Кожна нація , кожен народ , навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.

Перед усім слід зробити певні пояснення в історичному плані поділу села на певні мікрорайони. Містечко – на початку XX століття заселенне евреями, сьогодні адмін.центр села, змішаний склад населення. Волощино - найстаріша частина села,на даний момент основна маса населення це переселенці із Західної України та їх нащадки.Калантирка – історична частина села, заселена нащадками степовиків і де проживає автохтоне населення.
Але звичаї - це не відокремлене явище в житті народу, це - втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв`язана з звичаями народу.
Звичаї народу - це ті прикмети по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.
Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова - це ті найміцніші елементи,що об`єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу.
В усіх народів світу існує повір`я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу.
Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає питає:
Чи ти рано до схід-сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?

 

Календарна обрядовість поділяється на чотири основних цикли: зимовий, весняний, літній та осінній. Зимовий цикл народної календарної обрядовості починається з Коляди, що відзначається напередодніРіздва (7 січня) і закінчується Водохрещею (19 січня). Загалом зимовий цикл включає такі свята: Коляду (або Свят-вечір); Свято народження сонця (або Різдво Христове); Старий Новий рік (Маланки або св. Василія Великого), Водохрещу (або Богоявлення), Стрітення та Обрітення. Вечір напередодні Різдва (Коляда, Свят-вечір) називався ще багатою кутею. До нього ретельно готувалися: розтоплювали піч 12 полінами, що висушувалися 12 днів, пекли й варили 12 ритуальних страв, головні з яких – різдвяна кутя (страва з пшениці, меду, маку та горіхів) та узвар (компот із сухофруктів). Під вечір до хати вносили дідуха – обжинкового снопа. Вважалося, що він, як і всі інші хатні речі, набуває чудодійної сили і приносить щастя та успішну працю.. Починаючи від Свят-вечора і аж до Водохрещі колядували та щедрували – співали ритуальних пісень-побажань господарям осель та усій родині. Весняний цикл календарних свят та обрядів Головним весняним святом у народі завжди вважався Великдень – свято, котре пізніше християнська церква встановила як Воскресіння Христове. Воно досить органічно поєднувало давні язичницькі ритуали та церковні обряди. Великдень – це цілий обрядовий цикл, який включає такі основні компоненти: Страсний тиждень, що у свою чергу поділявся на Вербну неділю і Чистий четвер; Великдень (Паска) та Світлий (Великодній) тиждень,. У Вербну неділю освячували в церкві лозини верби, якими потім шмагали домочадців та худобу. На Великдень освячуються заздалегідь приготовані паски (святковий хліб) та писанки (великодні яйця). Найрізноманітнішим є літній обрядовий цикл, котрий тривав від русалій (кінець травня) аж до Головосіки (початок вересня). Він включає такі свята: русалії, Зелені свята (Трійцю), Купайла (Івана Купала), Петрів день (святих Петра та Павла), Маковія, Іллів день, Пантелеймона Цілителя, Спаса, а також нині призабуті свята – богів Лада, Ярила, Громові свята та ін. Ключовими в літньому обрядовому циклі були два поняття: вода і рослини. Особливою поетичністю та чарівністю визначаються купальські свята. Існувало повір'я: хто встигне зірвати квітку папороті (а вона розквітає опівночі, загорається вогнем і тут же осипається), тому відкриваються заховані скарби, а сам він дістане чудодійну силу та знання. Тому в ніч на Купала сміливі шукали в лісі квіт папороті, дівчата ворожили на вінках, молодь над водою запалювала вогні і стрибала через них: купальські вогні та купальська вода мали цілющу та очищувальну силу. Осінній цикл календарних свят не становить цілісної системи, а ввібрав окремі звичаї та обряди. Їх загальний характер визначався станом засинання природи та підготовкою до зими. Обрядові дії переважно переносилися у приміщення, набуваючи форми вечорниць. Розпочинається осінній цикл із свята Семена, котре колись збігалося з новим церковним роком, і включає такі свята та обряди: Семена, Покрови, св. Димитрія, Кузьми та Дем'яна, Введення, Катерини, св. Георгія, Андрія, св. Варвари та св. Миколи. Обряди осіннього циклу переважно були спрямовані на родинне життя. З Покрови починалися весілля. Інші свята осіннього циклу також були пов'язані з одруженням чи ворожінням про обранців. Ворожили і на Введення, Катерини і Андрія, причому «арсенал» цих ворожінь був надзвичайно різноманітний.

Нині багато традиційних звичаїв поступово відходять у минуле, проте в сучасній обрядовості зберігаються окремі їх елементи, які використовують при святкуванні найпопулярніших народних свят.

У нас на Кривоозерщині завжди була національна культура, і тепер ми маємо у своїх звичаях і народній усній творчості ознаки зустрічі, поєднання староукраїнської, дохристиянської культур. Але ми до цього вже так звикли, що іноді не можемо розпізнати де кінчається в народних звичаях староукраїнське і де починається християнське. Бо староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров наших звичаїв, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня - без писанки, Святої Троїці - без клечання, навіть називємо це останнє свято «Зеленими Святами». Всі ми відзначаємо свято Купала, на «Введіння» закликаємо щастя на майбутній рік на «Катерини» кличемо долю, а на «Андрія» хто з нас не кусав калити (це великий корж із білого борошна) і яка дівчина не ворожила, чи вийде заміж цього року?

РІЗДВО

Різдво святкують 7-го січня за Григоріанським календарем, як і в багатьох інших країнах, де сповідують християнство.
В Кривоозерщині існує багато різдвяних традицій.
В мікрорайонах «Волощина»,”Калантирка” люди напередодні Різдва влаштовують т.зв. "Вертеп" (з давньогрецької - печера). Це сцени з біблійних розповідей про народження Ісуса. Вони показують маленького Ісуса в яслах, Марію, що принесли дари, та зірку над Віфліємом. Вертепи влаштовують у селі, зазвичай біля або всередині церков. Вночі всередині вертепів ставлять свічки для того, щоб люди, що прийшли на нічну службу, могли все бачити. Слід звернути увагу на те, що на відміну від інших регіонів України учасники вертепу влаштовують театральне дійство, ходять вулицями Калантирки і Волощини, Посьолку але ніколи не заходять на вулиці Містечка.

Зустріч Нового року - одне з найулюбленіших наших свят - і дорослих, і дітей. Вже при самій згадці про нього в уяві зринають святково прикрашена ялинка, веселі зимові канікули школярів, новорічні ранки та вечори. Дід Мороз із подарунками.

" У добу сталінщини та застою споконвічні народні звичаї відверто зневажалися, як нібито архаїчні й реакційні. Протягом не одного покоління їх викорінювали з побуту, намагалися замінити штучно насадженими згори піснями й віршами про нове "щасливе життя" та одами на честь "вождя" і "батька всіх народів" тощо. Однак минули роки, і ми бачимо, що вся та штучна агітаційна "поезія" спливла, як піна на воді. Залишилося справжнє мистецтво, створене самим народом і випробуване часом. Наше завдання - берегти, розвивати й промножувати ці правдиві цінності, бо без них ми залишимось у світі духовними жебраками.".[?????? Українознавство: посібник / Уклад.: В.Я. Мацюк, В.Г.Пугач.- К.: Зодіак- ЕКО, 1994.- 399с.] ст342.

Сьогодні в Кримому Озері колядки співають на Різдво, а щедрівки -на Новий рік. В яких фактично відображаються релігійні сюжети - вславлення Христа та Божої Матері як втілення ідеї материнства як основи всього сущого на землі.

Головний мотив колядок і щедрівок - величальний. В них найчастіше висловлюється побажання щастя, здоров'я і злагоди в наступному Новому році господареві дому і всій його родині. В кожній хаті радо чекали приходу ватаги щедрувальників, які співали веселих пісень і засівали - на Новий рік, на щастя, на здоров'я. Отож, зібравшися на подвір'я господаря, під вікнами, вони співали: " Ой чи є, чи нема пан-господар вдома?" А вже зайшовши до хати, співали величальних пісень господареві й господині:

Прилетіла ластівочка,

Сіла собі край віконця.

Приспів:

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

(Приспів повторюється після кожного куплета).

Та й зачала щебетати,

Господаря викликати.

Вийди, вийди господарю,

Подивися на кошару.

Там овечки покотилися,

А ягнятка народились.

А ягнички клаповушки

Скачуть собі кругом грушки.

А баранці круторіжки

Скачуть собі край доріжки.

 

(додаток відео диск)

Незамінними учасниками щедрівницьких ватаг є костюмовані персонажі - Маланка(додаток фото), Василько, а також Чорт, Циган з Циганкою. А господар і господиня частують щедрівників пиріжками, печевом, цукерками тощо.

Подякувавши господарям за гостиність, щедрівнники йдуть далі - від хати до хати. Обійшовши таким чином усю околицю, щедрівники збираються десь у хаті чи в клубі і самі зустрічають Новий рік у веселому товаристві.

На думку автора проведення вертепів - це показ високої моралі людей, їх уявлення про правду і кривду, віру у не минучу перемогу добра і зла.

Не стоять осторонь працівники культури які спільно з учителями співів вивчають з дітьми колядки, яких так багато збереглося до нашого часу, роз’яснюють дітям порядок колядування, що, де, коли, кому і як співати, як поводитися. Колядувати йдуть і дорослі – хлопці та дівчата. Ті вже ходять із «зіркою» та дзвоником.(додаток Д)