Правове регулювання колективних та індивідуальних форм участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення

В ст. 21 Загальної декларації прав людини встановлено право кожної людини брати участь в управлінні своєю країною безпо­середньо або через вільно обраних представників. Це право за­кріплено в Конституції України (ст.ст. 5, 38, 39, 40, 69), а також деталізовано на законодавчому та підзаконному рівнях. Колек­тивні та індивідуальні права надають можливість громадянам бути активними членами суспільства, впливати на органи пуб­лічної влади, брати активну участь у політичному його житті, висловлювати свою позицію з актуальних питань регіонального й місцевого значення, контролювати різні напрями діяльності муніципальної влади. До індивідуальних прав належать ті, що людина може реалізувати одноособово. Колективними є такі права, які можуть бути реалізовані лише групою осіб. Індивіду­альне право нерідко може здійснюватися колективно, але від­мінність його від колективного права полягає в тому, що воно повною мірою може здійснюватися та захищатись індивідуаль­но, тоді як права колективні за своєю сутністю індивідуально реалізувати неможливо.

Основними колективними формами участі членів територіаль­них громад у вирішенні питань місцевого значення є форми їх безпосереднього (прямого) волевиявлення, до яких належать: місцевий референдум, місцеві вибори, загальні збори громадян за місцем їх проживання, громадські слухання, місцеві ініціативи, колективні звернення тощо. Цей перелік не є вичерпним.

Правове регулювання місцевого референдуму і місцевих виб­орів здійснюється на конституційному рівні. Відповідно до поло­жень Конституції У країни громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування (ст 38). Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (ст. 69). Право голосу на вибо­рах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадя­ни, яких визнано судом недієздатними (ст. 70). Вибори до органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі за­гального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного го­лосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення (ст. 71).

Призначення чергових та позачергових виборів до органів міс­цевого самоврядування належить до повноважень Верховної Ради України (п. 30 ч. 1 ст. 85). Відповідно до ст. 141 Конституції Украї­ни до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчо­го права шляхом таємного голосування. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Чергові вибори сільських, селищних, міських, район­них, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбувають­ся в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах. Згідно зі ст. 143 Конституції України територіальні громади села, сели­ща. міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів.

Ще одній колективній формі участі членів територіальних гро­мад у вирішенні питань місцевого значення приділяє увагу Основ­ний Закон. Згідно зі ст. 40 Конституції України всі мають право направляти колективні письмові звернення або особисто зверта­тися до органів місцевого самоврядування та посадових і службо­

вих осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Подальша регламентація колективних форм участі членів те­риторіальних громад у вирішенні питань місцевого значення здій­снюється на законодавчому рівні. Стосовно цього в Конституції України встановлено, що організація і порядок проведення виб­орів і референдумів визначаються виключно законами України (п. 20 ч. 1 ст. 92).

Порядок підготовки і проведення місцевих референдумів ре­гулюється Законом України «Про всеукраїнський та місцеві рефе­рендуми»¹.

Основні засади, організацію і порядок проведення виборів де­путатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад та сільських, селищних, міських голів визначає Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»².

Підходи до регулювання інших колективних форм участі членів територіальних громад у вирішенні питань місцевого значення встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Ук­раїні»³. Так, порядок проведення загальних зборів громадян за міс­цем проживання визначається законом та статутом територіальної громади (ч. З ст. 8). При цьому слід відзначити, що закону, який би регулював порядок проведення загальних зборів громадян за міс­цем проживання, немає, тому ці питання, зазвичай, регулюються статутом територіальної громади. Порядок організації громадсь­ких слухань визначається статутом територіальної громади (ч. 4 ст. 13), а порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самовряду­вання або статутом територіальної громади з урахуванням вимог

' Про всеукраїнськийтамісцеві референдуми: Закон України від 03.07.1991 р., № 1286-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 1991. -№ 33. - Ст. 443.

² Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міс­цевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10.07.2010 р., № 2487-УІ // Відом. Верхов. Ради України. - 2010. - № 35 -36. - Ст. 491.

^[1] Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р.,

№ 280/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (ч. 2 ст. 9).

До членів територіальних громаду

вирішенні питань місцевого значення слід віднести індивідуальні звернення, службу в органах місцевого самоврядування.

Питання практичної реалізації громадянами України конститу­ційного права вносити в органи місцевого самовряд)вання пропо­зиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб та органів місцевого самовряду­вання регулюються Законом України «Про звернення громадян»¹.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалі­зації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб міс­цевого самоврядування, їх правовий статус, порядок і правові га­рантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самов­рядування»².