Студопедия — Місце і роль еліти в суспільно-політиному житті. Теорії еліт
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Місце і роль еліти в суспільно-політиному житті. Теорії еліт






Політична еліта (франц. еіііе — краще, відібране, вибране) — са­мостійна, вища, відносно привілейована група людей, наділена особливими психологічними, соціальними і політичними якостя­ми, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади або впли­вом на неї.

Сучасні теорії еліт різноманітні. Можна виділити ряд напрямків. Історично пер­шою групою теорії еліт, що не загубила сучасної значимості, стали концепції макгавеллгстськог школи (Моска, Парето, Міхельс, Гелбрейт, Дюверже, Ліпинський та ін.). їх об'єднують спільні риси. По-перше, визнання існування еліти в будь-якому суспільстві, її поділ на привілейовану влад­ну, творчу меншість і пасивну, нетворчу більшість. Поділ зако­номірно випливає з природи людини і суспільства, особливих психологічних якостей еліт (природні обдаровання, виховання та ін.). По-друге, групова згуртованість. Еліта - згуртована гру­па, об'єднана не тільки спільністю професійного статусу і соці­ального становища, але й самосвідомістю, сприйманням себе особ­ливою верствою, покликаною керувати суспільством. Структурна постійність еліти, її владних відносин (зміна вождів племен, мо­нархів, бояр і дворян, парламентаріїв і міністрів тощо, але відно­сини панування і підкорення між ними і простим людом збері­гаються). По-третє, легітимність еліти; більш-менш широке визнання масами її права на політичне керівництво, формуван­ня і зміна еліт у ході змагання за владу. Природно, макіа-веллістські теорії еліт не позбавлені недоліків: в теоріях пере­більшуються психологічні фактори, ігноруються свободи і права особи, переоцінюється часто-густо і роль керівників, які управ­ляють і недооцінюється активність мас, не враховується і ево­люція суспільства і т. п.

Виниклі вже в XX ст. ціннісні теорії еліт намагаються подола­ти слабкості теорій еліт макіавеллістської школи. І хоча в ціннісних теоріях еліт головною конструктивною силою суспільства вва­жається еліта, все ж пом'якшуються позиції у ставленні до де­мократії, робиться спроба пристосувати теорію еліт до реалій сучасних демократичних держав. Однак за ступенем аристокра­тизму, у ставленні до мас, демократії та ін. різноманітні ціннісні теорії еліт розрізняються. Але їх об'єднують загальні риси. По-перше, в теоріях утверджується, що еліта - самий найцінніший елемент суспільного життя, що володіє високим хистом, умінням, відданістю справі, спроможністю вчасно оцінити обстановку в суспільстві, враховувати суспільну думку та ін. По-друге, панів­не становище еліти відповідає, немовби інтересам суспільства. По-третє, формування еліти не стільки результат жорстокої бо­ротьби за владу, скільки результат природного відбору суспільством найбільш цінних представників. Елітарність випливає з рівності можливостей і не суперечить сучасній представницькій демократії. Ціннісні теорії еліти претендують на найбільшу відповідність реальностям сучасного демократичного суспільства. Справжня еліта не володарює, а керує масами з їх добровільної згоди, що висловлюється на вільних виборах. В основі ж концепцій демо­кратичного елітарізма лежать положення і настанови про ціннісні якості еліт. У працях соціологів Роберта Даля, Сеймура Мартіна Ліпсета, Людвіга Хармона Зіглера та ін. обґрунтовуються теорії елітарної демократії. Використовуючи запропоноване Йозефом Шумпетером визначення демократії як конкуренції між потен­ційними керівниками за довіру і голоси виборців, соціологи відзна­чають важливу роль еліт в управлінні, вважаючи, що тільки керівна верства здатна стримати частину притаманних масам ірраціо­налізму, емоційної неврівноваженості і радикалізму.

Концепції множинності, плюралізму еліт істотно збагачують і розви­вають деякі демократичні настанови ціннісних теорій еліт. Соціологи Отто Штаммаєр, Давід Рісмен, Сеймур Келлер, Роберт Даль та інші розцінюють концепції множинності еліт як заперечення елітарної тео­рії. Вплив кожної з еліт обмежений специфічною для неї сферою діяль­ності. Жодна з еліт не здатна домінувати в усіх сферах суспільного життя. Плюралізм еліт визначається складним суспільним розподілом праці, різноманітністю соціальних структур. З допомогою різноманітних де­мократичних механізмів: виборів, референдумів, опитувань, преси та іп. обмежується або взагалі відвертається дія залізного закону олігархізації, та еліта залишається під контролем народу. Існує конкуренція еліт, що відображає економічну та соціальну конкуренцію в суспільстві. В сучас­ному демократичному суспільстві влада розпорошена між різноманіт­ними суспільними верствами і владними структурами. Концепції мно­жинності еліт - важлива складова частина ідейпо-теоретичпого арсеналу плюралістичної демократії.

Співвідношення еліти і демократії розглядається не тільки в спектрі протиставлення їх одна одній. Відсутність у західному суспільстві раціо­нальної еліти розглядається як одна з головних причин кризи демо­кратії. Необхідність елітарного правління зумовлюється самою демо­кратією. Для збереження і зміцнення демократії вважається необхідним відродження консенсусу, для чого слід відновити авторитет еліти. Тому постійно уточнюється зміст понять еліта і демократія. Дедалі частіше робиться висновок, що демократія в сучасному розумінні - це не правління народу, а уряд, схвалений народом (Йозеф Шумиетер). По суті, обме­ження участі мас у політичному процесі пояснюється тим, що нібито масам властиві антидемократичні тенденції. Маси слабо уявляють цінності та принципи демократії і, піддаючись виливу демагогів, можуть їх пору­шувати. Елітаристи вважають, що демократія діє ефективніше, якщо створена еліта забезпечує буфер між ірраціональною громадськістю і дер­жавою. Поєднання елітаризму з демократією вважається природним уже тому, що еліта, яка управляє, керує визнається необхідною для будь-якого суспільства, в тому числі і демократичного. Елітарна де­мократія передбачає плюралізм еліт, що забезпечує дисперсію, тобто розклад влади па основі протиборства і балансу політичних сил, наве­дених різноманітними елітами. Йде конкуренція еліт у боротьбі за владу. Маси, вибираючи між елітами, що конкурують, мають можливість повністю впливати па політику, виявляти свою волю і почуття. І вза­галі, елітарна демократія не відкидає ідеї народного суверенітету -управління еліти в ім'я добра народу, суспільства.







Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 479. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Понятие массовых мероприятий, их виды Под массовыми мероприятиями следует понимать совокупность действий или явлений социальной жизни с участием большого количества граждан...

Тактика действий нарядов полиции по предупреждению и пресечению правонарушений при проведении массовых мероприятий К особенностям проведения массовых мероприятий и факторам, влияющим на охрану общественного порядка и обеспечение общественной безопасности, можно отнести значительное количество субъектов, принимающих участие в их подготовке и проведении...

Тактические действия нарядов полиции по предупреждению и пресечению групповых нарушений общественного порядка и массовых беспорядков В целях предупреждения разрастания групповых нарушений общественного порядка (далееГНОП) в массовые беспорядки подразделения (наряды) полиции осуществляют следующие мероприятия...

Тема: Составление цепи питания Цель: расширить знания о биотических факторах среды. Оборудование:гербарные растения...

В эволюции растений и животных. Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений. Оборудование: гербарные растения, чучела хордовых (рыб, земноводных, птиц, пресмыкающихся, млекопитающих), коллекции насекомых, влажные препараты паразитических червей, мох, хвощ, папоротник...

Типовые примеры и методы их решения. Пример 2.5.1. На вклад начисляются сложные проценты: а) ежегодно; б) ежеквартально; в) ежемесячно Пример 2.5.1. На вклад начисляются сложные проценты: а) ежегодно; б) ежеквартально; в) ежемесячно. Какова должна быть годовая номинальная процентная ставка...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия