Туристські самодіяльні організації України: минуле і сучасне

Самодіяльний туризм – це специфічний вид туристської суспільної діяльності, яка здійснюється на добровільній самодіяльній основі без участі організаторів туризму (тур операторів, тур агентів).

На західних українських землях туризм був справою передової громадськості в минулому столітті. Характерним стало створення регіональних краєзнавчих осередків, що значно пожвавило туристсько-екскурсійний рух. Ініціатива щодо організації туристичної діяльності на території Західної України належала провідним українським діячам того часу. 20-30-ті роки характерні спробою вироблення комплексного підходу до організації туризму і краєзнавства в Галичині. Восени 1921 р. тут почав працювати "Кружок любителів Львова". Спочатку його члени організували екскурсії, або так звані походи по Львову, згодом маршрути мандрівок пролягли через околиці міста.

У 20-х pp. XX ст., зі зростанням чисельності аматорів пізнавального мандрівництва, перед його організаторами постала потреба об'єднати зусилля окремих туристів у єдиній організації. Хоч інтерес до власної історії в широких колах галицької громадськості існував завжди, туризм середини 20-х pоках мав більш розважальний і спортивний, аніж краєзнавчо-пізнавальний характер. Обмеженою була і територія проведення екскурсійного мандрівництва. Природничі мандрівки скеровувались майже завжди в гори, і то чи не виключно долиною Пруту та вздовж хребта Чорногори. Практично поза увагою залишились такі цікаві з історичного погляду місцевості, як Звенигород, Теребовля, Жовква, Одесько, давні замки та монастирі, Бескиди і Горгани. Майже не практикувалися локальні прогулянки до околиць найближчих сіл і містечок.

Відсутність організації краєзнавчо-туристської діяльності негативно впливала на рівень проведення екскурсій. Мандрівки організовувалися стихійно, часто без відповідної попередньої наукової підготовки. Давався взнаки брак спеціально розроблених маршрутів.

Вирішити всі ці проблеми можна було лише спільними зусиллями аматорів галицької старовини. Таким об'єднанням стало краєзнавчо-туристське товариство "Плай", засноване у жовтні 1924 р. у Львові. Його фундаторами були відомі краєзнавці й історики І.Крип'якевич, Б. Януш, Є. Пеленський та Ю. Полянський. Першим головою товариства було обрано авторитетного адвоката і громадського діяча В. Старосольського. Діяльність засновників товариства була відчутно полегшена тим, що всі вони вже мали досвід спільної роботи. У 1921 -1923 pp. організатори "Плаю" співпрацювали у рамках "Кружка любителів Львова". У середині листопада статут "Плаю" затвердили воєводські власті, після чого розпочалася організаційна робота. Насамперед головний відділ товариства сформував лекційну комісію, а також комісію для підготовки екскурсій.

Статут "Плаю" передбачав поширення діяльності товариства на всю територію Львівського, Тернопільського, Станіславського та Краківського воєводств. Метою діяльності організації декларувалося "дослідження рідного краю та інших земель, розповсюдження зібраних про них відомостей, нагромадження і опрацювання наукових та туристичних матеріалів". Окремо повідомлялося про наміри вивчати й охороняти пам'ятки історії, культури та природних форм, збирати й зберігати різноманітні предмети старовини, зразки народного мистецтва та народних промислів. Товариство активно зайнялося розробкою планів туристсько-екскурсійної діяльності. Свої завдання в цьому напрямку керівництво "Плаю" визначало як "ініціювання та ведення прогулянок і пропаганда туристики, спрямування прогулянок у цікаві з краєзнавчого огляду околиці і місцевості, ведення курсів з обсягу мандрівництва". Члени товариства розпочали збирання матеріалів, необхідних для розробки екскурсійних маршрутів. Фізіографічні, антропо- й етнографічні описи, історико-етнографічні матеріали, комплекти карт повинні були скласти окремий відділ у заснованій товариством бібліотеці. Планувалося збирати матеріали і під час мандрівок краєм. У зимовий період, коли туристське життя завмирало, "Плай" збирався проводити лекції з теорії мандрівництва, історії Львова та Галичини, організовувати екскурсії до музеїв міста.

Про інтенсивність роботи засновників товариства свідчить хоча б той факт, що у період з 26 жовтня 1924 р. до 15 квітня 1925 p., "Плай" організував 14 екскурсій.

Після підготовки повного циклу тематично взаємопов'язаних екскурсій, які охоплювали весь простір Львова, розпочалися систематичні щонедільні прогулянки. Об'єктами огляду були руїни княжого Львова, Медова Печера, Погулянка, Кайзервальд, Чортівська Скеля біля м.Винники, Клепарі, Брюховичі, Замарстинів. Найчастіше обов'язки гіда-провідника виконував активний член товариства І. Крип'якевич.

Важливим засобом комунікації та обміну інформацією між поодинокими краєзнавцями мало стати спеціальне краєзнавче видання. Через брак коштів "Плай" не зміг заснувати окремого власного часопису. В лютому 1925 р. як безоплатний двотижневий додаток до газети "Новий час" вийшов перший номер "Туристики і краєзнавства". Обсяг часопису становив чотири сторінки газетного формату. "Туристика і краєзнавство" публікував матеріали, присвячені окремим місцевостям Галичини, а також нариси з історії туризму та краєзнавства.

Після того як перестав виходити часопис "Туристика і краєзнавство", краєзнавчі матеріали публікувались у газетах "Діло" та "Новий час". Наприкінці 20-х pp. стало популярним публікувати в пресі описи звітів про здійснені туристські мандрівки чи екскурсії. ЗО липня 1931 р. у "Новому часі" з'являється навіть рубрика "З мандрівок по рідному краю". У цей час туристсько-краєзнавчі прогулянки організовує вже не лише "Плай", а й інші культурно-освітні та спортивні товариства. Упродовж 1928 - 1930 pp. цілу низку мандрівок Гуцульщиною та Бойківщиною організовує львівський "Луг".

Економічна криза кінця 20-х pp. на деякий час припинила діяльність товариства "Плай", яка відновилась навесні 1931 р. Відроджена організація заявила про наміри продовжувати діяльність у трьох головних напрямах: організація популярних лекцій, пресова пропаганда та проведення екскурсій.

Успішніше розвивалася діяльність "Плаю" в 1932 р. Краєзнавці організували сім екскурсійних мандрівок, два курси лекцій, окремі популярні читання. Проведенню екскурсій передували реферативні читання про історію та пам'ятки місцевості, до якої передбачалися мандрівки. Активізація туристської діяльності товариства сприяла підвищенню його авторитету серед інших спортивних об'єднань. 30 червня 1931 р. на спільній нараді представників "Плаю", "Українського студентського спортового союзу", спортклубу "Стріла", станіславського туристського гуртка "Чорногора" краєзнавче товариство "Плай" було визнане центральним координувальним органом у справах організації крайового туризму.

Багато зусиль і коштів товариство вклало в будівництво першого українського високогірного "захистку" (туристської бази). Завдяки приязним контактам з управою митрополичих володінь "Плай" дістав у довгострокову оренду 0,75 га землі на мальовничій полонині Плісце в Горганах, під г. Грофою. На вигідних умовах було закуплено будівельні матеріали. Завдяки безкорисливій праці багатьох аматорів туризму впродовж двох років будинок-захисток було споруджено.

У 1932 р. була створена організація в Самборі. Робота самбірської філії "Плаю" тісно координувалася з діяльністю музейного товариства "Бойківщина", яке мало неперіодичне видання "Літопис Бойківщини" (з 1931 по 1939 р. вийшло 11 книжок).

Самбірське краєзнавче товариство сформувало три секції: спортивну, туристську та лекційну. Найактивнішою на першому етапі діяльності товариства була остання, окрім лекцій з геології та географії Бойківщини проводилися практичні заняття з основ туризму, надання першої медичної допомоги, збирання лікарських рослин.

Самбірський "Плай" практикував таку форму пізнавального туризму, як проведення таборів-зустрічей. На місці зустрічі відбувався обмін досвідом, показ практичних навичок з різних галузей туристської справи, іноді читалися популярні лекції. Як свідчать документи, такий нетрадиційний спосіб пропаганди давав позитивні результати.

Окрім товариства "Плай" на західноукраїнських землях були й інші туристські організації. У квітні 1910 р. група любителів мандрівок м. Станіслава сформувала організаційний комітет для створення товариства "Чорногора", до якого увійшли С.Стеблицький, Л.Гаяновський, Я.Грушкевич, Й.Білинський, В.Янович та ін. 20 травня 1910 р. у Станіславі відбулися загальні збори, де було прийнято статут товариства "Чорногора" й обрано голову та членів Виділу (Ради). Головою товариства став С. Стеблицький.

Українське туристське товариство "Чорногора" ставило перед собою такі завдання: пізнання краю, гір Галичини, Буковини, Альп і Татр; збір матеріалів про ці гори; агітація та пропаганда серед туристів і дослідників природи; співпраця з НТШ у Львові, "Угорським карпатським товариством" і польським Татшанським товариством, обмін науковими матеріалами та досвідом роботи; надання методичної та практичної допомоги під час проведення мандрівок.

Виконання цих завдань планувалось здійснювати за допомогою таких засобів і методів: зборів і спільних мандрівок; виставок і наукових туристських звітів; видання журналу, публікації наукових статей, видання поштових листівок з краєвидами гір, описів маршрутів, картографічного матеріалу; будівництва та догляду за туристськими притулками, мостами, стежками, дорогами, маркування маршрутів у горах; будівництва літньої бази (табору); утримання в горах штатних працівників (провідників, гірської сторожі).

У 1914 р. туристське товариство "Чорногора", як і решта товариств, припинило свою діяльність у зв'язку з початком першої світової війни і тільки 30 травня 1922 р. відновило свою діяльність в Станіславі. Товариство влаштовувало збори, звіти, конференції, розваги, спільні туристські мандрівки, теоретичні та практичні заняття з молоддю, утримувало фахову бібліотеку зі спеціальною літературою туристсько-краєзнавчої тематики, картами, схемами, науковими статтями та описами туристських маршрутів, здійснювало видавничу діяльність у часописі "Туристика і краєзнавство", а з 1937 р. - у журналі "Наша Батьківщина". Товариство "Чорногора" співпрацювало з українським туристсько-краєзнавчим товариством "Плай", будувало туристські притулки та домівки, зокрема на полонині Плісце, біля гір Грофи, Довбушанки, Сивулі та на перевалах "Рижі" й "Столи", встановлювало дороговкази та маркувало синіми й жовтими кольорами маршрути з Осмолоди через Горгани до Татарова, утримувало штатних працівників (гірську сторожу, в обов'язки якої входило приймання і розміщення мандрівників, догляд і ремонт притулків, та провідників, які були зобов'язані проводити туристів по маршруту і відповідали за їхню безпеку).

Напад фашистської Німеччини на Польщу і початок другої світової війни припинили діяльність краєзнавчо-туристських товариств на західноукраїнських землях.

До 1990 року самодіяльний туризм існував як суспільний рух. У 1989 році кількість клубів досягла 700. При клубах функціонувало більше 80 регіональних федерацій спортивного туризму. В самодіяльний туризм було втягнено близько 7 мільйонів людей, включаючи всіх учасників туристських походів: оздоровчих, вихідного дня, спортивних. При цьому кількість учасників спортивних категорійних походів, які дають право на присвоєння спортивних розрядів та звань по туризму, склала близько 140 тисяч людей. Всі заходи самодіяльного туризму фінансувалися за рахунок коштів рад профспілок.

Прикладом сучасного туристського клубу є Український гірськолижний клуб, який був створений в жовтні 2003 року, проте основний кістяк Клубу сформувався впродовж декількох попередніх сезонів. Першими змаганнями Клубу був Кубок Федерації 2003 на Драгобраті. За словами учасників вони стали першими змаганнями міжнародного рівня в незалежній Україні. В 2004-2005 роках Клуб спільно із посольством Австрії в Україні організував культурно-спортивні фестивалі у Славську. Фактично Клуб став піонером нового формату гірськолижних подій, коли спортивна частина поєднується із видовищною культурною програмою. У 2004 році Клуб розпочав нову для себе справу – організацію аматорських і ветеранських змагань.

Вже у 2006 році масштаби змагальної програми та різноманітних заходів збільшилися у декілька разів порівняно з попередніми роками. Змагання були проведені в найкращих гірськолижних місцях України - це Славське, Драгобрат та Синяк. І саме у Синяку був проведений гірськолижний фестиваль. У 2007 році вперше на змаганнях серед ветеранів і аматорів у Мигово був проведений видовищний нічний слалом-гігант серед спортсменів-професіоналів.

Статут громадської організації"Український гірськолижний клуб" складається з: