Глобальні трансформації системи масової комунікації

Торкаючись ролі держави у зміні політики в галузі масової комунікації, о.в. Зернецька окреслила свій підхід до цього питання, згідно з яким економічна сутність процесів розглядається невід’ємно від процесів політичних, коли роль держави не тільки регулятивна, а й конституюча в комунікаційній політиці кожної окремої країни, а завдяки міжнародним інститутам – в політиці окремих регіонів світу. При цьому вона виділяє чотири основних процеси – комерціалізацію, лібералізацію, приватизацію та інтернаціоналізацію.

Так, комерціоналізація, по-перше, призводить до концентрації власності і контролю приватними особами з тенденцією до монополізації засобів масової комунікації без жорсткого механізму незалежної та демократичної підзвітності; по-друге, комерційний продюсер не несе персональної чи моральної відповідальності за вироблений продукт і його подальші можливі негативні наслідки; по-третє, ринок для культури та інформації при зменшенні фінансування внаслідок того, що конкуренція вимагає скорочення витрат означає погіршення якості телепродукції; по-четверте, західноєвропейські країни протидіють комерціалізації телебачення, зберігаючи досягнуту збалансованість цілей, скерованих на благо суспільства та задоволення потреб масового споживача; по-п’яте, існують здебільшого теоретичні аргументи проти комерціалізації телебачення.

Але як би то не було, а комерціалізація телебачення в цілому й українського зокрема – це реальний факт, це дійсність, з якою треба рахуватися і використовувати хоча б для досягнення того балансу, який сформований у західноєвропейських країнах.

При цьому контроль засобів масової комунікації – одна з головних умов соціальної та політичної влади в сучасних інформаційних суспільствах при водночас доступі до розуму аудиторії, форми контролю над мисленням, що є цариною когнітивності та соціальної психології [2, с. 148-149].

Приділивши значну увагу формуванню процесу (швидше процесів – В.В.) міжнародного потоку інформації, О.В. Зернецька окреслила типи цих потоків:

· від урядових акторів до урядових реципієнтів;

· від урядових акторів до транснаціональних реципієнтів;

· від урядових акторів до індивідуальних реципієнтів;

· від транснаціональних акторів до урядових реципієнтів;

· від транснаціональних акторів до транснаціональних реципієнтів;

· від транснаціональних акторів до індивідуальних реципієнтів;

· від індивідуальних акторів до урядових реципієнтів;

· від індивідуальних акторів до транснаціональних реципієнтів;

· від індивідуальних акторів до індивідуальних реципієнтів.

Оскільки міжнародні потоки інформації мають різноманітні впливи, змінюючи картину світу окремо взятої людини і світу в цілому, то О.В.Зернецька зазначила:

на індивідуальному рівні йдуть впливи на судження, освіту, роботу, відпочинок і т. ін.;

на інституційному рівні відбуваються впливи на політику, бізнес, релігію і т. ін.;

на міжгруповому рівні змінюються закони та регулювання, традиційні канали і т. ін.;

на рівні етносів і національних меншин здійснюються впливи на такі процеси, як ідентичність, мобілізація, партисипація і т. ін.;

на рівні держав відчутні впливи на безпеку, суверенітет, розвиток і т. ін.;

на глобальному рівні відбуваються впливи на такі проблеми, як співробітництво/конфлікт, ресурси, транснаціональні корпорації. [2, с. 155-156]

Розвиваючи аналітику впливу мас-медіа на людину, О.В. Зернецька виділила п’ять форм:

вікно (прочинене до подій і досвіду) – ніхто не втручається в процес;

дзеркало подій в суспільстві і світі – мається на увазі правдиве відображення, хоча кут і напрям вибирають інші, і глядачі не завжди можуть бачити те, що вони хочуть;

фільтр, воротар або сторож – відбирають частини досвіду для особливої уваги глядачів і закривають інші погляди і голоси, навмисно чи ні;

дороговказ, гід або перекладач – вказують шлях і розтлумачують те, що в іншому випадку загадкове і фрагментарне;

екран або бар’єр – вказують, що медіа можуть відсікати нас від дійсності, даючи фальшивий погляд на світ через ескейпістську фантазію або пропаганду.

При цьому, на її думку, в останнє десятиліття найбільшої ваги набуває концепція фільтра, воротаря або сторожа [2, с. 172-173].

Розвиток засобів масової комунікації призвів до появи нового феномену – віртуальної дипломатії, технологія якої тримірна та інтерактивна [2, с. 226-235].

Водночас можливість нових комунікаційних технологій зумовила появу новітніх поглядів на таке коло негативних проблем, як:

розуміння, яким чином інформаційна революція трансформує характер міжнародних відносин і конфліктів;

вивчення впливу нових інформаційних технологій на операційну ефективність в означеній сфері діяльності;

ідентифікація шляхів, якими нові інформаційні технології здатні посилювати процес менеджменту і розв’язування конфліктів;

визначення ареалів потенційної кооперації між групами менеджменту криз, а також використання нових інформаційних та комунікаційних технологій;

пошук ресурсів для сприяння розвитку такого співробітництва;

підтримка коопераційних зусиль з організаціями, які досі знаходяться осторонь цього процесу, шляхом їх заохочення, зокрема ширшого розподілу ресурсів між ними.