містах під саркастичними гаслами "Йдемо до комунізму, просимо не їсти на марші!". Важливим підсумком з'їзду було зміцнення позицій В. Ярузельського, який поступово ставив на ключові урядові посади своїх прибічників: міністром внутрішніх справ став колишній керівник військової контррозвідки генерал Чеслав Кіщак, міністром адміністрації- генерал Тадеуш Гупаловський, представником уряду по зв'язках з пресою - публіцист Єжи Урбан, Восени 1981 р., на противагу "Солідарності", почалося формування галузевих професійних спілок, які успадкували майно колишньої Центральної ради профспілок, а також з березня 1981 р. діяла Конфедерація автономічних професійних спілок, яка не приєдналася до "Солідарності".
Керівники "Солідарності" слідкували за подіями, що розгорталися на з'їзді ПОРП. Наприкінці липня 1981 р. ККП проводила перманентні засідання, обговорюючи ситуацію в країні напередодні скликання І з'їзду "Солідарності". Головним питанням було ставлення до влади. Лунали радикальні голоси (3. Буяк, Я. Рулєвський), що закликали до рішучих дій. Однак більшість членів ККП та експертів підтримали Я. Куроня, який пропонував не піддаватися на провокації і створювати знизу альтернативні самоврядні структури, котрі б з часом трансформували режим. На початку - серпня в обстановці страйку транспортників, які заблокували центр Варшави, вимагаючи передачі справ постачання населення продуктами харчування під контроль профспілок, розпочалися переговори між урядовим комітетом до справ профспілок і делегацією "Солідарності". Вони проходили в напруженій атмосфері взаємних звинувачень. Вимоги "Солідарності" щодо створення спільних урядово-профспілкових комісій контролю за розподілом продуктів серед населення були рішуче відкинуті М.Ф. Раковським. Переговори зайшли у глухий кут, що дало привід уряду розпочати гостру пропагандистську кампанію проти керівників "Солідарності", котрі нібито їх зірвали, прагнучи привести країну до внутрішнього та міжнародного конфлікту.
Водночас 14 серпня 1981 р. С. Каня і В. Ярузельський вилетіли до Криму на зустріч з вищим керівництвом СРСР. Л. Брежнєв наполягав на рішучих діях проти "Солідарності", обіцяв матеріальну, моральну та військову підтримку. Польські лідери стверджували, що утримують контроль над ситуацією й будуть діяти згідно з усталеним планом таким чином, щоб "не втягнути Радянський Союз у проблеми конфронтації"". В. Ярузельський запевнив радянських керівників, що на випадок конфлікту в них "не затремтить рука". Він мав всі підстави так говорити, тому що в березні 1981 р. план запровадження в Польщі воєнного стану, розроблений офіцерами МО і МВС й затверджений Комітетом оборони країни (КОК), був підписаний першим секретарем ПОРП. Незважаючи на це, лідери СРСР оголосили про проведення з 4 по 12 вересня великих вчень радянської армії на теренах Білорусі та Прибалтики.
У наелектризованій пропагандистською кампанією обстановці 5 вересня 1981 р. в спортивному комплексі "Олівія" м. Ґданська розпочав роботу І Крайовий з'їзд делегатів "Солідарності";з участю 898 посланців з 38 регіонів Польщі, а також представників профспілкових організацій переважно західних країн. "Солідарність" налічувала 9,5 млн. членів. Середній вік делегатів дорівнював 35 рокам; робітники становили 22 %, службовці - 43 %, члени ПОРП - 9 %. З'їзд розпочався Службою Божою в Кафедральному соборі дільниці Оліва, яку відслужив примас Ю. Ґлемп. Робота проходила у два тури: від 5 до 10 вересня і від 26 вересня до 7 жовтня, щоб у перерві комісії могли спокійно підготувати основні документи. На початку розгорнулися бурхливі дискусії з процедурних та інших формальних питань. Демократизм організації форуму часом переходив у некерований балаган. Поступово з'їзд увійшов у нормальне річище й схвалив кілька документів. Серед них було Послання до людей праці Східної Європи (автор Я. Літинський), яке закликало до "солідарності з усіма тими, хто бореться
