Місцеві ініціативи та громадські слухання: процедурні аспекти реалізації

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні» члени територіальної громади мають право ініціюва­ти розгляд у раді (у порядку місцевої ініціативи) будь-якого питан­ня, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Це можуть бути питання соціально-економічного і культурного розвитку ад­міністративно-територіальних одиниць, управління комунальною власністю, будівництва, регулювання земельних відносин, охоро­ни навколишнього природного середовища, соціального захисту населення тощо. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самовря­дування або статутом територіальної громади з урахуванням ви­мог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Положення «Про місцеві ініціативи в місті Харкові», що є додат­ком № 2 Статуту територіальної громади міста Харкова встанов­лює, що місцева ініціатива — це офіційна письмова пропозиція з питань, що мають важливе значення для територіальної гро­мади міста Харкова та віднесені до відання місцевого самов­рядування, яка в порядку, передбаченому цим Положенням, внесена Харківській міській чи районній у місті Харкові раді для обов'язкового розгляду та прийняття відповідного рішен-

ня в межах їхньої компетенції. У м. Харкові місцева ініціатива має оформлюватися у вигляді проекту нормативного чи іншо­го акта у формі рішення відповідної ради.

Зазвичай місцева рада визначає, яка кількість підписів членів територіальної громади необхідна для підтримки міс­цевої ініціативи. Приміром, у Харкові для реєстрації місцевої ініціативи, що вноситься на розгляд міської ради, необхідно не менше 10 000 підтримувальних підписів. Збір підписів здій­снюється ініціативною групою, яка утворюється на зборах членів територіальної громади і реєструється в порядку, визначеному місцевою радою.

Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради в установленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціа­тиви. Порядок розгляду місцевої ініціативи може регулюватися також регламентом місцевої ради. Місцева ініціатива, як правило, попередньо розглядається постійними комісіями та виконавчими органами місцевої ради.

Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шля­хом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або стату­том територіальної громади. Сьогодні за наявності відповідних ресурсів рішення ради оприлюднюється шляхом опублікування в офіційному друкованому засобі масової інформації місцевої ради, а також розміщуються на офіційному сайті місцевої ради в мережі Інтернет. Разом із тим, більшість місцевих рад не має такої мож­ливості, тому це питання потребує окремого законодавчого регу­лювання.

Громадські слухання є формою безпосередньої участі членів те­риторіальної громади в здійсненні місцевого самоврядування. Від­повідно до ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадо­вими особами місцевого самоврядування, під час яких члени тери­торіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що нале­жать до відання місцевого самоврядування.

Предметом обговорення на громадських слуханнях можуть бути: а) проекти нормативних та ненормативних актів місцевих рад, їх виконавчих органів, посадових осіб місцевого самовряду­вання; б) чинні рішення органів та посадових осіб місцевого са­моврядування; в) питання місцевого значення, що належать до ві­дання місцевого самоврядування; г) звіти депутатів міської ради, районних у місті рад, міського голови, голови районної в місті ради та інших посадових осіб місцевого самоврядування Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухані, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

На законодавчому рівні встановлюється періодичність прове­дення громадських слухань - не рідше одного разу на рік. Однак, як показує практика, ця норма не завжди виконується. Бажано, щоб при затвердженні статуту територіальної громади місцева рада, за­безпечуючи регулярність слухань, визначала строки для проведен­ня щорічних чергових громадських слухань, а також окремо, в разі необхідності, позачергових громадських слухань.

Порядок організації громадських слухань визначається стату­том територіальної громади. На локальному рівні насамперед має бути врегульовано порядок ініціювання, підготовки і проведення громадських слухань. Окремо має визначатися порядок розгляду органами місцевого самоврядування пропозицій, які вносяться за результатами громадських слухань.

Так, відповідно до п. 10 Положення «Про громадські слухання в місті Харкові», що є додатком № 3 Статуту територіальної громади міста Харкова, ініціатором проведення громадських слухань може бути: а) ініціативна група кількістю не менше 20 осіб, обрана на зборах, на яких присутні не менше 50 членів громади; б) 1/3 (тре­тина) депутатів загального складу ради; в) міський голова (голова районної в місті ради); г) виконавчий комітет міськоїчи районної в місті ради (далі - виконавчий комітет відповідної ради). Громадсь­кі слухання, ініціатором проведення яких виступає міський голова чи виконавчий комітет відповідної ради, оголошуються безпосе­редньо шляхом видання або прийняття відповідного розпорядчого документа (розпорядження, рішення). Про проведення громадсь­ких слухань, що скликаються за ініціативою інших суб'єктів, ці суб'єкти мають повідомити секретаря міської ради, який реєструє

це повідомлення в Книзі реєстрації місцевих ініціатив, загаль­них зборів, громадських слухань у місті Харкові.

Місцеві ради визначають, яка кількість підписів членів те­риторіальної громади необхідна для проведення громадських слухань. У Харкові для реєстрації ініціативи щодо проведення загальноміських громадських слухань, необхідно зібрати не менше 500 підписів, а для проведення громадських слухань у районах міста - 56 підписів.

Підготовка громадських слухань здійснюється місцевою владою разом із ініціатором слухань. Для цього, як правило, приймаєть­ся документ розпорядчого характеру про призначення громадсь­ких слухань, у якому визначається: а) вид громадських слухань; б) тема слухань (проблему, питання та проекти нормативно-пра­вових актів); в) дата, час і місце їх проведення; г) відомості щодо ініціатора проведення слухань; ґ) перелік виконавчих органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування, відповідальних за вчасну і якісну підготовку громадських слухань; д) склад по­садових осіб, які будуть брати участь у громадських слуханнях; е) склад підготовчого комітету, відповідального за підготовку слу­хань; є) відомості щодо осіб, які запрошуються на слухання.

Громадські слухання проходять у відкритому режимі, за необ­хідності може проводиться їх аудіо- або відеозапис. Головуючий по черзі надає слово для виступу учасникам слухань та запроше­ним особам. Загальний час громадських слухань установлюється регламентом громадських слухань у кожному конкретному випад­ку залежно від значущості теми громадських слухань. За результа­тами громадських слухань складається протокол, який підписуєть­ся головуючим і секретарем зборів.

Питання, пропозиції, ухвалені на громадських слуханнях, по можливості, мають оприлюднюватися в офіційному друкованому засобі масової інформації місцевої ради та розміщуватися на сай­ті місцевої ради в мережі Інтернет або оприлюднюються в інший спосіб, прийнятний для громади. Рішення органів місцевого само­врядування за результатами розгляду питань, пропозицій громад­ських слухань також мають обов'язково оприлюднюватися.

Отже, слід зазначити, що заінтересованість населення в розвит­ку місцевого самоврядування в Україні на дуже низькому рівні.

Які мотиви здатні спонукати населення до активної участі в місце­вому самоврядуванні? Мотивація як сукупність сил.що спонука­ють людину до діяльності, базується на двох категоріях - потре­ба і винагорода. Сьогодні для більшості людей не є пріоритетним розвиток місцевого самоврядування, адже результат, який, на їх думку, може бути отриманий ними в цій сфері, порівно із зусил­лями, їх не задовольняє. Участь у місцевому самоврядуванні пе­реважної більшості населення зводиться лише до участі у виборах органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Більш-менш пристойна активність громадян на місцевих виборах забезпечуєть­ся завдяки їх одночасному проведенню з виборами де парламенту України. Явка виборців під час обрання окремо сільського, селищ­ного, міського голови коливається в середньому від 20 % до 40 %, що свідчить про апатію й байдужість громадян до виборів та їх результатів. Адже населення не розглядає місцеве самоврядування як інструмент (інститут) необхідний для задоволення інтересів і потреб, як групових, так і особистих.

Отже, гальмування в Україні процесу розвитку місцевого са­моврядування значною мірою визначається психологічним ас­пектом: неготовністю значної частини чиновників та громадян до сприйняття таких основних принципів, як його правової, органі­заційної та матеріально-фінансової самостійності й автономності у вирішенні всіх питань місцевого життя. Після десятиліть пану­вання тоталітарного режиму населення України ще не набуло на­вичок, менталітету свідомого суб'єкта місцевого самоврядування. Для подолання такого психологічного бар'єру потрібні не тільки якісне нормативне регулювання безпосередніх форм участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, а й широка, систематична просвітницька робота та потужне інфор­маційне забезпечення розвитку місцевого самоврядування.