Eth;Напівпом’якшеними можуть бути б, п, в, м, ф, ш, ж, ч, г, к, х, ґ, коли після них стоять букви і, я, ю, є.

Я, Андреев Євгеній Вікторович, народився 16 січня 1997 року в м. Київ.

Батько, Андрєєв Віктор Петрович, народився 6 серпня 1976 року в м. Олександрія, працює в РОСДОР.

Мати, Андрєєва Наталія Олегівна, народилася 13 березень 1976 року в м. Олександрія,працює директором з охоронної безпеки «Бард-9»,відділ кадрів.

У 2012 році закінчив школу з поглибленим вивченням іноземних мов. У 2012 році вступив до Коледжу Економіки Права Інформаційних Технологій КРОК. 7 років відвідував спортивну секцію з карате, також 12 років займаюся футболом (з них 7 років професіонально). Захоплюсь екстремальною їздою на велосипеді (Down Hill).

Неодружений. Домашня Адреса: Київ, вулиця Стеценка, 10, кв. 11.

 

 

Закон милозвучності української мови вимагає усунення насамперед збігу голосних, а потім – збігу приголосних.

 

Точна передача на письмі вимови звуків з тими змінами, яких звук зазнає у процесі мовлення, за допомогою спеціальних графічних знаків - транскрипція.

Основні правила фонетичного запису слова такі:

1. Не вживаються великі букви, букви я, ю, є, ї, щ, ь. Розрізняємо звуки [г] і [ґ].

2. Текст чи слово, що транскрибується, береться у квадратні дужки.

3. Значки е^и, и^е, о^у використовуються для передачі слабкої (ненаголошеної) позиції голосних: [се^ило].

4. Скісна рисочка над голосним позначає наголос: [é].

5. Менша скісна рисочка вгорі після приголосного означає м’якість [лʹ].

6. Кома вгорі після приголосних передає напівпом’якшення [в’].

7. Для позначення довготи звука вживається двокрапка [н:].

8. Для позначення злитої вимови використовується дужка вгорі (над буквами).

9. Одна вертикальна риска - звичайна пауза, дві - тривала на межі речення, бо не використовуються розділові знаки.

10. Слова у транскрипції не переносяться.

13. Одноосновні прийменники, сполучники, частки з наступним словом пишуться разом: [йáґже] (як же), [бе^изтéбе^и] (без тебе).

 

Слід пам’ятати!

ð;У закінченнях дієслів у результаті асиміляції сполучення -ться, -шся вимовляються як [цʹ:а], [сʹ:а].

eth;Напівпом’якшеними можуть бути б, п, в, м, ф, ш, ж, ч, г, к, х, ґ, коли після них стоять букви і, я, ю, є.

ð; Букви я, ю, є можуть позначати один ([а], [у], [е]) і два звуки ([йа], [йу], [йе]).

Два звуки ([йа], [йу], [йе]) передають я, ю, є:

- на початку слова: яблуко,

- після голосного: моє,

- після апострофа: п’єса,

- після м’якого знака в іншомовних словах: донья.

Один звук [а], [у], [е] букви я, ю, є передають тоді, коли стоять після приголосного: знання [з н а н': á].

Буква ї завжди позначає два звуки [йі].

Завдання 1. Прочитати та записати фонетичний запис слів. Відновити їх, записавши поряд орфографічно.

Наприклад: [мýзи^ека] – музика.

[зйавилосʹа], [шчасʹтʹа], [лʹікуванʹ:а], [двойе^и], [вирошче^ина], [бе^иж:урнʹісʹтʹ], [рʹізʹб’ар], [сʹімйа], [йеднʹісʹтʹ], [дже^ире^ило], [запорʹіж’:а], [ве^исе^илʹацʹ:а], [над:нʹіпрʹаншчи^ена], [п’ірйіна], [розйізд], [круйіз], [лʹ:ецʹ:а], [йув’ілей], [г’ілʹ:ачка], [де^илʹф’ін], [майстернʹісʹтʹ].

Завдання 2. Затранскрибуйте слова і речення, підкресліть такі, де кількість звуків і букв співпадає.

1. Переддень, мільйонний, небеса, явний, прокидаються, ґазда, бджола, щастя, з'єднання, теща, єдиний, химера, щедрість, осінній, суцвіття, ґедзь.

2. Стислість корисна завжди і всюди, особливо у серйозних справах. Погане мовлення — це свідчення насамперед невихованості людини, а вже потім — її неосвіченості.

 

Урок 4. Норми вимови.

Теоретичний матеріал:

1. Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайно.

2. Приголосні перед апострофом завжди вимовляються твердо: в’юн - [вйỳн], м’яч - [мйáч].

3. Тверді приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] перед наступними м’якими уподібнюються за м’якістю і вимовляються м’яко: [пóв’іс'т'], [сóн'ц'а].

Зверніть увагу! Уподібнення приголосних за м’якістю на письмі м’яким знаком не позначається.

4. У словоформах іменників на місці буквосполучень вимовляються такі звуки: шці = [с'ц'і]; жці = [з'ц'і], чці = [ц':і], тці, дці = [ц':і].

Наприклад: ромашці [ромáс'ц'і], запорожці [запорóз'ц'і], стежці [стéз'ц'і], річці [р'íц':і].

5. Звукосполучення -зж-, -здж-, -ждж- вимовляються як [ж:]

Наприклад: зжувати [ж:увáти], з джемом [ж:éмом].

6. Звукосполучення -тч-, -дч-, -тш- вимовляються як [ч:]

Наприклад:заквітчаний [закв’íч:аний], молодчик [молóч:ик], коротший [корóч:ий].

Зверніть увагу! Різні типи уподібнень приголосних характерні лише для усного мовлення, вони закріплені орфоепічними нормами і на письмі не позначаються. Для правопису таких слів треба застосовувати орфографічні правила.

7. При спрощенні у прикметникових формах вимова звукосполучень -тськ-, -дськ- = [ц'к], а сполучення нтськ = [н'с'].

Наприклад: закарпатський [закарпáц'кий], студентський [студéн'с'кий].

Зверніть увагу! Такі спрощення на письмі не позначаються.

 

Завдання 1. Правильно прочитайте словосполучення, зверніть увагу на функцію наголосу (розрізнення слів, розрізнення форм слів)

Зайшли Максименко Іван Максимович і Максимович Галина Іванівна; випрасувана білизна, білизна снігу; правило правопису, швець тримає правило; людська шана, людське ставлення; засіяли поле, засіяли зорі; не вивчила байки, цікаві байки; стояли біля деревця, садили деревця; щодня приміряти, приміряти обнову зараз; викопану картоплю висипали на купу, висипали картоплю з мішка.

Завдання 2. Поставте замість крапок (де потрібно) пропущені букви.

Ро...жарений, сміє...ся, бе...журний, ро...шарування, прині...ши, не порі...ся,...шити, б'є...ся, змиє...ься, бе...шумний, ро...шукати, ма...ч,...жувати, зустріне…ся, на дорі...ці, покликан…я, безсмерт...я, повноліт…я, повніст...ю, весіл...я, навман...я, узбереж...я, вічніст...ю, роздоріж...я, папорот…ю, засил...я, ател..є, безчест…я, ніч...ю, безліч...ю, шерст..ю, затвердін...я.

 

Завдання 3. Подані слова російської мови перекласти українською й поставити наголос.

Апостроф, приятель, страшный, смолчать, ступень, товарищество, услуга, цыган, толстый, верба, веретено, отчим, дрова, далеко, олень, твердый.

 

Урок 5-6. Розвиток зв’язного мовлення.

Конспект як різновид стислого переказу.

Тематичні виписки, план (складний), тези.

 

Завдання: опрацюйте матеріал до теми за підручником (стор. 301-307, вправа 697)

Теоретичний матеріал:

Записи не тільки зберігають сприйнятий матеріал, а й допомагають його осмислити та засвоїти. З навчальною метою застосовують такі види записів, як план, тези, тематичні виписки, конспект.

План - найкоротший вид записів. Його пункти - стисле формулювання висвітлених у тексті питань.

Тези - короткий виклад основних думок автора тексту. Тези передають не зміст, а основні положення тексту в тій логічній послідовності, яка забезпечує доведення головної думки. Ця послідовність може не збігатися з послідовністю викладу матеріалу в тексті. Щоб скласти тези, необхідно уважно прочитати текст, обміркувати його зміст, визначити тему й головну думку (ідею) і лише після цього письмово викласти основні положення.

Тематичні виписки роблять відповідно до заздалегідь складеного плану або тез доповіді, реферату тощо. Найчастіше виписки оформлюють у вигляді цитат з точним покликанням на джерело.

Конспект - найбільш розгорнута форма запису. Він обов’язково має відповідати планові тексту. Тому спочатку складають план, а потім, з опорою на цей план, - конспект. У кожній частині тексту (абзаці, розділі) виділяють основні думки, які фіксують у пунктах плану (деталі опускають). Ці думки розгортають, конкретизують у конспекті. Важливий прийом конспектування - змістове «згортання» тексту, тобто його скорочення з обов’язковим зазначенням основних думок. Запорука успішності такого «згортання» - вміння переформульовувати думки «своїми словами».

План, тези та конспект можуть бути цитатні, вільні або змішані.

Цінність конспекту полягає в тому, що він сприяє кращому запам’ятовуванню прочитаного, дає можливість швидко встановити в пам’яті вивчене, узагальнити нагромаджений матеріал.