Органів самоорганізації населення

Органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах прожива­

ють на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення таких завдань: а) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів Украї­ни; б) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння в наданні їм відповідних пос­луг; в) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм. Право­вий статус органів самоорганізації населення визначається Кон­ституцією України (ч. 6 ст. 140), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (статгі 1, 5, 14, 16, 26, 38, 80), Законом України «Про органи самоорганізації населення»¹, статутами те­риторіальних громад, локальними підзаконними нормативними актами органів місцевого самоврядування, положеннями про ор­гани самоорганізації населення.

Органи самоорганізації населення створюються за територіаль­ною ознакою і можуть функціонувати у формі будинкових, ву­личних, квартальних комітетів, комітетів мікрорайонів, комітетів районів у містах, сільських, селищних комітетів. Територія, у ме­жах якої діє орган самоорганізації населення, визначається рішен­ням ради, що дала дозвіл на його створення. Це може бути частина території села, селища, міста, району в місті, у межах якої прожи­вають жителі, які обрали цей орган.

Органи самоорганізації населення створюються за ініціати­вою жителів. Процедура їх створення включає декілька стадій: а) ініціювання створення органу самоорганізації населення; б) на­дання місцевою радою дозволу на створення такого органу, в) об­рання органу самоорганізації населення; г) його легалізація.

З ініціативою про створення органу самоорганізації населення до сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створен­ня) ради можуть звернутися збори (конференція) жителів за міс­цем проживання за умови, якщо в них брало участь (було пред­ставлено) не менше половини жителів відповідної території, які мають право голосу. На зборах (конференції) жителів за місцем проживання обирається також ініціативна група, яка, представ­ляючи інтереси жителів, подає до відповідної місцевої ради заяву

^[1] Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11.07.2001 p., № 2625-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 48. - Ст. 254.

про створення органу самоорганізації населення, протокол зборів (конференції), у якому мають бути зазначені основні напрями діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а та­кож список учасників зборів (конференції) жителів із зазначенням їх основних паспортних даних.

Питання про надання дозволу на створення орган/ самооргані­зації населення розглядається за участю членів ініціативної групи на найближчому засіданні сесії місцевої ради. У рішенні ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення мають бути обов'язково визначені його назва, основні напрями діяльності, повноваження та умови їх здійснення, територіальна основна його діяльності. Якщо ініціювання створення органу са­моорганізації населення було здійснено з порушенням вимог чин­ного законодавства, місцева рада може відмовити в наданні дозво­лу на його створення.

Обрання органу самоорганізації населення здійснюється за­гальними зборами (конференцією) жителів за місцем проживання на основі загального рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Право голосу мають жителі відповідної території, які є дієздатними і досягли на день виборів 18 років. Орган само­організації населення обирається в складі керівника, заступника (заступників) керівника, секретаря, інших членів. Обраними до складу органу вважаються ті особи, які одержали більше половини голосів учасників зборів. Загальні збори (конференція) жителів за­тверджують також положення про орган самоорганізації населен­ня. Обов'язковою є легалізація органу самоорганізації населення, яка здійснюється шляхом його реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації виконавчим комітетом відповідної ради, орган самоорганізації населення набуває статусу юридич­ної особи. Практика діяльності органів самоорганізації населення свідчить, що більшість із них легалізовані шляхом повідомлення про існування та не має статусу юридичної особи.

До основних напрямків діяльності органів самоорганізації на­селення належать: а) представницька функція (представництва ін­тересів жителів, що обрали ці органи, в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, уста­новах); б) організаційно-розпорядча функція (виконання рішень

жень з боку органів місцевого самоврядування. При цьому органи місцевого самоврядування, а також органи державної влади, їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність органів са­моорганізації населення, крім випадків, передбачених законодавс­твом. Важливою гарантією є надане членам органу самоорганіза­ції населення право брати участь у засіданнях місцевих рад та їх виконавчих органів при розгляді питань, що стосуються діяльності органів самоорганізації населення, а також ініційованих цим орга­ном, з правом дорадчого голосу.

Матеріально-фінансову основу органів самоорганізації насе­лення становить майно, яке перебуває в комунальній власності територіальної громади і надане за рішенням місцевої ради в опе­ративне управління цим органам, а також фінансові ресурси, що формуються за рахунок коштів місцевого бюджету, які надаються їм місцевою радою для здійснення закріплених за ними повнова­жень, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, надход­жень з інших джерел, незаборонених законодавством, у тому числі отримані шляхом самооподаткування жителів відповідної тери­торії. Контроль за фінансовою діяльністю органу самоорганізації населення в межах своїх повноважень здійснюють: 1) відповідна місцева рада та її виконавчі органи; 2) виконавчий комітет, який здійснив реєстрацію органу самоорганізації населення; 3) збори (конференція) жителів за місцем проживання; 4) органи державної влади.

Органи самоорганізації населення функціонують, як правило, протягом терміну повноважень відповідної місцевої ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положенням про орган са­моорганізації населення.

Достроково повноваження органу самоорганізації населення можуть бути припинені за рішенням: 1) місцевої ради, яка надала дозвіл на створення органу самоорганізації населення, - на під­ставі невиконання рішень ради, її виконавчого комітету; 2) загаль­них зборів (конференції) жителів за місцем проживання - з підстав невиконання рішень цих зборів, власних повноважень органу са­моорганізації населення, а також у зв'язку із саморозпуском цього органу; 3) судових органів - у разі порушення органом самоор­ганізації населення чинного законодавства України. Орган само­організації населення припиняє свої повноваження також у разі перебудови або реорганізації будинків, вулиць, кварталів, мікро­районів, районів у містах, сіл, селищ, у межах яких вони діють, якщо така перебудова, реорганізація пов'язана з відселенням (пе­реселенням) жителів, які брали участь у зборах (конференції), що заснували цей орган.

Отже, можна зазначити, що органи самоорганізації населення при створенні належних умов їх розвитку можуть бути вагомою складовою місцевої демократії й дієвою ланкою системи місцево­го самоврядування. Спираючись на ініціативу найбільш активної частини населення, ці органи, з одного боку, дозволяють більш повно виявити і задовольнити життєві потреби населення, а з дру­гого - стимулюють більш ефективну роботу влади.

Глава 5. =====