За яких обставин хижак випереджає жертву за рівнем спеціалізації?

Хижак не може з'явитися раніше жертви.На початку еволюції майбутня жертва, приступаючи до процесу прогресивної спеціалізації, має вже ту перевагу, що відсутній специфічний для неї хижак. Навпроти, хижак починає спеціалізацію по кожній черговій жертві лише тоді, коли вона виявляється досить спеціалізованою(пристосованою і конкурентноздатною), щоб набрати достатню чисельність і біомасу. Тільки в цьому випадку спеціалізація хижака до нової жертви виявляється енергетично виправданою.

Використовуючи переваги більшої екологічної чутливості й більшої філогенетичної реактивності, хижаки можуть випереджати своїх жертв за рівнем спеціалізації. Як тільки процес підриву харчових ресурсів розтягується на филогенетически значимий час, він звільняє шлях біологічного прогресу.Зниження чисельності жертв попереднього покоління виглядає для їхніх конкурентів як звільнилися ресурси. Ніж сильніше стратегія адаптації (зокрема, стратегія протистояння хижакові) відрізняється від екологічно гнобленої основної жертви, тим більше процес становлення фітофагів нового покоління буде полегшений і відсутністю специфічного для них хижака. При цьому, кожен крок нових фітофагів по шляху біологічного прогресу, збільшує, з одного боку, їхня привабливість для хижака, а з іншого боку - конкурентний тиск на основну й без того екологічно пригноблену жертву. Все це на додаток до відсутності оперативної реакції жертви на прогресивну адаптацію хижака (про яку написане вище) сприяє нагромадженню инадаптивного вантажу.

Наступний крок у розглянуті вище умовах -

68. За яких умов може бути полегшена інвазія(вселення видів-імігрантів)

Виникнення щільного впакування адаптивних зон практично виключає філогенетично значимі переходи з однієї зони в іншу й вселення іммігрантів у дане співтовариство. Зони ослабленого конкурентного тиску наз. "екологічними лакунами" Поява екологічних лакун - перший симптом вторинного зниження цілісності, щільності впакування адаптивних зон й екологічних ніш і росту розмаїтості малоспеціалізованих таксонів у співтоваристві. Виникнення лакун, як ми переконалися, є природний результат суперечливих процесів прогресивної спеціалізації, які, з одного боку, постійно нарощують конкурентноздатність ценофилов, а з іншого боку - звужують фундаментальну нішу або адаптивну зону. Перше веде до постійного витиснення менш спеціалізованих форм, а друге не дозволяє більше спеціалізованим вытеснителям повністю компенсувати конкурентний тиск, що здійснювали витиснуті форми по всій області колишніх ресурсів. Одне без іншого виявляється неможливим у силу принципу адаптивного компромісу.

Витрати спеціалізації кожного таксона, у сукупності складові вантаж його інадаптивності, перешкоджає зміні напрямку спеціалізації. Структура адаптивних зон й екологічних ніш, будучи спочатку продуктом екологічної дифференцировки, одержує за допомогою процесів філогенетичної спеціалізації відображення в організації членів відповідних таксонів, що, у свою чергу, підтримує й стимулює подальшу спеціалізацію в раніше обраному напрямку навіть на стадії вторинного зниження цілісності співтовариства.

69.Порівняйте швидкість макроеволюції в острівних та континентальних екосистемах.

Поясніть причини відмінностейШвидкість макроеволюції в острівних екоситемах є повільнішою,ніж в континентальних. І чим ізольованішою є екосистема острова,тим повільніша там еволюція,яскравий приклад - Австралія. У зв"язку з обмеженим доступом іміграції нових видів старі живуть у стабільних умовах і налагоджених стійких взаємозв"язках між видами,роль природного добору і боротьби за існування значно знижується, а отже, і потреб в нових адаптаціях немає.

70. мікроеволюція швидше проходить в острівних екосистемах, ніж в континентальних. Це зумовлене факторами: 1-дрейф генів, 2-швидке накопичення, концентрування та прояв рецисивних мутацій внаслідок ізоляції популяцій, відсутності широкої внутрівидової панміксії, та низького рівня гетерозиготності острівних популяцій, 3-імовірна відсутність звичних конкурентів приводить до швидкого розмноження популяції та росту внутрівидової конкуренції, що зумовлює часті дивергенції під дією дизруптивного добору.

Континентальні екосистеми стабільніші. Це зумовлене ширшим видовим складом та древніми чіткими взаємовідносинами між компонентами екосистем та самими екосистемами. В збалансованих екосистемах переважно діє стабілізуючий добір. Обмін генетичним матеріалом між популяціями з різних екосистем обмежений слабо. Вільні екологічні ніші швидко заповнюються мігрантами з близьких територій.

71.У чому полягає явище адаптивного компромісу? стійкість сбалансованого епігенотипу можна розглядати як один із явищ теорії систем, а саме, того твердження, що ні одна система не може бути одночасно оптимізована більш ніж по одному параметру. Оптимізація реальних систем можлива лише як знаходження компромісу між різнотиповими потребами оптимізації різних параметрів. Для живих істот с глибоко пронизаною усю їх організацію кореляціями та взаємозалежностями компроміс між різними адаптивними функціями повинен бути особливо напруженим. Тому стійкий епігенотип має бути організований за принципом глибокого встановленого компромісу між різнитиповими потребами максимальної оптимізації усіх адаптивних функцій.

Втрата пристосування, втратившого своє значення, дійсно можна пояснити тим, що редукція чи дезінтеграція ставших непотрібними систем дозволяє додатково оптимізувати інші системи, що зберегли адаптивність.На відміну від спеціалізованих видів,генералісти,ткі як кайри,мають проміжний фенотип,компромісний у двох типах середовища-щось середнє між пінгвіном і альбатросом(пересування і товщі води,і в повітрі).Спеціалізація не потребує змін у всіх органах системи,проте може бути досягнута за умов збереження збалансованої будови