Методичні вказівки
до практичних занять з дисципліни “Клініко-лабораторна діагностика” Розділ “Біохімічні тести для діагностики захворювань печінки” для студентів спеціальності 7.110101 денної форми навчання Суми “Видавництво СумДУ” Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни “Клініко-лабораторна діагностика”. Розділ “Біохімічні тести для діагностики захворювань печінки” / укладачі: І.В. Чорна, І.Ю. Висоцький.- Суми: Вид-во СумДУ, 2010. - 78 с.
Кафедра біохімії та фармакології ЗМІСТ С. Передмова .…………………………………………………………..5 Список скорочень .…………………………………………………...6 1 Основні функції печінки ....…..….…………………………………7 2 Метаболізм білірубіну ..……………...…………...………..…...….9 3 Клініко-діагностичне значення дослідження пігментного обміну …………………………………………..…….14 4 Біохімічні методи оцінки функцій печінки .………………………18 4.1 Проби, які характеризують метаболічну функцію печінки ..……18 4.1.1 Проби, що відображають роль печінки в білковому обміні ...………………………………………………..18 4.1.2 Проби, що відображають роль печінки у вуглеводному обміні ..…………………………………………….22 4.1.3 Проби, що відображають участь печінки у ліпідному обміні ...………………………………………………..23 4.1.4 Проби, що відображають участь печінки у пігментному обміні .………………………………………………25 4.1.5 Проби, що відображають роль печінки в обміні мікроелементів, гормонів і біологічно активних речовин ..…………26 4.2 Ферменти як функціональні проби печінки .……………………27 4.3 Проби, що характеризують знешкоджувальну функцію печінки ...………………………………………………….36 4.4 Проби, що відображають екскреторну (поглинально-видільну) функцію печінки .…………………………37 5 Синдромна класифікація функціональних проб печінки .…………39 5.1 Синдром цитолізу ..….………………………………………….40 5.2 Синдром внутрішньопечінкового та позапечінкового холестазу .....……..…..……..……..……..…..……..……..……..…43 5.3 Синдром гепатодепресії (малої недостатності печінки) ….……..47 5.4 Синдром запалення (мезенхімально-запальний) …………….….49 5.5 Синдром шунтування печінки ..…………………………………51 5.6 Синдром регенерації та пухлинного росту печінки ……..………52 6 Функціональна біохімічна характеристика основних нозологічних форм захворювань гепатобіліарної системи …….……53 6.1 Гострий гепатит ..…………………….…………………………53 6.2 Хронічний гепатит ..…………………….………………………54 6.3 Цироз печінки .………………………….………………………55 6.4 Жовчнокам’яна хвороба ..…………………….…………………57 7 Алгоритм обстеження хворих із патологією гепатобіліарної системи та лабораторні тести, які використовують на різних етапах діагностики .......…………………….………………………58
8 Лабораторна діагностика спадкових порушень метаболізму білірубіну та інших захворювань печінки .....……………………….60 8.1 Спадкові порушення метаболізму білірубіну ...…………………60 8.1.1 Синдром Жильбера ....…….……………….……….…………60 8.1.2 Синдром Криглера-Найяра ...………………………………….61 8.1.3 Синдром Дабіна-Джонсона ....……..…..……..……..……..….62 8.1.4 Синдром Ротора ...….……..….……..….……..….……..….…63 8.2 Рідкісні спадкові захворювання печінки …………………….….63 8.2.1 Хвороба Вільсона .....……….…………………………………63 8.2.2 Первинний гемохроматоз .......…….……………….……….…65 8.2.3 Недостатність α1-антитрипсину .....……………………………67 9 Гепатотоксичні речовини ...……..…..……..……..……..….….….68 Список використаної літератури .....…..….……..….……..….…….73 Додаток А .......…..….……..….…..….……..….…..….……..….….75 Передмова
Печінка є органом із дуже широким функціонально-метаболічним профілем, і тому вона становить предмет великої кількості біохімічних досліджень. Головне її призначення в організмі – трансформація поживних речовин у такі фізичні та хімічні форми, які, з одного боку, могли б бути використані у подальшому організмом, а з іншого – піддані екскреції. Біохімічні дослідження функції печінки необхідні для виявлення хвороби, діагностичного пошуку, прогнозування, оцінки тяжкості ураження та здійснення контролю за ефективністю лікування. Не існує якогось одного, універсального аналізу, але не слід також вдаватися й до безлічі різних досліджень. Чим більше проводиться необґрунтованих досліджень, тим більше шансів виявити незначущі відхилення біохімічних показників, що утруднює процес діагностики. Слід обмежуватися невеликою кількістю відносно простих досліджень, що мають високу діагностичну цінність. Зрозуміло, що результати біохімічних досліджень у діагностичному процесі не єдині. Одночасно клініцисти використовують дані анамнезу та об’єктивного дослідження, результати радіонуклідної діагностики, комп’ютерної томографії та біопсії печінки. У той же час диференційну діагностику на ранніх стадіях захворювання та оцінку характеру ураження гепатоцитів можна провести лише на основі лабораторних даних клінічної біохімії. У методичних вказівках сформульовані чіткі критерії біохімічної диференціації жовтяниць, подані сучасні підходи до діагностики метаболічних, токсичних та вірусних захворювань печінки, наведені принципи синдромальної лабораторної діагностики уражень цього органа. Велику увагу приділено функціональним пробам печінки, алгоритмам дослідження хворих із різними нозологічними формами захворювань. Методичні вказівки містять додаток А, у якому наведено комбінації біохімічних тестів для диференційної діагностики захворювань печінки, а також діагностичну цінність різних методів дослідження.
|
