної України прискорило справу національної консолідації

Перемога Радянського Союзу у другій світовій війні дала поштовх тенденціям, які могли привести до його занепаду і розвалу. Серед цих нових тенденцій піднесення ролі українського питання.

Основним засобом їхнього подолання залишався терор. Однією з головних жертв стала українська інтеліґенція. Послідували арешти бл. 10 тис. науковців, літераторів, діячів культури у 1946-1947 рр.

 

Найстрашнішим лихом, яке випало на долю населення України у перші післявоєнні роки, став голод 1946-1947 рр. Зруйнування сільського господарства війною та незадовільні кліматичні умови весни-літа та посуха 1946 сильно загострили продовольчу ситуацію. У результаті державної хлібозаготівлі практично нічого не залишалося для забезпечення продовольством колгоспників.

Внаслідок голоду 1946-47 рр. померло 100 тис. чол. і ще 300 тис. чол. було госпіталізовано. Багато мешканців Східної таємно перебираючись у Західну Україну вертаючись назад з зерном, картоплею, які їм жертвували “західняки”.

Це було так довго можливо, доки сільське господарство у Західній Україні залишалось несколективізованим. Масова колективізація сільського господарства розпочалася тут з кінця 1948 р. Уже 1 липня 1950 р. колгоспи охоплювали 92,7% всіх сільських господарств.

 

Основним засобом “радянизації” Західної України були терор і насильство.

У 1946-1949 рр. звідси було депортовано у Сибір бл. 300 тис. чол. –сім’ї тих, хто співпрацював з німцями, служив у дивізії СС “Галичина” або воював в УПА.

Жертвою насильства стала й греко-католицька церква.

 

Позитивним наслідком “радянізації” Західної України стала індустріалізація цього краю.

Вона велася досить швидкими темпами, і вже у 1952 р. обсяг місцевої промислової продукції у три рази перевищував довоєнний. Відкрилися нові галузі виробництва – автобудівна, видобуток газу, вугілля і т.д.

Вперше заісторію ХХ ст. західноукраїнські селяни дістали шанс дістати працю на промисловому виробництві, і у перші повоєнні десятиліття розпочався їх масовий відхід у міста.

 

Українська повстанська армія. Повстанці здійснили бл. 6 тис. операцій проти радянських частин.

1946-1949 рр. у Західній Україні націоналістичний рух перейшов до підпілля, обмежуючись терористичними актами проти адміністрації, нападами на відділи НКВС,

Збройне підпілля продовжувала організовану боротьбу до травня 1954 р., а окремі невеликі частини діяли ще довше, аж до початку 1960-х рр.