Срганізація управління районам! в місті

Правовою оснавою організації місцевого самоврядування на рівні району у місті є Конституція України, в якій територіальні громади районів у містах названі як суб'єкти комунальної влас­ності (ч. 1 ст. 142). Отже, якщо є територіальна громада району в місті, як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, то по­винні бути визначені й механізми реалізації її права вирішувати питання місцевого значення. Водночас ч. 5 ст. 140 Конституції України встановлює, що питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Ця норма ставить можливість здійснення місцевого самоврядування на рівні району в місті залежно від доброї волі іншого суб'єкта — міської ради. У науковій літературі питання організації місцевого самоврядування районами в містах є одним із найбільш дискусійних. Одні вказу­ють на недоцільність існування представницьких органів на рівні району в місті¹, інші, навпаки, виступають за удосконалення нор­мативного регулювання діяльності районних місті рад².

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України³ до повнова­жень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить встановлення та зміна меж районів у містах із районним поділом. Отже, територіальна (просторова) основа місцевого са­моврядування в міських районах визначається міськими радами. У ч. 2 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що в містах із районним поділом за рішенням тери­торіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради. В таких містах на районному рівні формуєть­ся відповідна система місцевого самоврядування: а) територіаль­

^[1] Конституційно-правові засади становлення української державності [Текст]: монографія / [В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, О. Г. Данильян та ін ]; за ред. акад. HAH України В. Я. Тація, акад. АпрН України Ю. М. Тодики. - X.: Право, 2003.-С. 278.

^[1] Борденюк В. І. Деякі проблеми становлення та розвитку місцевого самов­рядування у містах з районним поділом / В. І. Борденюк // Право України. - 2001. - № 2. - С. 54.

^[1] Земельний кодекс України від 25.10.2001р., № 2768-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

на громада району в місті; б) районна в місті рада; в) виконавчі органи, що утворюються радою (голова ради, який обирається з числа депутатів, одночасно є і головою її виконавчого комітету); г) органи самоорганізації населення.

Виконавчими органами районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Вони є підконтрольними й підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повно­важень органів виконавчої влади - також підконтрольними від­повідним органам виконавчої влади. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними й підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, голові районної в місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших ви­конавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади головою районної в місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням із відповідними органа­ми виконавчої влади.

Районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, передавати їм відповідні кошти, а також не­обхідні для здійснення повноважень матеріально-технічні та інші ресурси і здійснюють контроль за їх виконанням.

Порядок формування, структура, форми діяльності районних у містах рад та їх органів визначаються чинним законодавством Ук­раїни лише з незначними відмінностями порівняно з іншими орга­нами місцевого самоврядування, тому зупинимося більш детально лише на особливостях здійснення місцевого самоврядування на районному в місті рівні.

Посадові особи та органи місцевого самоврядування в міському районі керуються у своїй діяльності Конституцією та законами Ук­раїни, актами Президента України й Кабінету Міністрів України, а також рішеннями відповідних міських рад. Зокрема, виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст із районним поділом) ви­рішуються питання: 1) визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні в містах (у разі їх створення) ради та їх вико­навчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах;

2) установлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про місцеве самовряду­вання в Україні» районні в містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здій­снюють інші повноваження, передбачені чинним законодавством. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгоджен­ням із районними в містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної в місті ради протягом даного скликання.

Голова районної в місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою шляхом таємного голосування з числа її де­путатів на строк повноважень ради. Голова ради працює в раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому чис­лі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та твор­чої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток. У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді та може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування. Питан­ня про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради.

Голова районної, обласної, районної в місті ради: 1) скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради та питання, які передбачається внести на її розгляд, веде засідання ради; 2) забез­печує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд,

доведення рішень ради до виконавців, організує контроль за їх ви­конанням; 3) представляє раді кандидатури для обрання на посад)' заступника голови районної в місті ради; вносить на затверджен­ня ради пропозиції щодо структури органів ради, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання; 4) вносить раді пропозиції щодо утворення та обрання постійних комісій ради; 5) координує діяль­ність постійних комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації" виконання їх рекомендацій; 6) здійснює керівництво виконавчим апаратом ради; 7) є розпорядником коштів, передбачених на ут­римання ради та її виконавчого апарату; 8) підписує рішення ради та протоколи її сесій; 9) представляє раду у відносинах із держав­ними органами, іншими органами місцевого самоврядування об'єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій та громадянами, а також у зов­нішніх відносинах відповідно до законодавства; 10) вирішує інші питання, доручені йому радою.

Якщо в містах із районним поділом рішення про утворення районних у місті рад в установленому порядку не приймається, територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності. Рішення про наділення міських рад правами щодо уп­равління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності те­риторіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі, якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передання права управління майном та фі­нансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів міс­цевого самоврядування районів у місті, то міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, і несе відповідальність перед громадою відповідного району в місті.

У містах із районним поділом Російської Федерації, у районах міст, як правило, створюються тільки виконавчі органи місцевого самоврядування - адміністрації, які є структурними підрозділами міських виконавчих органів місцевого самоврядування¹. В Україні

^[1] Шургина Е. С. Муниципальное право [Текст]: учебник / Е. С. Шульгина. - 2-е изд. - М.: Дело, 2000. - С. 110.

також постійно збільшується кількість міських рад, які, керуючись чинним законодавством, приймають рішення про неутворення районних у місті рад, а в районах міст утворюють районні адмініст­рації, які мають стітус виконавчих органів міських рад. Отже, в системі місцевого самоврядування, особливо у великих містах, спостерігається тенденція до централізації владних повноважень, небажання міських рад передати частину повноважень на рівень значно ближчий до населення - районним у місті радам та їх ви­конавчим органам, органам самоорганізації населення. Основним аргументом проти формування районних у містах рад, як правило, називають їх неефективність та неекономічність такого управлін­ня. Дійсно, централізоване управління менш витратне, ніж децен­тралізоване, водночас воно й менш демократичне. Районні в місті ради матимуть змогу довести ефективність свого управління лише за умови чіткого визначення на законодавчому рівні механізму перерозподілу повноважень між міською радою та районними в місті радами. Відсутність належного законодавчого регулювання в цій сфері суттєвознижує гарантії реалізації права територіальної громади району в місті вирішувати питання місцевого значення, тому необхідно врегулювати порядок організації місцевого самов­рядування в міських районах в окремому законі.