Чуттєва інтуїція

Вона може трактуватися трояко. У межах емпірико-сенсуалістичної традиції вона найчастіше ототожнюється з чуттєвим

 

¹ Див., наприклад, його знамениту працю «Творча еволюція» (Бергсон А. Собрание сочинений. Т. 1. СПб., 1913).

² Історико-філософський екскурс у проблему інтуїції можна знайти у праці: Асмус В.Ф. Проблема ин­туиции в философии и математике (очерк истории: XVIII – XX века). М., 1965. Історія психологічних досліджень феномена інтуїції дана в кн.: Налчаджан А.А. Некоторые психологические и философские проблемы интуитивного познания (интуиция в процессе научного творчества). М., 1972.

³ І, відповідно, види інтуїтивного знання.

 

відображенням предмета, з його безпосередньою даністю в перцептивному досвіді. Навряд чи таке розуміння є сьогодні інформативним.

Більш цікавим є друге трактування. При аналізі характеристик об'єкта пізнання ми згадували про інтуїтивне відчуття іманентної «онтологічної пов᾽язаності» з предметом пізнання. Про нього писали багато європейських і російських філософів (B.C.Соловйов, С.Л.Франк, М.Шелер), а в межах східної філософії виділяється особлива пізнавальна здатність за назвою праджня-інтуїція, тобто дар абсолютно безпосереднього чуттєвого бачення речей такими, якими вони є насправді, без усякого опосередковуючого впливу культурно-раціональних настанов і суб'єктивних домішок.

Мета східних психотехнік саме й полягає в досягненні подібного переживання своєї злитості, невідчуженості від світу. Сучасний дослідник дзен-буддизму Д.Т.Судзукі відзначає, що праджня – це «незбагненна абсолютна інтуїція нескінченного, яке ніколи не дане нам у повсякденному досвіді, зумовленому скінченними об'єктами і подіями»¹. І далі: «Праджня – особливе переживання людини, коли вона відчуває в глибинах свого єства нескінченну тотальність речей. Говорячи мовою психології, це переживання скінченного его, яке розриває свою обтяжливу оболонку і звертається до нескінченного, котре породжує все скінченне і тому минуще»². Якщо подібний інтуїтивний досвід – якщо тільки він і справді існує – є недоступним для більшості людей, то третій аспект, який зазвичай пов'язується з феноменом чуттєвої інтуїції, проливає світло на найважливішу сферу існування нашого «життєвого світу».

Мається на увазі здатність нашої свідомості безпосередньо – з усією емоційною пристрасністю – сприймати і переживати культурно-символічні (особливо художні) образи і символи, ніби ототожнюючись із предметом споглядання, душевно зрощуючись із ним. Подібну здатність можна було б назвати естетичною симпатією. Так, ми іноді співпереживаємо героям якого-небудь роману чи фільму аж до відповідних фізіологічних реакцій у вигляді сліз, захоплених вигуків або стиснутих кулаків. Так само і художник, створюючи твір, нерідко всім єством уподібнюється станам і переживанням свого героя. Відомо, що Флобер ридав, описуючи смерть мадам Боварі. Здатність свідомості ніби емоційно розчинитись у переживаній предметності та пережити дивовижне відчуття духовного очищення від прилучення до високих художніх цінностей лежить в основі будь-якої естетичної творчості та співтворчості. Аристотель взагалі вважав таке катарсичне співпереживання сутнісною характеристикою мистецтва.

Її, щоправда, не слід переоцінювати. Повна відсутність дистанції між пережитою і справжньою реальністю може призводити й до курйозних (як у випадку ототожнення особистості актора із зіграною ним роллю), а іноді й до небезпечних наслідків, коли, наприклад, яскравий негативний образ якого-небудь народу у фільмі породжує ненависть до реального народу в не дуже розумного й не дуже освіченого глядача. Особливу небезпеку для свідомості в плані

 

¹ Судзуки Д.Т. Лекции по дзэн-буддизму. М., 1990. С. 81.

² Там же. С. 103.

безпосереднього емоційного вживання в споглядану предметность може становити віртуальна комп'ютерна реальність, яка вже до певної міри здатна заміняти звичний перцептивний образ світу.

Гарантією від тотального «симпатичного»¹ занурення свідомості у віртуальну реальність може слугувати лише критична діяльність логічного мислення та моральний потенціал особистості. Ці ж якості необхідні розроблювачам комп'ютерних ігор і віртуальних технологій, щоб продукт їхньої діяльності стимулював духовне зростання особистості, а не руйнував її «життєвий світ». Для повної ж гарантії від експлуатації нашої здатності до чуттєво-інтуїтивного злиття із символічною предметністю необхідні відповідні юридичні закони і науково-суспільний контроль за ЗМІ та «власниками програмних комп'ютерних ключів».

 

1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)

Її можна трактувати як здатність до психологічного вживання в емоційно-психологічні рухи чужого живого «Я» без опори на традиційні засоби мовного спілкування. Ясно, що в цьому процесі величезну роль відіграють мої зовнішні відчуття, за допомогою яких мені дані тілесно-символічні вияви чужого душевного життя – у мовленні, жестах, міміці й т.д. Проте кожному відомі факти мовчазного розуміння та глибинного співчуття іншому, особливо близькій людині, внутрішні стани якої ніяк не об᾽єктивовані. Ви можете перебувати до неї спиною і при цьому прекрасно відчувати її стан. Із власної біографії всім відомі випадки ніби особливо глибокого взаєморозуміння, коли ви майже точно знаєте, що вимовить співрозмовник у наступну хвилину, а самі, у свою чергу, дивуєтеся, що він озвучує думку, яка за секунду до цього промайнула у вашій свідомості. При особистій зустрічі одного з авторів з 98-літнім Х.Г.Гадамером той виронив знаменну фразу, що «мовчазний діалог між духовно близькими людьми часом буває більш глибоким, ніж мовна імітація діалогу шляхом перехресних монологів».

Існує також багато фактів, які свідчать про здатність людей реагувати на внутрішні стани інших «Я», що перебувають від них на відстані сотень і тисяч кілометрів. Так, матері й дружини, розлучені з близькими, часто безпомилково відчувають страждання і смерть своїх синів і коханих. Маса подібних фактів фіксується під час війн і стихійних лих. Якісь фізичні матеріально-несущі основи подібних явищ, звичайно, існують і тут, але вони мають явно позатілесний і позасимволічний характер. Можливість абсолютно безпосереднього емоційно-інтуїтивного спів-переживання і спів-розуміння визнавали такі різні мислителі, як Г.В.Ф.Гегель і П.А.Флоренський, М.Шелер і Н.О.Лоський.

Повертаючись до сутності емпатії, підкреслимо, що тут відбувається ніби резонансне несвідоме настроювання власного «Я» на тембр звучання

 

¹ Не випадково, напевне, в окультизмі існує так звана «симпатична магія».

іншої душі, що забезпечує найтоншу участь-розуміння. Разом з тим кожному знайоме і почуття антипатії, дискомфорту, повної емоційної нестиковки з якоюсь людиною. В її компаніїї відчуваєш себе скуто, ніяково, незатишно, хоча зовні-символічно це почуття неприйняття ніяк не підкріплюється.

Безсумнівно, є люди, які володіють особливо загостреною емоційною інтуїцією. Не виключено, що вона може бути свідомо виховуваною. Очевидно, деякі святі й подвижники володіли найвищою мірою розвиненим даром подібного роду. Досить згадати знаменитий випадок з життєпису св. Сергія Радонежського, коли він зненацька в присутності братії встав із-за столу й комусь адресував глибокий уклін у простір. Як з'ясувалося, він привітав у такий спосіб св. Стефана Пермського, який проїжджав неподалік від Троїце-Сергієвої обителі. Збереглися численні свідчення про емоційну проникливість оптинських старців, особливо о. Амвросія, який нерідко дізнавався про душевні проблеми відвідувача ще до того, як той переступав поріг його келії.

Позараціональний і глибоко особистісний характер подібних видів знання робить їх украй складним об'єктом наукового та філософського дослідження, однак це ще не привід для того, щоб у дусі наукового ірраціоналізму заперечувати сам факт їх існування. Правда, тут дослідника підстерігає інша небезпека: прагнення будь-що і якомога швидше знайти подібним фактам «строге наукове» пояснення. Найчастіше останні не витримують ні теоретичної критики, ні експериментальної перевірки. Наукова широта мислення, сумлінність, критичність і систематичність досліджень – кращі гаранти від обох цих крайностей.

У випадку ж, коли предмет наукового вивчення виявляється псевдопредметом, сама його неможливість повинна бути по можливості строго й неупереджено доведена.