Статична взаємодія струмоприймача і ланцюгової ресорної контактної підвіски.
Ціль роботи: Вивчити взаємодія ланцюгової контактної підвіски зі струмоприймачем; порівняти результати дослідження на моделі з розрахунковими даними.
Рис. 7.1 Вихідні дані: Т= даН; K= даН; Н= даН; ℓ= м; а= м; з= м; е= м; а1= м;
Таблиця 7.1.
h1= , (7.1) де P – сила контактного натягу струмоприймача, даН; Т – натяг несущого троса, даН; Н – натяг ресорного троса, даН; К – натяг контактного проводу, даН; ℓ– довжина прольоту, м; 2а – довжина ресорного троса, м;
, (7.2) де е – відстань від осі опори до біляопірної струни, м
h3= ; (7.3)
; (7.4)
h5= , (7.5) де x - відстань від осі опори до розрахункової точки, м
h0= h1+ ; (7.6)
h2= , (7.7) де а1 – відстань від осі опори до підресорної струни, м
h4= ; (7.8)
h6= h5+ ; (7.9)
hx=f(x) Рис 7.2.
ВИВОДИ.
Контрольні питання. 1. За якими критеріями оцінюється якість струмознімання? 2. Що із себе представляє коливальна система струмоприймач – контактна підвіска? 3. З чого складається контактний натяг струмоприймача? 4. Що таке тверда точка? 5. Що таке зосереджена маса? 6. Які задачі ставляться при розрахунку взаємодії струмоприймачів і контактної підвіски? 7. Як впливає конструкція опорного вузла на величину підйому контактного проводу в середній частині прольоту? 8. Які вимоги пред'являються до струмоприймачів для забезпечення якісного струмознімання? 9. Який вплив роблять метеорологічні умови на струмознімання? 10. Контактні підвіски для високих швидкостей руху. 11. Пояснити призначення і порядок розрахунку твердості ресорної контактної підвіски.
|