Організація і проведення загальних зборів громадян за місцем проживання

Стаття 20 Загальної декларації прав людини закріплює право на свободу мирних зборів й асоціацій. Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстра­ції, закріплене в статгі 39 Конституції України. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону й лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших лю­дей.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 8) закріплює право громадян проводити загальні збори за місцем проживання. Порядок їх проведення має визначатися законом та статутом територіальної громади. Відсутність законодавчого ре­гулювання порядку проведення загальних зборів зумовлює не­обхідність детального регулювання цих питань у статутах тери­торіальних громад. На виконання вимог ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у статутах територіальних

громад визначається порядок проведення загальних зборів грома­дян. У Сумах цей порядок урегульовано окремим положенням, а Донецька міська рада зазначила, що порядок проведення зборів регулюється Положенням про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року. Разом із тим, варто зазначити, що вказана постанова була прийнята Верховною Радою України до прийняття Конституції України, отже, вона діє виключно в тій час­тині, яка не суперечить нормам Основного Закону. Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи люди­ни і громадянина та гарантії цих прав і свобод. А тому Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні від 17.12.93 р. не повинно застосовуватися для регулювання порядку проведення загальних зборів громадян. Такий висноюк знаходить підтвердження і в практиці діяльності органів місцевого самовря­дування. Так, зокрема, в статутах територіальних громад у містах Дніпропетровську, Луганську, Рівному, Сумах, Херсоні кількість громадян, на вимогу яких можуть скликатися загальні збори, ко­ливається в діапазоні від 10 до 1000 осіб. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 8 Положення про загальні збори громадян за місцем прожи­вання в Україні від 17.12.93 р., збори скликаються за пропозицією не менш як третини від загальної кількості громадян, які прожи­вають у відповідному територіальному утворенні, депутатів ради, членів постійної комісії, депутатської групи, трудового колективу, об'єднання громадян.

Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у розв'язанні питань місцевого значення. Аналіз Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дозволяє стверджувати, що на загальних зборах громадян за міс­цем проживання можуть бути вирішені достатньо важливі питання, зокрема: а) самооподаткування (ст. 1); б) запровадження місцевих зборів на засадах добровільного самооподаткування (ч. 2 ст. 69); в) реорганізації або ліквідації діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами (п. 30 ч. 1 ст. 26); г)про пропозиції,

які вносяться на розгляд ради (ч. 12 ст. 46); про дострокове припи­нення повноважень органу самоорганізації населення (ч. 2 ст. 80). Закон України «Про органи самоорганізації населення» встанов­лює, що на загальних зборах громадян за місцем проживання мо­жуть вирішуватися такі питання: щодо ініціативи про створення органу самоорганізації населення (ч. 1 ст. 8); обирання ініціатив­ної групи, члени якої будуть представляти інтереси жителів - учас­ників зборів (конференції^-) у відповідній місцевій раді, яка надає дозвіл на створення органу самоорганізації населення (ч. 2 ст. 8); визначення загального складу й обрання органу самоорганізації населення (ч 1 ст. 10); переобрання органу самоорганізації насе­лення, відкликання, обрання окремих його членів замість вибулих чи зміна кількісного складу органу самоорганізації населення (ч. 5 ст. 10); затвердження Положення про орган самоорганізації насе­лення (ч. 1 ст. 12); затвердження змін до Положення про орган са­моорганізації населення (ч. 10 ст. 13); про звернення до ради про виключення повноваження відповідної ради, яке не забезпечене фінансами та майном із числа делегованих органу самоорганізації населення (ч. 4. ст. 15); про роботу керівника і секретаря органу самоорганізації населення на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок коштів, переданих органу самоорганізації населення (ч. 2 ст. 21); здійснення контролю за фінансовою діяльністю ор­ганів самоорганізації населення (ст. 24).

Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності, а для органів самоор­ганізації населення є обов'язковими. У разі невиконання рішень зборів (конференції) жителів за місцем проживання повноваження органу самоорганізації населення можуть бути достроково при­пинені. В окремих статутах територіальних громад установлено, що рішення зборів, прийняті в межах чинного законодавства, є обов'язковими для виконання всіма громадянами, які проживають на відповідній території (аналогічна норма була закріплена в ст. 5 Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні від 17.12.93 р.), що не відповідає Основному Закону Ук­раїни. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основні обов'язки громадянина. Отже, саме на законодавчому рівні повинен бути закріплений обов'язок гро-

мадян виконувати рішення загальних зборів громадян за місцем проживання.

Збори є однією з ключових форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення. У переважній більшості статутів територіальних громад закріплюється те, що на зборах гро­мадян здійснюється попередній розгляд місцевих ініціатив, ство­рення ініціативних груп для збору підписів на підтримку місцевої ініціативи чи на підтримку вимоги щодо проведення громадських слухань. Отже, належне нормативно-правове регулювання порядку ініціювання, підготовки й проведення зборів громадян має важливе значення для розвитку місцевого самоврядування в Україні.