Проаналізуйте процес створення українських політичних партій наприкінці 19-на початку 20ст. Дайте характеристику їх програмним вимогам.

Кінець ХІХ – початок ХХ століття позначився подальшим зростанням національного руху в Наддніпрянській Україні, його політизацією. Це було зумовлено наступними чинниками:

o в український рух вливається нове покоління українських діячів, яке не вдовольняється лише культурницькою діяльністю;

o з’являється загальна тенденція опозиційних рухів у російській імперії до створення політичних партій;

o соціально-економічні зміни другої половини ХІХ ст.-індустріалізація економіки, зростання кількості пролетаріату, обезземелення селян – призводили до загострення соціальних протиріч та політизації суспільства.

Першими виникли партії соціалістичного спрямування. Тривалий час вони домінували кількісно.

Першою політичною партією в Наддніпрянській Україні була Революційна українська партія (РУП), яка виникла 29 січня 1900 року в Харкові на «раді чотирьох» (Д. Антоновича, Б. Камінського, Л. Мацієвича, М. Русова). Політичним маніфестом цієї партії, як відомо, була брошура М.Міхновського (1900 р.) – «Самостійна Україна».

В програмі проголошується ідея політичної самостійності України, юридичною підставою для якої стає перегляд умов Переяславського договору. Головне гасло «Самостійної України»: «Одна єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Сяну аж по Кавказ»

Головним завданням партії було піднесення політичної свідомості в українського селянства. У 1902 році від РУП відходить права її частина на чолі з М.Міхновським, утворивши УНП.

У 1903 році «вільні громади» (комітети) РУП у Києві, Харкові, Полтаві були розгромлені, членів ЦК заарештували, робота партії ускладнилася. РУП дедалі більше переходила на марксистські позиції і в багатьох принципових питаннях зблизилася з РСДРП. В той же час в самій РУП наростали розходження..

На засіданні з’їзду 25 грудня 1904 року відбувся офіційний розкол РУП. У січні 1905 року група М. Меленовського в Києві оприлюднила листівку «Розкол РУП», де оголосила про утворення окремої партії – «Українська соціал-демократична спілка».

В грудні 1905 року, РУП була перейменована в Українську соціал-демократичну робітничу партію.

В основу програми УСДРП було покладено Ерфутську програму німецької соціал-демократії. Основне положення «наукового соціалізму» про диктатуру пролетаріату було відсутнім. Серед вимог висувалися лозунги демократичної республіки, загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні, свободи слова, друку, совісті, спілок, страйків, 8-годинного робочого дня тощо.

У 1900 році незалежно від РУП було створено соціалістичну організацію- Українська соціалістична партія (УСП), засновником і ідеологом якої був українець польського походження журналіст Б. Ярошевський. Він був прихильником Польської партії соціалістичної (ППС). Він вважав, що необхідно створити аналогічну національну українську партію. У 1905 р. УСП припинила своє існування,

Національно-революційна течія

На правому фланзі українського національно-визвольного руху знаходилась створена у 1902 р. з ініціативи М. Міхновського українська народна партія (УНП).

«Програма УНП», конкретизовано ідею всеукраїнської революції, суб’єктами якої повинні стати українські робітники й хлібороби. Головною метою УНП визначила – створення самостійної Української держави, що забезпечить соціальні перетворення у соціалістичному напрямі

Ліберально-демократичний напрямок в українському русі

Загальне громадське піднесення напередодні революції 1905 р. викликало утворення політичних партій серед українських лібералів. У 1904 році з Загальної української організації, яка була створена Олександром Кониським у 1897 році, виділяється Українська демократична партія. Основну масу членів Загальної української організації становили державні та земські установці не молоді за віком.

Програма УДП: - вимагала федерації народів і автономії України,

- повалення самодержавства і проголошення демократичних свобод, встановлення парламентського ладу мало привести до автономного статусу.

- визнавала рівність всіх народів, які мешкають на території України.

У програмі УДП зазначалося, що законодавство Російської імперії забезпечує нерівноправність окремих народів.

Майже одночасно з появою Української демократичної партії утворилася радикальна течія, яка була незадоволена програмою, прийнятою на з’їзді, вважаючи її мало революційною. Восени 1905 року ця група вийшла з Української Демократичної партії і створила Українську Радикальну партію (УРП). Членами партії були С.Єфремов, Б. Грінченко, Ф. Матушевський, Д. Дорошенко та інші.

Програма УРП – автономія України та земельна реформа.

- встановлення в Росії конституційного ладу, забезпечення як права особистості, так і права народностей, націй.

- необхідність боротьби проти самодержавства

Самостійне існування Української Радикальної Партії тривало всього кілька місяців.

Наприкінці 1905 року Української демократичної партії і Української радикальної партії об’єдналися в нову Українську Демократично – Радикальну Партію (УДРП). Провідними діячами партії були Євген Чикаленко, Федір Матушевський, Лев Жебуньов, Ілля Шраг, Сергій Єфремов.

Програма УДРП Ц і

–гасла автономії, національної школи, використання української мови в державних установах.

- щодо майбутньої організації нової держави, повністю співпадала з платформою Української Радикальної партії.

Проте навіть після об’єднання «демократична «і «радикальна» частини діяли автономно.