Загальні риси еволюції палеоантропів

Стадія в еволюції гоминид, палеоантропи, представлена так званими неандертальцями, видова назва яких пов'язане з першою знахідкою викопних залишків цих людей у долині Неандерталь поблизу Дюссельдорфа. Неандертальці, як й архантропи, були поширені практично по всій території Старого Світа й дуже різноманітні. Вони з'явилися на Землі близько 300 тис. років тому і проіснували до першої половини вюрмского заледеніння, тобто приблизно до 35 тис. років тому.

Палеоантропи досягли величезного прогресу в збільшенні маси головного мозку. Обсяг мозкової коробки чоловіків-неандертальців у середньому становив близько 1550, досягаючи 1600. Розміри головного мозку, досягнуті неандертальцями, у ході наступної еволюції при досягненні стадії неоантропов далі не збільшувалися, хоча відбувалися перебудови структури мозку.

Незважаючи на об'ємисту мозкову коробку, череп неандертальців зберігав ще багато примітивних особливостей: похиле чоло, низький звід і потилиця, масивний лицьовий кістяк із суцільним надочноямковим валиком, підборідний виступ був майже не виражений, зберігалися великі зуби. Пропорції тіла палеоантропов були в цілому близькі до таким сучасної людини. У порівнянні з архантропами в палеоантропов удосконалилася будова кисті. Середній ріст неандертальців становив 151 - 155 див.

Палеоантропами була створена культура середнього палеоліту. Неандертальці ховали своїх померлих з похоронними обрядами, що дозволяє припускати в них наявність досить розвиненого абстрактного мислення. Неандертальці їли не всі підряд, що добували, а вибирали шматочки покраще. Це доводиться аналізом костей північних оленів, знайдених у неандертальській печері в північній Німеччині. Неандертальці витягали мозок переважно з костей дорослих оленів, ігноруючи кості молодняку. Серед костей дорослих особин вони теж вибирали ті, де кісткового мозку більше. Це свідчить про те, що неандертальці не голодували, тобто в них був досить надійний спосіб регулярного одержання м'яса. Цей факт говорить на користь теорії "мисливців". Останнім часом з'явилися нові знахідки мисливських знарядь, що підтверджують полювання принаймні в пізніх пітекантропів або Homo heidelbergensis. Недавно на одному із черепів неандертальців виявлений слід травми, отриманої від удару гострим предметом. На підставі різних непрямих «доказів», дослідники зробили висновок про те, що травма була нанесена іншим неандертальцем (у бійці) за допомогою кам'яного знаряддя.

Передбачається, що неандертальці вже мали рудиментарну мову. В Ізраїлі (Кебрана) знайдені останки неандертальця віком 60 тис. років зі збереженої гиоидной кісткою, з будови якої треба, що голосовий апарат неандертальців анатомічно був ідентичний такому сучасної людини. Є дані (по зубній емалі в тому числі), що показують, що т.зв. "підлітковий" період з'явився вперше в сапиенсов, а в усіх більше древніх людей і гоминид цього періоду не було - зрілість наступала відразу після дитинства. "Підлітковий" період, як передбачається, був необхідний для повноцінного інтелектуального розвитку сапиенсів, які, мабуть, відрізнялися найбільш складним поводженням, соціальною організацією й т.д. Очевидно, цей типовий випадок инадаптивной еволюції: неандертальці раніше сапиенсів освоїли нову адаптивну зону ("самих розумн і культурних"), але досягнуто це було шляхом занадто швидких, незбалансованих перетворень, що привело до появи значного "инадаптивного вантажу". Сапиенсы розвивалися в тім же напрямку, але повільніше, більше сбалансированно й "ретельно" (чому, можливо, сприяло тиск із боку потужних конкурентів - неандертальців).

Ще одне підтвердження того, що неандертальці - спеціалізована бічна галузь, що далеко відстоїть від наших безпосередніх предків, отримано в ході детального дослідження будови верхньої щелепи. Показано, що по ряду верхньощелепних ознак сапіенси ближче до еректусів, ніж до неандертальців. Аналогічні результати дав поглиблений аналіз будови черепних коробок. Показано, що неандертальці й сапиєнси різко розрізнялися вже в ранньому віці (раніше передбачалося, що діти двох видів були схожі, і розходження підсилювалися в міру дорослішання). Це ще один довід на користь того, що неандертальці й сапієнси - представники різних видів, які, можливо, не могли схрещуватися один з одним