Оставлена длинная прядь волос над правымухом» («Энциклопедия: “ исчезнувшие цивилизации ” – Рамсес II: величие на берегах Нила - М., «идательство «ТОМ», 2003, с. 6 - 7). Бачимо Рамзеса з оселедцем і на багатьох інших зображеннях (Там само. с. 35, с. 91.). Звертає увагу структурна побудова імені “ Оси ріс “, яка подібна до хаттської, та пізніше – хеттської структури імен: Хаттуси ліс, Мурси ліс, Ханди ліс, Мутава ліс, Тутха лі (я) с... Дослідники зазначають: «египетское письмо, как мы уже отмечали, не различает «л» и «р» и не передаёт гласных» («История Древнего Востока» М.,1988, с.248). Хаттське “ л “, в мові корінного населення Єгипту, витіснялось єгипетським “ р ”. Наприклад, один з єгипетських богів, який охороняв підземне царство, в образі сокола називався – “ Сокар “ (Сокал!), інколи його ототожнювали з богом, якого звали – “ Пта “ (“ Пта [ х ] “), але, сокіл і є – птахом! Останнє слово, цілком, хаттського вжитку (лувійське – “ Птица “). Казковий персонаж – “ Бабай “, яким лякають українських дітей має єгипетського тезку – Бабая – демона мряки, спільника Сета в боротьбі з Осирісом. (“ Египет: Боги и герои “ Тверь, 1995, с. 71, с.72) Єгипетський бог, з головою пса, володар царства мертвих, звався – “ Анубіс “, де “ біс ” відповідає лувійському – “ бес ”. Цей бог вирішував долю небіжчика після смерті, зважуючи його душу. Сучасне побажання: «чтобы тебя бес попутал!» могло означати в давнину: «щоб ти не потрапив у царство мертвих!». Лувійське - “ бес ” відповідає хатто-шумерському – “ пес “. “ Ану ” означає з шумерської – “ небо ”, і було ім”ям одного з головних шумерських богів, отже, “ Анубіс “ – “ небесний пес “, “ пес (бога) Ану “- бог в образі пса!. Знаєте, як у древньому Єгипті називали річку Ніл? Найбільша річка Єгипту називалась – “ Река “!!!. Німецький дослідник Елізабет Херінг вказує: « Река – древнеегипетское название Нила. Другим названием было – Хапи. Слово «Нил» - греческого происхождения». (Элизабет Херинг «Ваятель фараона» - М.,1968, с. 257). Гадаю, є над чим замислитись після цього... Згідно нашої реконструкції, ім”я батька Гора мало бути “ О силіс ”, і означати з хаттської мови – “ О сильний! “ (“ О Великий! “, “ О Могутній! “).
Будова слова «Осиліс» (у єгипетському вжитку – попсоване – «Осиріс») подібна слову «Осанна», яке в єврейському вжитку визначає крик радості, при зустрічі царя, іншої поважної особи. Це слово потрапило до євреїв від хатто-шумерів. З хаттської мови, словосполучення «О шана!» трансформувалось у єврейське – «О санна!» (Осанна). Так само, розуміємо значення імен “ Хатту силіс “ (“ Сильний [своєю] фортецею [ Хаттою] “, “ Могутній [своєю] фортецею [ Хаттою] “), “ Мур силіс “ (“ Сильний [своєю] стіною “, “ Могутній [своєю] стіною “). Значення слова “ Хатта “ знаходимо на просторах Східного Сибіру, воно присутнє у назві всім відомої країни – Китаю. “ Катай “ (Х (К) - ата – (й)) означає у тюркських мовах - “ фортеця “. Отже, “ Хатта “ – “ фортеця “, як тут не згадати лувійський вислів “ Мой дом – моя крепость “. Імператор Візантії Костянтин Багрянородний, в описі «Об управлении Империей» (948-952рр.), згадує фортеці над Дністром: «Тун гати», «Кракна кати», «Салма кати», «Сака кати», «Гіеу кати», назви яких дослідники виводять з тюркських мов. Цитуємо: «Итак, названия крепостей переводятся следующим образом – Тун гаты – Тун- катай, т.е. «мирная крепость»; Кракна каты - Карак- катай, т.е. «сторожевая крепость»; Салма каты - Салма- катай, т.е. «патрульная крепость»; Сака каты - Сака- катай, т.е. «крепость на сваях»; Гиэу каты - Иайу- катай, т.е. «военная крепость»….» (Константин Багрянородный «Об управлении Империей», Москва, 1991, с.156-157, с.391). Назва «Хата» (фортеця) була принесена нашими далекими пращурами, з просторів Східного Сибіру, у Індію, пізніше – на Аравійський півострів, та у Малу Азію, і десь, у 7 - 6 ст.до н.е. на терени сучасної України.
Слово «ахата», з мови хінді, означає - «двор». («Русско-хинди словарь», под ред. В.М. Бескровного, М., 1957, с.193) Топонім «Хатта», «Хатина» потрапляє на Аравійський півострів. Поселення «Хатина» знаходиться в Йорданії, на кордоні з Єгиптом та Саудівською Аравією. Путівник по Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) зазначає про ще одне поселення з подібною назвою: «Самыми живописными считаются скалистые окрестности крепости Хатта в двух часах езды от Дубая, оазис Аль-Айн и оазис Хили близ Бурайми». За етимологічним визначенням «Хатта» і є «Фортеця», про що ми вже писали. har(a)nisai (фортеця) 69 гарнізон (військовий підрозділ, який обороняє фортецю). Сучасний словник пояснює: «Гарнізон (франц. garnison, від garnir – озброювати, постачати) – 1. Військові частини, установи, військові навчальні заклади, розташовані в населеному пункті, фортеці, укріпленні або укріпленому районі. 2. Військовий підрозділ, що перебуває в оборонній споруді (наприклад, гарнізон форту). («Словник іншомовних слів», Київ,1974, с.141) Таке трактування сучасних мовознавців, та знаходження цього слова в давніх хеттських текстах, свідчить, як мало ми знаємо про історію розвитку мов. Слово було занесене на терени сучасної Європи нащадками хеттів, хатто-шумерів, інших малоазійських народів… Це слово має добіблійне коріння.
Ветеран Словники подають це слово, як запозичення з (це слово автор самостійно французької мови. Г.П. Циганенко пише: «старый ввів у словник, як хаттське воин», «заслуженный работник». В русских словарях [венедське ]) отмечается с нач. 19 в.Франц. veteran «ветеран» из лат. veteranus, что значит «старый», этимологически, собственно, «обременённый годами». Лат. слово образовано от и.-е. vet- > vetos «год» (ср. греч. (v)etos «год»; лит. vetuszas (обременённый годами); алб. vjet «год»; русск. диалектное - ветошь «прошлогодняя трава»). Слово ветеран в древнем Риме было званием воинов, прослужившим под знамёнами продолжительное время (20 лет), отсюда ветеран – «испытанный», «опытный», «заслуженный». См. ветхий» (Г.П. Цыганенко «Этимологический словарь русского языка», Киев-1970, с.68). Ми вваємо, що це слово, у латинській, та французькій, мовах є запозиченням з мови хаттів(венедів). Семантика його безпосередньо пов’язана з словом «воїн», а саме, «воїн, що має старі рани». Ця ознака і визначала старого вояку, бувалого воїна. В сучасній українській мові слова «поранення», «поранений», «рана», (порівняй російське «ранение», «раненый», «рана») не є запозиченнями. Слово «veteranus» складне, отже основа ran(us), за своєю семантикою, має мати значення, яке б пояснювало латинське визначення «старий солдат, ветеран». Цього не має. Знаходимо rana (лягушка, лягва, морской чёрт, опухоль на языке [ у животных ]). Російський дослідник Ю.В. Откупщиков зазначає: «Вряд ли, например, кто-нибудь станет серьёзно доказывать, что латинское слово rana [ рана ] «лягушка» имеет общее происхождение с русским словом рана. Полное звуковое совпадение этих слов – всего лишь результат случая. Правда, пример со словами rana и рана не совсем показателен, так как слова эти имеют слишком далёкие друг от друга значения и едва ли кому- нибудь придёт в голову мисль о сравнении их между собой. Другое дело, когда значение таких слов будет очень близьким или даже одинаковым» (Ю.В. Откупщиков «К истокам слова», Санкт-Петербург, , Авалон, 2005, с.59). Ми розглянули значення латинського слова rana та слов'янського слова рана лише для того, щоб довести, що лише останнє значення слова «рана», як «сліди каліцтва на війні» можуть відповідати вірній етимології латинського слова «veteranus» (старий солдат, бувалий воїн). Це є свідченням того, що слово «veteranus», у латинській мові, є запозиченням! Слово ветеран вживається в болгарській, чеській, словацькій, словенській, польській, сербській, хорватській мовах… Український етимологічний словник, на нашу думку, помилково подає його, як запозичення з латинської мови, через посередництво французької: «лат. veteranus «випробуваний, досвідчений» (у Давньому Римі – воїн, що прослужив 16-25 років), походить від vetus «старий», спорідненого з псл. vetьхь, укр. ветхий; можливо, прийшло через посередництво російської і, далі, французької мов…» Ми вважаємо, що воїн, який мав «vetьхь рани» (старі рани, ознаки старих ран) і називався «vetьхьран» (суч. ветеран). Таким чином, це слово, що потрапило від хаттів(венедів) в латинську мову, можливо від етрусків (частина хаттів) а пізніше, в інші європейські мови (французьку, німецьку…) треба визнати, як суто «старослов'янське слово». Ми вважаємо, що його треба віднести до слів хаттської (венедської) мови. Ніякого відношення це слово не має до такого визначення, як «рік»! В сиву давнину це слово повязувалось виключно з військовим прошарком населення, через тисячоліття, «ветераном» називають «старого працівника будь-якої виробничої галузі, будь-якої установи» («ветеран спорту», «ветеран праці», «ветеран вугільної промисловості», і т. і.). Такою непередбаченою буває історія слова.
galgaltury (музичний інструмент) 71* голготати
hu-hu-pale (музичний гу-гу (гупати), близьке «Гу даки» - музики, рідковживане інструмент) 190**** укр. слово. Пале (палець - рука). Загалом це музичний ударний інструмент, можливо – барабан. Знаходимо фонетичну близькість українським словам “ гупати “, “гуркотіти” в далекій уйгурській мові, де слово “ гупати ” (“гуркотіти”, “гриміти”) “ вимовляється - “ гуппіде ”.
ura / urai (великий) 65 сучасний схвальний вигук “ Ура ”, означав “Перемога”. Це слово, завдячуючи хаттам (венедам) потрапило на Апеннінський півострів, і пізніше стало іменем одного з головних богів – Ура на (Ура нас), де кінцева фонема “ н “ (Ура н) є залишком хеттського – “ нас “ (Тапар нас, Пітха нас, Лапар нас, Ме нас, Перку нас...), а отже - хаттського – “ наш “. Ім'я цього бога - Ура нас означає «переможець наш». Прослідковується ланцюжок «щурів та пращурів» наших далеких предків: …- Уран (Уранас) – Кронас- Посейдон (Посейдонас) – Атлант - … Шумерське «атлант» відповідає уйгурському «атлано» (вершник). Як відомо, з античної міфології Посейдон був сином Кроноса, а Атлант – його онуком. З грецької Uranos – небо. Грецьке запозичення з хаттської мови свідчить, що кінцева літера «н» у іменах Богів: «Уран», «Посейдон», «Аполон» є залишком хеттського «нас» та хаттського «наш». Про це свідчить і імя ще одного сина Урана – Кронос. Хаттське значення імені Уранас – «Переможець наш». Вигук, на полі битви, - «Ура!!!» дослівно означав «Перемога!!!» В переломний момент битви, в час найбільшого напруження, відчуваючи, що наступає переломний момент у битві, воїни перемагаючої сторони починали радісно кричати: «Ура…» («Перемога…!!!» surna (ріг) 88 сурма — музичний інструмент, похідне — сурмити
tapar (сокира) 78 топір (сокира), де «то» є вказівним займенником. Таким чином значення слова криється у основі «пір». Можливо, пов’язане з словом «Пірва» - іменем Бога аріїв – «Пірви». Можливо, слово «пірвати», яке мало первісне значення «розділити на частини», «розчленити», і вказує на етимологічне визначення знаряддя праці «топір» («те, чим розділяють на частини»). В лувійській мові слово «топор» є запозиченням з хаттської (венедської) мови. Про це свідчить наявність вказівного займенника «то». На сучасній мапі України можна і зараз стріти назви поселень «Топори», «Топорище», «Топорів», «Топорівці».
Taparnass 78 “ Тапар ”, “ Тапар – наш “ (державна посада, можливо - “ правитель певної державної територіальної одиниці у Хеттській державі “). Хеттські слова «tabarna» (рос. «повелитель»), «tapar» (рос. «правитель») є запозиченнями з хаттської мови, і відповідають хаттському слову «тапар наш» (В.В.Иванов «Хеттский язык», М.,1963, с.21) Давні греки запозичили у хатто -шумерів цей державоустрій, де правитель територіальної одиниці Греції називався – “ toparcha “ (“ toparches “), а сама територіальна одиниця – “ toparchia “ (“ toparchiae ”). Назва скіпетрів, які були захоплені греками у атлантів – хатто -шумерів,і які нагадували сучасні “ тризуби ”, дала назву, подібному за своєю формою, сучасному столовому предмету – виделці – “ піруна ”. Автор вважає, що “ перун ” був одним з видів тогочасного озброєння атлантів. Цей вид зброї згадується у “ Велесовій книзі “: “ Перунами
|
