ВИСНОВКИ. Досліджувані події є частиною спільної української і польської культури.

Досліджувані події є частиною спільної української і польської культури.

В селі вшановують, зберігають і передають з покоління в покоління традиції рідного краю. Кожен святковий захід супроводжується виставками умільців народної творчості, яких в селі налічується 80 чоловік. Це і майстри вишивок, в’язання, плетіння, різьби по дереву, ковки з металу та ін.. Роботи народних майстрів Кривоозерщини неодноразово були представлені на заходах обласного рівня.

Збереження традицій і звичаїв в Кривому Озері посідає провідне в житті громади, виступаючи консолідуючим фактором у теперішній буремний час. Молодь селища з розумінням і повагою ставиться до даної проблеми, яка стоїть перед громадою. Слід зазначити, що представники влади не стоять осторонь і приймають активну участь,а саме керівництво району, відділ освіти, відділ культури.

Церква вносить також помітний вклад у справу збереження традицій і звичаїв в Кривому Озері. Особливо хотілось відзначити працівників освіти, які незважаючи на відсутність належного фінансування, приділяють велику увагу до збереження традицій і звичаїв, формуванні у молоді відповідного світогляду.

Дане дослідження дає можливість зробити наступні висновки:

- розповіді переселених у Криве Озеро жителів Бойківщини з Польщі свідчать не тільки про тяжкі побутові умови, а про складність відносин з місцевими жителями на початковому етапі проживання на Півдні;

-депортовані в першій половині 50-х років ХХ століття залишалися найбіднішим населенням, але працелюбність і надії на краще життя, збереження батьківських звичаїв та дотримання традицій допомогли їм подолати труднощі і налагодити життя на новому місці;

- сьогодні депортовані бойки живуть одними проблемами з місцевими: у багатьох селах сільськими головами, керівниками сільгосппідприємств і директорами шкіл є люди з бойківським корінням;

- збереженням своєї самобутності, часом і самі того не усвідомлюючи, опікуються переважно старенькі жінки, котрих із року в рік стає все менше;

- народні традиції Кривого Озера збагатилися за рахунок великого культурного спадку, принесли на степові землі горяни, надавши їм надзвичайного колориту,

який так відрізняє кривоозерян від інших жителів Півдня України.

Наталія Кляшторна, дослідниця історії депортації 1951 року, вважає, що примусове виселення 1951року з подальшим розселенням у областях, віддалених від місць колишнього мешкання, призвело до незворотної втрати багатьох елементів неповторної субетнічної культури. «На межі зникнення опинилися весільні латканки, великопісні пісні, скрипальське традиційне мистецтво, образи, особливості побуту, які горяни століттями опоетизову-

вали у своєму фольклорі. Втратилися кулінарні навички приготування страв із грибів, овечого сиру, а також вівса.

Зі смертю старших людей відходять у небуття говірка мешканців західної Бойківщини, що за своєю архаїчністю та розмаїтістю є безцінним скарбом української мови» [31,с. 115].