Государственное устройство России в 1894—1904 гг. Николай II и царская семья.

Залежно від практичного використання хімічні речовини можна поділити на:

· промислові отрути, які використовуються у виробництві і є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки

· отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами, гризунами, комахами;

· лікарські препарати;

· побутові хімічні речовини, які використовуються у якості харчових добавок, засобів санітарії, особистої гігієни, косметичних засобів.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

Шкідливими називають речовини, які при контакті з організмом людини можуть викликати травми, захворювання або відхилення у стані здоров’я. Більша частина хімічних речовин являють собою відходи різних виробництв і надходять у навколишнє середовище у вигляді газів, рідин, твердих хімічних сполук. Вони вступають у взаємодію з компонентами навколишнього середовища, потрапляють в організм людини і можуть виникати різні отруєння.

Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини: через органи дихання, шкіру, рани, шлунково-кишковий тракт. Вплив шкідливих речовин на організм людини залежить від кількості речовини, що потрапила в нього, її токсичності, тривалості надходження і механізму взаємодії. Крім того, він залежить від статі, віку, індивідуальних особливостей організму, метеорологічних умов навколишнього середовища, хімічної структури і фізичних властивостей речовини.

Дія шкідливих речовин проявляється у вигляді гострих та хронічних отруєнь.

Гострі отруєння характеризуються короткочасною дією відносно великої кількості шкідливих речовин і яскравим проявом безпосередньо в момент дії через невеликий проміжок часу.

Хронічні отруєння виникають при тривалій дії шкідливих речовин, що проникають в організм у відносно невеликій кількості.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні шкідливі речовини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, задушливої дії та ті, що впливають на репродуктивну функцію. Загальні токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на його окремі системи. Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки.

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації.

Канцерогенні речовини – викликають, як правило, злоякісні новоутворення – пухлини.

Речовини задушливої дії призводять до токсичного набрякання легень.

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну функцію, можуть бути ртуть, свинець тощо.

 

 

Государственное устройство России в 1894—1904 гг. Николай II и царская семья.

Гос. устройство в России- самодержавная монархия под властью династии Романовых. Вся законодат. и исполнит. власть была в руках царя, правившего Россией через разветвленную си-му гос. органов: министерства, комитеты, органы исполнит. власти на местах. В политике Рос. опиралась на: правосл. церковь, привилег. сосл. (дворянство, духовенство, казачество), крестьянскую общину. На рубеже 19-20вв. Рос. переживала период бурного эконом. развития и глубокой общественной трансформации, что требовало пересмотра многих устоявшихся представлений и методов управления страной. Перед правительством РИ стояла задача поиска приемлемого баланса между консервативными и либеральными тенденциями, между сохр. традиционного уклада и потребностями нового времени. Ник. 2 и его семья. Ник.2. (1868-1918) на престол в 26 лет. имел блестящее образование, знал неск. иностр. языков. учителя: историк-Ключевский, юрист-Победоносцев, химик-Менделеев и др. До вступления на престол находился на воен. службе и имел чин полковника. Повлияли на взгляды Ник. Отец-Алек.3, мать-Мария Федоровна и идеолог консерваторов Победоносцев. Его идеи: сохранение незыблемости самодержавной власти, укрепление внут. и внеш. могущества РИ, верность православию, сохранение традиц. уклада русской жизни. В 1894г. женился на гессен-дармштадской принцессе Алисе (в православии Александра). У них род. 4 дочери: Ольга, Татьяна, Мария, Анастасия. В 1904г. род.сына Алексея. Мальчик страдал неизлечим. Болезнью гемофилией. При дворе стали появляться авантюристы, среди кот. в последние годы правл.Ник. 2 наибольшую роль играл Григорий Распутин. Скандальные похождения старца были использованы сторонниками революц. и либеральной пропаганды для дискредитации царской семиь. Деятельность Ник.2 в качестве правителя империи вызывала противоречивую оценку у современников. Многие мемуаристы отмечали его нерешительность, неготовность к радикальным действиям в сложной внутри- и внешнеполитической обстановке. Сегодня его фигура тоже вызывает споры: для кого-то он в памяти как «Ник. Кровавый», а для кого-то олицетвор. величия РИ, павшей в 1917г. под ударами внеш. и внут. врагов. Трагич. Судьба императора, расстрел. В 1918 г. в Екатеринбурге вместе с семьей, сделала его символом тех жертв и потрясений, которые выпали на долю Рос. в 20 в. В 2000г. Ник. и его семья были причислены РПЦ к лику святых.