Івана Купала

Різдво Іоанна Хрестителя збігається з народним святом «Івана Купала».

Обов'язковими елементами купальського дійства є встановлення дерева - " марени", "купали". Навколо дерева цілу ніч співають пісень, водять хороводи, а на ранок дерево розламують. Старші люди зі свята несуть маленьку часточку марени додому й гілочку кидають на город, на добрий урожай. Свято Купало дійшло до наших днів і святкується вже не як релігійне, а чисто як народне, а все містичне відкинуто, залишилася тільки його естетична функція (красивий обряд), але те, що ми маємо, повинні знати, вміти відтворити.

Вважалося. що в цю ніч і трави, і води. і роса ставали цілющими. Тому обов'язково лікарські трави треба збирати в цю ніч. Чи збирають трави і сьогодні автору достеменно не відомо, проте швидше за все – ні. В той же час щороку на святі, яке організовують працівники районного Будинку культури ансамбель завжди співає про чар-зілля:

На Івана Купала цілу нічку блукала,

Викопала коріння з-під білого камення,

Полоскала на броду, заправляла на меду,

Приставили до хару - кипи корінь помалу.

І ще корінь не вкипів, а вже козак прилетів.

Кожна дівчина намагалася сплести якнайкращий вінок, бо він на Купала був чарівний - мав знайти її судженого. Колись дівчата вставали вранці, із росою збирали квіти, уплітали у вінок м'яту пахучу, васильки запашні, полин, щоб відлякувати русалок, а сьогодні молодь збирає квіти йдучи на свято ввечері. Проте таких правил,як хороводи навколо Марени, ігри, де хлопець чи дівчина вибирали собі пару продовжують дотримуватися.. Хороводи дівчата водять зі свічками. Запалюють свічку і тримають весь вечір її в руці: щоб оберігатись від нечистої сили, бо вогонь - від сонця запалений.

Цікавий момент свята - загадування долі на віночках. Дівчата пускають на воду вінки, співають:

Гей на Івана, тай на Купала,

Там дівчинонька квіти збирала,

Квіти збирала, в пучечки клала,

В пучечки клала, в воду пускала.

Якщо віночки на воді сходилися докупи, то за повір'ям цього року вийде заміж. Молодь вже не вірить у здійснення повіря, але віночки плете і пускає на річці з задоволенням.

Останні три роки відроджено спільну вечерю на «острові кохання», де завжди проходить свято. Люди сідають на траві на березі Кодими і накривають на вишиті рушники обрядову вечерю: вареники, кисіль, кампот.

«Будьте ласкаві до нас на вареники «, - припрошують організатори свята.

Люди вітають один одного: «Будьте здорові з Купайлом, із пресвітлим святом!», а у відповідь чують: «Щоб Вам на той рік у щасті й здоров’ї його ще краще зустріти!». Старші люди розходяться а молодь залишається до ранку. Свято живе. Живе у потягу молоді до традицій, у вогні душі, у красі віночка, у вічних, як наш народ, піснях.