Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Компетенції місцевого самоврядування




[1] Конституції України, Європейській хартії місцевого самовря­дування та інших законодавчих актах України широко застосову­ються терміни «компетенція місцевого самоврядування», «сфера компетенції місцевого самоврядування», «повноваження місце­вого самоврядування», але відсутність їх нормативних визначень спричинила різне їх тлумачення в науковій літературі. Немає од­ностайності поглядів і щодо терміна «компетенція», а наявні його законодавчі визначення, як правило, застосовуються залежно від мсти конкретних законів. Слово «компетенція» походить від ла­тинського «сотреІепИа», що в одному із значень перекладається як «погодженість частин, розмірність, симетрія»1, «відання, здатність, належність по праву» і має два найбільш розповсюджені значення: її) перелік питань, у яких особа чи кілька осіб мають знання («ві­дають щось») і б) коло повноважень - прав та обов'язків («відати чимось»). У зв'язку із цим говорять про фактичну компетентність у тих чи інших питаннях і про офіційну компетентність органів та посадових осіб2.

Серед численних поглядів щодо визначення поняття «компе- іспціи» можна виділити три основні підходи: обмежувальний, роз- ніиришаїїііііиіі та класичний'. Обмежувальний підхід виявлявся в п>м\. щіі кимін іспціїо ототожнювали з предметами відання (підві-

І.уїкнІ II Мк'ік'ні ріши і шГнпіїсчсіиіи законності [Текст] / І. П. Бутко, К ) <' 11U мшучсико К І Інукоїш думки, 1973. С. II.

Ліі пірси І> М. Комік-ісіщіім оріиііоіі управления |Текст] / Б.М.Лазарев. М ІОрпд. лит, 1472. С II

(Ч-рі.оі'іїшС Г. Тсорсгіїчііо-іірцпопі та організаційні засади функціону- м.ііііін ції'і шуту президентства и Україні | Текст) : моноірафія / С. Г. Серьогіна. Хнркіи Ксілои, 200І.-С. 27.

домчістю)1 або лігше з правами й обов'язками державного органу2. Розширювальне тлумачення полягає в тому, що до елементів ком­петенції відносять повноваження (права й обов'язки), предмети ві­дання, функції, нормативно встановлені цілі, завдання, які сгоягь перед органом, територію його діяльності, відповідальність1 Най­більш поширеним є класичний підхід, його прихильники розгляда­ють компетенцію як сукупність предметів відання і повноважень4,

[1] Хвостов В. М. Общая теория права / В. М. Хвостов. - Спб. М, Варшава, Вильно, 1914. - С. 11; Елистратов А. И. Очерк государственного права (консти­туционное право)/А И. Елистратов. -М.: "Мысль", 1915.-С.123.

[1] Див.: Лазарев Б М. Компетенция органов управления [Текст] / Б. М Лаза­рев. - М. : Юрид. лит, 1972. - С. 101; Погорел ко В. Ф. Местные Советы в меха­низме осуществления функций Советского общенародного государства [Текст] / В. Ф. Погорелко. - К.: Наук, думка, 1986. - С. 17, 70.

[1] Див.: Атаманчук Г. В. Государственное управление: проблемы мето­дологии правового исследования [Текст] / Г. В. Атаманчук. - М. : Юрид. лит., 1975. - С. 121; Бачило И. Л. Функции органов управлення [Текст] / И. Л. Бачило.

204 М. : Юрид. лит., 1976. - С. 52-53; Воронов М. П. Місцеве самоврядування Ук­раїни та його акти [Текст] : навч. посіб. / М. П. Воронов. - К. : НМК ВО, 1992.

205 С. 9.; Кутафин О. Е. Компетенция местных Советов [Текст] : учеб. пособие / О. Е. Кутафин, К. Ф. Шеремет. - 2-е изд. - М. : Юрид. лит., 1986. - С. 31; Прони­на В. С. Конституционный статус органов межотраслевого управлення [Текст] / В. С. Пронина. - М. : Юрид. лит., 1981. - С. 58-59; ЦабрияД. Д. Статус органа управлення / Д. Д. Цабрия // Сов. государство и право. -1978. - № 2. - С. 127; Борденюк В Деякі проблеми законодавчого визначення компетенції органів міс­цевого самоврядування в Україні / В. Борденюк // Вісн. Укр. акад. держ. управ­ління. - 1996.-№ 3. - С. 119; Коваль Л. В. Адміністративне право [Текст]: курс лекцій для студ. юрид. вузів та факультетів / Л. В. Коваль. - К. : Вентурі, 1998.

206 С. 33; Тихомиров Ю. А. Теория компетенции [Текст] / Ю. А. Тихомиров. - М. : Юринформцентр, 2001. - С. 55.

[1] ТоОыка 10. Н. Конституция Украины - основа стабильности конституцион­ного строя и реформирования общества [Текст] / Ю. Н. Тодыка, Е. В. Супрунюк.

• Симферополь : Таврия, 1997. - С. 99; БахрахД. Н. Административное право [Текст] : учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. - М. : БЕК, 1996. - С. 28; Венгеров А. Б. Теория государства и права [Текст] : учеб. для юрид. вузов / А. Б. Венгеров. - М. : Новый Юрист, 1998. - С. 185. Кравченко В. В. Муніципальне право України [Текст] : навч. посіб. / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. - К. : Атіка, 2003 - С. 660.

ця позиція заслуговує підтримки тому, що саме таке тлумачення компетенції дає істинне уявлення про сутність цього явища.

У більшості наукових досліджень проблем у сфері місце- юго самоврядування увага приділяється компетенції органів і посадових осіб і не враховується той факт, що питання місце- юго значення можуть вирішуватися територіальною громадою - первинним суб'єктом місцевого самоврядування. Тобто в ме­ханізм реалізації компетенції включена вся система суб'єктів місцевого самоврядування, а не тільки органи і посадові особи. Цим зумовлено виокремлення саме компетенції місцевого са­моврядування в цілому, а не лише компетенції його органів і посадових осіб.

Компетенцію місцевого самоврядування можна визначити як сукупність закріплених Конституцією і законами України пред­метів відання і повноважень територіальної громади, органів та посадових осіб місцевого самоврядування щодо вирішення питан­ня місцевого значення.

В основу класифікації компетенції місцевого самоврядування можуть бути покладені різні критерії: а) за сферами діяльності; б) за характером; в) змістом і обсягом повноважень. Компетенція територіальної громади має загальний (універсальний) характер, органи та посадові особи місцевого самоврядування мають за­гальну та виключну компетенцію; компетенція у свою чергу може поділятися на власну, делеговану (наділену) і договірну. Застосу­вання різних видів класифікацій дає змогу глибше розібратись у сутності об'єкта дослідження, змісту компетенції місцевого само­врядування.

Упродовж тривалого часу не втрачає актуальності проблема правового регулювання компетенції місцевого самоврядування в аспекті визначення ступеня деталізації предметів відання і пов­новажень територіальних громад і їх органів. З одного боку, са­мостійність вирішення питань місцевого значення за своєю при­родою не припускає зайвої законодавчої або іншої нормативної регламентації, до того ж, закріпити вичерпний перелік предметів ждання, що становлять компетенцію місцевого самоврядування, в ілконі практично неможливо. Ю. О. Тихомиров із цього приводу ілуважує, що об'єм компетенції місцевого самоврядування є до­

волі рухливим завдяки широкій самостійності й відкритості1. Але необхідно враховувати, що повноваження органів місцевого само­врядування дають їм можливість владного впливу на права та сво­боди людини і громадянина, який без відповідного нормативного регулювання може легко перерости у свавілля.

У зарубіжних країнах ця проблема вирішується за допомогою двох прямо протилежних принципів: а) дозволено лиш те, що за­кріплено в законі; б) дозволено все, що не заборонено законом. Тривалий досвід застосування в практиці регулювання діяльності органів місцевого самоврядування дозволив проявитися їх пози­тивним і негативним сторонам. Перший принцип («позитивного») регулювання більшою мірою застосовується в англосаксонській правовій системі (США, Англія) і полягає в детальному регулю­ванні прав і обов'язків муніципальних органів2. Для вирішення питання, яке не належить до відання органу, потрібно спеціальне нормативне регулювання. У США цей принцип знайшов своє ві­дображення в «правилі Діллона», яке сформульовано в 1868 році верховним суддею штату Айова Дж. Діллоном, згідно з яким муні­ципалітети зобов'язані своїм створенням і отримують усі свої пов­новаження від штатів і будь-який справедливий, розумний і суттє­вий сумнів у наявності того чи іншого повноваження трактується судами проти муніципалітетів. У теорії за органами місцевого са­моврядування визнаються, крім перелічених у законодавчих актах, і повноваження, що випливають природно з них або ж прилягають фактично до них. Сутність другого принципу («негативного») ре­гулювання компетенції полягає в тому, що органи місцевого са­моврядування вирішують усе, що прямо не заборонено законодав­чими актами. Цей принцип більш притаманний континентальній правовій системі (Франція, Німеччина). У Німеччині громади на своїй території мають усі повноваження місцевого публічного уп­равління, вони можуть вирішувати будь-яке завдання публічної влади, крім випадків, коли їх вирішення покладається на інші ві­

' Тихомиров Ю. А. Теория компетенции [Текст] / Ю. А. Тихомиров. - М. : Юринформцентр, 2001. - С. 195.

[1] Барабашев Г. В. Местное управление в зарубежных странах / Г. В. Бара- башев // Мишин А. А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран [Текст] : [учебник]. - М. : Белые альвы, 1996. - С. 239.

домства спеціальним законом. Конституційно-правова доктрина Франції також передбачає, що держава повинна займатися питан­нями загальнонаціонального значення, а територіальні колективи повинні вирішувати питання, які безпосередньо зачіпають інтере­си жителів конкретної місцевості.

У найбільш загальному вигляді принцип «негативного» регу­лювання компетенції викладено в п. 2 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, в якому говориться, що органи міс­цевого самоврядування в межах, установлених законом, мають повну свободу для здійснення власних ініціатив із будь-якого питання, яке не виключене з їхньої компетенції і не віднесене до компетенції іншого органу влади1. На практиці в першому випадку це перелік дозволів, а в другому - перелік заборон. Необхідний рівень нормативності права, його формальної визначеності при створенні механізму правового регулювання діяльності органів місцевого самоврядування повинен визначатися з урахуванням законності й ефективності. Яким би детальним не було законо­давство, яке регулює компетенцію суб'єктів місцевого самовряду­вання, воно навряд чи може передбачити всі питання, які можуть виникнути перед тією чи іншою громадою. Органи місцевого са­моврядування за умови навіть «позитивного» регулювання їхньої компетенції час від часу здійснюють дії, які прямо не передбачені законом. Виборці навряд чи будуть задоволені бездіяльністю ор­ганів місцевого самоврядування у вирішенні проблем у зв'язку з відсутністю в останніх необхідних повноважень. Застосування принципу «дозволено все, що не заборонено законом», крім пози­тивних результатів, може призвести до протилежного, негативно­го ефекту, оскільки його практичні наслідки значно ширше. Більш доцільним видається саме поєднання першого і другого принципу правового регулювання компетенції місцевого самоврядування. Дотримання першого принципу дасть змогу врегулювати компе­тенцію органів і посадових осіб місцевого самоврядування, виз­начити нормативні актами по можливості повно й вичерпно, що відповідає положенням, закріпленим у ст. 19 Конституції Украї­ни. Відповідно до другого принципу має бути встановлена ком­

[1] Європейська хартія про місцеве самоврядування від 15.10.85 р. // Віче.

1993.-№ 6.-С. 34.

петенція місцевого самоврядування. За гериторіаіьною громадою необхідно закріпити право вирішення усіх питань, віднесених до компетенції місцевого самоврядування Конституцією і законами України, і питінь місцевого значення, що прямо не віднесені до відання органів державної влади1. Конституційний Суд України в рішенні у справ і № 1-39/2001 про адміністративно-територіальний устрій від 13 липня 2001 року зазначає, що Конституція України визнає право за територіальною громадою та органами місцево­го самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що цілком уз­годжується з положеннями пункту 2 статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, відповідно до якого місцева влада в межах закону має повне право вирішувати будь-яке питання, що не вилучено із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу. При цьому «в межах закону» означало не безпосереднє закріплення конкретного повноваження за органом у законодавстві, а діяльність суб'єктів місцевої влади з дотриман­ням загальних законодавчих приписів, сутність яких проявилась у праві вирішувати будь-яке питання, що не вилучено із сфери ком­петенції місцевого самоврядування і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.

Принцип «негативного» регулювання компетенції суб'єктів місцевого самоврядування має переважно символічне і психо­логічне значення, оскільки сприяє затвердженню концепції, від­повідно до якої місцеві органи не є агентами центральної влади, які виконують адміністративні завдання, а корпоративним уті­лення місцевої громади, перша інстанція , куди можна звернути­ся в разі виникнення будь-яких проблем. Аналіз чинного законо­давства України, що регулює організацію та діяльність місцевого самоврядування, свідчить про наявність протилежної тенденції: законодавець прагне до максимально детальної регламентації правовідносин у сфері місцевого самоврядування, чим значно обмежується можливість прояву ініціативи територіальних гро­мад і їх органів.

[1] Любченко П. М. Компетенція суб'єктів місцевого самоврядування [Текст] / П. М. Любченко. - Харків : Модель всесвіту, 2001 -С. 64-65. 366







Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 658. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия