Літературна освіта молодших школярівЛітературна освіта молодших школярів є складовою частиною початкової ланки освіти, де літературу пізнають як форму суспільної самосвідомості та як мистецтво слова, що містить ще й систему літературознавчих понять, уявлень та критеріїв (в доступній формі). Однак л ітературна освіта молодших школярів є процесом специфічним. З одного боку, він передбачає введення учнів у світ прекрасного, виховання потреби у читанні, інтерес до художнього слова, високі смаки, здатність і вміння естетично й творчо сприймати прочитане, формування загальнолюдських цінностей. З іншого боку, - високу техніку читання, яка є базою для зазначених завдань. Зміст безперервної літературної освіти школярів висвітлено в концепціях: “Літературна освіта, “Літературна освіта молодших школярів” [1], [2]. Спільним вищезазначених документів є те, що, по-перше, початкова школа вважається базовою; по-друге, – доводиться важливість пропедевтичного курсу літературознавчого спрямування. Сутність початкової літературної освіти полягає в розвитку повноцінної навички читання, ознайомленні школярів з дитячою літературою в поєднанні жанрових форм, авторської і тематичної різноманітності, у художньо-естетичному освоєнні тексту і дитячої книжки, у формуванні творчих здібностей. Метою літературної освіти є залучення школярів до мистецтва читання, ознайомлення з видатними творами національної і світової літератури, формування літературознавчих та естетичних знань, а також певних умінь, завдяки яким учні засвоюють художні цінності, готуються до самостійного опанування мистецтва слова в школі та поза нею. Першооснови літературної освіти переважно закладаються в початкових класах, бо не усі дошкільники відвідують дитячі заклади. Основною формою опанування змісту літературної освіти в початковій школі є урок, допоміжними – екскурсії у музеї, бібліотеки, зустрічі з місцевими письменниками, композиторами тощо [1]. Читання в початкових класах є своєрідним інтегрованим курсом (мова, література класична, сучасна, зарубіжна, елементи історії, народознавства, образотворчого мистецтва, природознавства, музики, театрального мистецтва). Разом з тим, у його оновленому змісті питома вага належить мистецтву слова, що дозволяє розкривати перед учнем багаті художньо-пізнавальні можливості літератури, показати, як людина може впізнавати через літературний твір навколишній світ, одержувати від читання глибоку естетичну насолоду. Наявні підручники з читання зорієнтовані в основному на реалізацію змісту, мети і завдань першооснов літературної освіти. У початковій ланці зміст літературної освіти буде результативнішим, коли базуватиметься на таких принципах: а) художньо-естетичному, що має забезпечити цілісне уявлення про художній твір, допомогти дитині усвідомити через спеціальну роботу над його змістом і формою, що текст твориться письменником, який розкриває перед читачем багатства власної душі і світогляду; довкілля і людських стосунків, викликаючи почуття гармонії, краси; вчить бачити прекрасне в житті людини і природи; б) літературознавчому, що передбачає чітке усвідомлення таких понять як тема, ідея, композиція, персонаж, мова, автор, жанр тощо, при цьому в центрі уваги роботи над твором є слово, що осмислюється учнем як засіб творення словесно-художнього образу, черезякий автор висловлює думки, почуття, ідеї [1]. Оскільки література – найскладніший інтелектуальний вид мистецтва, а процес читання художньої літератури – найскладніший вид естетичного сприймання,то для того, щоб учень правильно зрозумів твір, йому необхідно розібратися у його зовнішній та внутрішній структурі – володіти до певної міри прийомами аналізу художнього твору, звичайно, адаптованого до вікових можливостей молодших школярів. Аналізувати зміст художнього твору – означає усвідомити тему та ідею, художні засоби, жанрові особливості, його композиційну структуру, спосіб викладу, зображувальні засоби поетичної мови твору. Отже, процес аналізу художнього твору передбачає реалізацію на уроці читання літературознавчого принципу. Підготовка кваліфікованого літературно освіченого читача, формування його ідейно-естетичних смаків передбачає оволодіння певним колом теоретико-літературних знань. Програмою 1-4 класів не передбачено спеціальне вивчення літературознавчих понять, а лише практичне ознайомлення з ними (без називання терміна). Для забезпечення ефективного засвоєння молодшими школярами початкових елементів літературознавства учитель повинен враховувати трирівневий процес сприймання художнього твору. Перший рівень – сюжетно-логічний (фабульний), ним легко оволодівають учні початкових класів. На цьому рівні сприймання під час переказу учні користуються в основному дієсловами. Знання теми, сюжету є надзвичайно важливими для розуміння твору, тому пропонується засвоєння учнями понять – тема, головна думка, сюжет, дійова особа. Для кращого засвоєння цих понять дітям рекомендуємо схему, за якою можна провести безліч варіантів літературних ігор:
За першим рівнем читацького сприймання йде другий, складніший – смисловий (порівняльний), пов’язаний з умінням читача ототожнювати себе з персонажем, порівнювати його долю з власною. Переповідаючи зміст книги, учень передає не тільки дію (пішов, зробив, став), але й стан героя (любить, хвилюється, турбується). У процесі подальшої роботи з художніми творами учні поступово накопичують матеріал для поглиблення знань про героїв художнього твору. Згідно з навчальною програмою з читання учні початкових класів називають персонажів виучуваних творів, відзначають, хто з них сподобався, хто ні і чим саме. Учням варто запропонувати алгоритм: Герой (ім’я) ® зовнішність ® вчинки (поведінка) ® характер ® стосунки з іншими персонажами ® авторське ставлення до персонажа ® власні судження та оцінка або таку схему:
1-2 класи
3-4 класи
У початковій школі аналіз образних засобів мови проводиться лише в тому обсязі, в якому він допомагає дітям відчути цілісність художнього образу, зрозуміти зміст художнього твору. У другому класі дітям доступне опрацювання поняття «літературний пейзаж», яке вводиться для того, щоб учні: а) зрозуміли, де відбувається подія, зображена у творі; б) уявили яскравіше переживання героїв, які можуть бути співзвучними пейзажу або, навпаки, контрастно - протилежними. Використовуючи узагальнену схему «Способи викладу художнього твору», учні легко засвоюють, яким чином письменник може створити звукові та живописні картини навколишньої дійсності, образно втілені ним у творі:
Зразок схеми
Завданням учителя початкових класів є вироблення в дітей умінь прочитувати специфічну мову мистецтва, що дозволяє бачити здійснювану художником підміну реальної дійсності естетичною насолодою. І нарешті третій, найскладніший рівень читацького сприймання – художній або поетичний, що можливий за наявності образно - просторового мислення читача. Він полягає в умінні знаходити і встановлювати асоціативні зв’язки між самим життям і твором мистецтва, авторським і читацьким світоглядом. Третій рівень сприймання твору передбачає засвоєння понять та уявлень про автора, художній образ, ідею твору. Ці знання є необхідними для осмислення ідейного задуму твору, визначення власної позиції школяра до зображуваного. Пропедевтична робота літературознавчого спрямування свідчить, що ефективність сприймання твору значно зростає, коли літературні знання подаються у процесі засвоєння ідейно-тематичного змісту художніх творів, під час їх аналізу. Достатній рівень літературної освіченості молодших школярів засвідчує: високу техніку читання, сформованість читацького кругозору, літературознавчих уявлень та умінь, які дають можливість переходити до систематичного вивчення літератури, до самостійного читання дитячих книг.
|
