Місцевого самоврядування в Україні. Місцеве самоврядування розглядається як певна соціальна сис­тема, елементний склад якої в науковій літературі визначається по-різному

Місцеве самоврядування розглядається як певна соціальна сис­тема, елементний склад якої в науковій літературі визначається по-різному. Так, 0. Є. Кутафін і В. І. Фадеев визначають систему місцевого самоврядування як сукупність організаційних форм у рамках відповідних муніципальних утворень, за допомогою яких забезпечується вирішення питань місцевого значення, місцевого життя². Інші правники розуміють під системою місцевого само­врядування сукупність форм прямого волевиявлення громадян, органів місцевого самоврядування, територіального громадського самоврядування, інших організаційно-правових форм здійснення місцевого самоврядування, через які населення вирішує, вихо­дячи з власних інтересів, історичних та інших традицій, питан­ня місцевого значення³. Система місцевого самоврядування та­кож визначається як сукупність місцевих співтовариств жителів, муніципальних утворень, їх внутрішніх суб'єктів і інститутів, які взаємодіють між собою та із зовнішнім середовищем у процесі здійснення самоврядних функцій⁴. Якщо мова йде про місцеве са­моврядування як об'єкт правового регулювання, то це сукупність суспільних відносин, які складаються в процесі діяльності тери­

^[1] Серьогіна С. Г. Організація місцевого самоврядування в Україні в контек­сті форми правління / С. Г. Серьогіна // Державне будівництво та місцеве самов­рядування: 36. наук. пр. - X.: Право, 2002. - Вин. 2. - С. 64.

^[1] Кутафин О. Е. Муниципальное право Российской Федерации [Текст]: учеб­ник / О. Е. Кутафин, В. И. Фадеев. - М.: Юристь, 2000. - С. 133.

¹ ІІІугрина Е. С. Муниципальное право России [Текст] / Е. С. Шугрина. -М.: Дою, 1999.-С. 10.

^[1] Выдрин И. В. Муниципальное право России [Текст]: учебник для ву- шм / И В. Выдрин, А. Н. Кокотов. - М.: Изд. группа НОРМА - ИНФРА, 2000.

С 48.

торіальних громад, їх органів або посадових осіб за самостійним та відповідальним вирішенням питань місцевого значення, уста­новлених і врегульованих нормами права. Особливість відносин у системі місцевого самоврядування полягає в тому, що вони знач­ною мірою є похідними та залежать від специфіки адміністратив­но-територіальної організації влади в країні, ступеня розвитку та самостійності територіальних громад у вирішенні питань місце­вого значення, науково-теоретичного розуміння та законодавчо­го втілення ролі місцевого самоврядування в суспільстві, а також ряду інших чинників.

Основою для визначення системно-структурної організації міс­цевого самоврядування є Конституція України, в якій закріплено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною грома­дою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядуван­ня, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації на­селення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, май­на (ст. 140). Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях (ст. 141).

Конституційні приписи деталізовано в ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і встановлено, що систе­ма місцевого самоврядування містить:

¹⁰⁰ територіальну громаду;

¹⁰¹ сільську, селищну, міську раду;

¹⁰² сільського, селищного, міського голову;

¹⁰³ виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

¹⁰⁴ районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

¹⁰⁵ органи самоорганізації населення.

У містах із районним поділом система місцевого самоврядуван­ня може бути дещо складнішою. За рішенням територіальної гро­

мади міста або міської ради відповідно до вимог чинного законо­давства можуть утворюватися районні в місті ради.икі створюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, я кш одночасно є і головою її виконавчого комітету.

При елементній характеристиці системи місцевого самовряду­вання слід чітко розрізняти, по-перше, систему місцевого самов­рядування взагалі і, по-друге, систему місцевого самоврядування конкретної адміністративно-територіальної одиниці. Якщо систе­ма місцевого самоврядування конкретного села, селища, міста є цілісним утворенням, то система місцевого самоврядування вза­галі за своїм характером є системним комплексом, який включає в себе як системи місцевого самоврядування конкретних сіл, селищ, міст, так і системи місцевого самоврядування окремих регіонів, а отже, України в цілому¹.

Отже, Конституція та закони України досить жорстко визнача­ють систему місцевого самоврядування. У територіальних громад практично відсутня можливість самостійно визначати структурну організацію місцевого самоврядування, обирати ту чи іншу мо­дель або певну її модифікацію (сильна рада, сильний голова тощо). Питання, яке може бути розв'язане самостійно, - це визначення системи та структури виконавчих органів місцевих рад. Але й при цьому необхідно враховувати вимоги чинного законодавства, якими регламентується порядок створення виконкомів, відділів та управлінь. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 1999 р № 1349 головам обласних, районних, районних у містах рад, сільським, селищним, міським головам під час підготовки пропо­зицій щодо структури виконавчого апарату обласних, районних, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, загальної чисельності апарату рад та їх виконавчих комітетів рекомендується дотримуватися типових штатів.

Певна свобода щодо системно-структурної організації надаєть­ся лише сільським радам, що представляють територіальні гро­мили, які налічують до 500 жителів, де рішенням відповідної те­риторіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого ор-

' Муніципальне право України [Текст]: підручник / [за ред. М. О. Баймура- 11 >іш | 2-ге вид., доп. - К.: Правова єдність, 2009. - С. 196..

гану ради (крім розпорядження земельними та природними ресур­сами) здійснює сільський голова одноособово (ч. З ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),

В Україні реалізована система «сильний мер - рада», оскільки вони обираються населенням і мають однаковий ступінь легітим- ності. Сільські, селищні, міські голови мають суттєві можливості впливу на інших суб'єктів місцевого самоврядування, аналіз їх повноважень буде проведено в наступних розділах. Разом із тим, фахівці досить критично оцінюють системно-структурну органі­зацію місцевої влади й зазначають, що сучасна система місцевого самоврядування - це лише перехідна модель, гібрид форм, що від­живають, тоталітарного намісництва і демократичних щеплень до його стовбура¹.

На наш погляд, розвитку місцевого самоврядування в Україні сприяло б закріплення на конституційному рівні можливості для територіальних громад самостійно визначати системно-структур­ну організацію здійснення місцевого самоврядування. Подібна практика є досить поширеною в зарубіжних країнах. Так, напри­клад, у Постанові Конституційного Суду Російської Федерації від 1 лютого 1996 р. у справі про перевірку конституційності поло­жень Уставу (Основного закону) Читинської області була викла­дена правова позиція, відповідно до якої створення виконавчих органів місцевого самоврядування належить до відання місцевих співтовариств і не може встановлюватися як обов'язкова вимога законом суб'єкта Російської Федерації^-2.