Міністерство охорони здоров’я УкраїниПриклад відображення народження дитини на партограмі відображено на малюнку 2 (стор. 28) Відмороження I ступеня (найбільш легке) зазвичай наступає при нетривалому впливі холоду. Уражена ділянка шкіри бліда, після зігрівання почервоніла, в деяких випадках має багряно-червоний відтінок; розвивається набряк. Змертвіння шкіри не виникає. До кінця тижня після відмороження іноді спостерігається незначне лущення шкіри. Повне одужання наступає до 5 - 7 дня після відмороження. Перші ознаки такого відмороження - відчуття поколювання з подальшим онімінням ураженої ділянки. Потім з'являється шкірний свербіж і болі, які можуть бути і незначними, і різко вираженими. Відмороження II ступеня виникає при більш тривалому впливі холоду. У початковому періоді є збліднення, похолодання, втрата чутливості, але ці явища спостерігаються при всіх ступенях відмороження Повне відновлення цілісності шкірного покриву відбувається протягом 1 - 2 тижнів, грануляції та рубці не утворюються. При відмороженні II ступеня після зігрівання болю інтенсивніше й тривалішою, ніж при відмороженні I ступеня, турбують шкірний свербіж. Відмороження III ступеня тривалість періоду холодового впливу і зниження температури в тканинах збільшується. Утворені в початковому періоді пухирці наповнені кров'янисті вмістом, дно їх синьо-червоне, нечутливе до подразнень. Відбувається загибель всіх елементів шкіри з розвитком в результаті відмороження грануляцій і рубців Відторгнення відмерлих тканин закінчується на 2 - 3-му тижні, після чого настає рубцювання, яке триває до 1 місяця. Інтенсивність і тривалість больових відчуттів більш виражена, ніж при відмороженні II ступеня. Відмороження IV ступеня виникає при тривалому впливі холоду, зниження температури в тканинах при ньому найбільше. Воно нерідко поєднується з відмороженням III і навіть II ступеня.. Пошкоджена ділянка кінцівки різко синюшний, іноді з мармуровим забарвленням. Набряк розвивається відразу після зігрівання і швидко збільшується. Температура шкіри значно нижче, ніж на навколишніх ділянках відмороження тканини. Пухирці розвиваються у менш відморожених ділянках, де є відмороження III-II ступеня. Відсутність пухирів при розвиненому значно набряку, втрата чутливості свідчать про відмороженні IV ступеня. В умовах тривалого перебування при низькій температурі повітря можливі не тільки місцеві ураження, але і загальне охолодження організму. Під загальним охолодженням організму слід розуміти стан, який виникає при зниженні температури тіла нижче 34 C. Настання загального охолодження сприяють ті ж фактори, що і при відмороженні: висока вологість повітря, сильний вітер, фізична перевтома, психічна травма, перенесені захворювання і травми. 3. Етіологія Безпосередньою причиною відморожень є дія низької температури на організм людини. Людський організм має систему терморегуляції перешкоджає термічного ураження тканин, але при дії ряду зовнішніх факторів, ефективність терморегуляції знижується, і виникають відмороження. Ці фактори можна розділити на такі основні групи. Погодні умови- виникненню відморожень сприяють вологість і вітер. Найчастіше виникнення подібних травм може бути і при нормальній температурі повітря, при сильному вітрі і високой вологості. Вітер і висока вологість підсилюють тепловіддачу, знижують термоїзолюючі властивості одягу і взуття. Стан теплоізоляції кінцівки- тісне взуття, тривала нерухомість, необхідність постійного утримання в руках будь-якого предмета, знижують ефективність мікроциркуляції, і як наслідок сприяють виникненню холодових уражень. Загальний стан організму- ослаблений організм виробляє менше тепла і як наслідок більш схильний до холодових травм. Найбільш поширені - це травми, крововтрата, нестача їжі, втома і стрес. Різні порушення кровопостачання- розвитку відморожень багато в чому сприяють захворювання кінцівок, різні системні захворювання вражають капіляри, і більш великі судини. Так само до відмороження більш схильні тканини з низькою васкуляризацією, наприклад рубцева тканина. 4. Патогенез відморожень. Попри велику кількість праць, присвячених патогенезу відморожень, питання це й сьогодні повністю не висвітлене. Причиною цього може бути те, що хворі з відмороженнями звертаються до лікарів на різних етапих відігрівання, а тому патогенез вивчається після відновлення температури тканин. Серед теорій патогенезу відморожень можна назвати такі. 1. Теорія безпосередньої дії низької температури на тканини. Автори цієї теорії вважають, що судинні зміни при відмороженні настають вторинно, а в основі патогенезу лежить безпосередня згубна дія холоду на тканини, особливо м"язову. 2. Нервово-рефлекторна теорія. В патогенезі відморожень важливу роль відводять збудженню симпатоадреналової системи. При цьому в за гальний кровообіг викидаються пре-сорні речовини, які, підвищуючи тонус судин, призводять до гемодинамічних розладів. 3. Теорія місцевого порушення кровообігу в тканинах. Основне значення в патогенезі відморожень на дається спазмові судин, ішемії. Де які автори, навпаки, основну роль відводять паралічу судин, а тому гангрену при відмороженні вони назвали нейропаралітичною. Некроз, який виникає в тканинах при відмороженні, вважається вторинним. Із усіх наведених вище теорій найменш реалістичною є теорія безпосередньої дії низьких температур на тканини. Відмороження в таких випадках настає частіше за безпосереднього контакту холодного предмета з тканинами. Між нервово-рефлекторною і судинною теоріями є багато спільного: нервово-рефлекторні впливи реалізуються зреш тою через судинну систему. 5 .Місцеві фактори Виділяють дві причини загибелі клітин у вогнищі відмороження. Першою причиною є безпосередня травмуюча дія холоду. Другою причиною є порушення обмінних процесів в тканинах і органах у зв'язку з зниженням їх температури. Безпосередньо холодове ураження тканин зустрічається відносно рідко при контактних відмороженнях. Найбільш часто до загибелі клітин призводять метаболічні зміни. Так наприклад при температурі +8 С гемоглобін перестає віддавати кисень органам і тканинам. У результаті в охолоджених ділянках тіла починає наростати ішемія. У патогенезі місцевих уражень провідну роль відіграють саме порушення мікроциркуляції. Тканини залишаються без нормального постачання киснем і поживними речовинами в результаті чого розвивається масова загибель клітин, що і призводить до виникнення некрозу. 6. Системні фактори Системні вражаючі фактори умовно можна розділити на 2 групи. Перша - це всмоктування в кров продуктів аутолізу клітин при некрозі вогнищ відмороження. Загалом клініка і патогенез аналогічні опікові хвороби. До другої групи відноситься загальне охолодження організму. Даний фактор починає діяти при температурі тіла нижче +34 С. Уповільнюються всі обмінні процеси, порушується метаболізм. · Потреба тканин в кисні знижена, у зв'язку з чим процес вимирання значно розтягнутий у часі. · При зігріванні виявляється яскраво виражена "киснева заборгованість тканин", у зв'язку з чим можливе різке наростання гіпоксії і погіршення стану хворого. · Перехід у стан клінічної смерті спостерігається при температурі +24 С в зв'язку з порушенням роботи дихального центру в довгастому мозку. Тривалість клінічної смерті, при якій можлива успішна реанімація хворого, перевищує звичайні 5-6 хвилин. 7. Перша допомога при відмороженнях Перша допомога при відмороженнях в прихованому періоді зводиться до швидкого відновлення температури і кровообігу в уражених тканинах, захисту цього в першу чергу проводять заходи щодо зігрівання потерпілого. Мокру одяг у утепленому приміщенні знімають і замінюють сухим. Особливу обережність слід виявляти при знятті примерзлій до тіла взуття та одягу, щоб не волати механічного пошкодження відморожених ділянок тіла. Постраждалого обігрівають всіма доступними методами: за допомогою грілок, теплих ковдр, мішків-конвертів, дають гарячу їжу і питво.Відновлюють кровообіг у відморожених дільницях шляхом розтирання їх ватою зі спиртом або сухими руками, поєднуючи з обережним масажем цієї області. Після потепління і порозовенія шкіри накладають спиртову або асептичну пов'язку з товстим шаром вати. Неприпустимо розтирати відморожені ділянки тіла снігом, тому що це веде до додаткового охолодження, з огляду на те, що температура відморожених тканин значно вище температури снігу і, крім того, це загрожує небезпекою нанесення мікротравм.Якщо дозволяє обстановка проводять активну зігрівання відмороженої кінцівки в воді, занурюючи її воду температури не вище 24 градусів, доводячи її протягом 20-30 хвилин до 36-40 градусів з одночасним масажем від периферії до центру, поєднуючи його з активними рухами в постраждалої кінцівки. Після відігріванні та відновлення кровообігу на кінцівку накладають утеплену асептичну пов'язку. Не слід змащувати відморожену поверхню настоянкою йоду, барвниками, а також жирами та мазями. Це ускладнює місцеве спостереження за шкірою та обробку відмороженої поверхні. 8. Ускладнення відмороження бувають: місцевими та загальними. - Місцеві ускладнення зустрічаються найчастіше: лімфаденіти, абсцеси, флегмони, тромбофлебіт, неврити, остеомієліти та інші, які лікують у відповідності із загальноприйнятими методами в хірургії. - Загальні ускладнення: сепсис, правець, анаеробна інфекція та ін всі ці ускладнення призводять до високому летальності.
Використана література 1.Військово-польова хірургія. А.А. Вишневський, М.І. Шрайбер, Москва, медицина, 1975р. 2. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія.- Київ: ”Здоров’я”, 2004. 3.Петров С. В. Загальна хірургія: Підручник для вузів - 2-е вид. - 2004. 4.Відмороження. Довідник першої медичної допомоги. Міністерство охорони здоров’я України Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет
|
