В чому були переваги та недоліки Генеральної Ради?

З початку Національної революції козацьке самоврядування формувалося на основі республіканських засад, «колективна воля» Війська Запорізького завжди реалізовувалася через загальну (Генеральну) військову раду, ухвали яких були обов’язковими до виконання гетьманом, старшинами, козаками. Та вже з 1650 р. гетьман виношує намір заснування власної династії, роблячи ставку на підтримку створюваного ним серед старшини клану. Після вибореної козацькою Україною у червні 1652 р. незалежності пришвидшується формування підвалин монархічної форми правління, тим самим було покладено початок переростанню республіканської форми державного правління у монархічну.

Вже з початку 1649 р. припиняється функціонування загальної військової ради, що змінюється старшинською.

Документи Б.Хмельницького справді підтверджують зменшення ролі генеральних рад на Гетьманщині у функціонуванні політичної системи, порушенні принципу виборності генеральних старшин і полковників, які почали призначатись гетьманом.

Враховуючи малу ефективність від діяльності Загальних рад та зважаючи на потребу в оперативному розв’язанні нагальних проблем, Б.Хмельницький поволі відмовляється від їх скликання, вирішуючи справи одноособово або переносячи їх розгляд на старшинську раду. Однак, гетьман зовсім не відмовляється від їх скликання, зважаючи на виключні повноваження цього народ правного органу на обрання гетьмана, вирішення питання війни і миру, які потребували згоди, свідомої й активної підтримки козацтва, поспільства і міщанства. До того ж потреба у їх скликанні зумовлялася необхідністю зміцнення самої гетьманської влади, зокрема, в умовах наростання старшинської опозиції та прагнення піти на поступки Варшави, що примусило Б.Хмельницького скликати Генеральну раду 26 травня 1651 р., яка підтримала його курс на продовження боротьби з Польщею, на розірвання відносин з Польською короною була прийнята ухвала й на Чигиринській раді у травні 1652 р.

Гетьману доводилось зважати і на недоліки організації й діяльності генеральних рад. З огляду на велику чисельність, адже в їх роботі за звичаєвим правом мав право брати кожен козак, а з початком повстання і Національної революції й через різний соціальний склад, в умовах майже безперервної війни, було важко їх скликати й керувати їх роботою. До того ж рішення рад могли бути непередбачувані для гетьмана і генеральної старшини. Так, після укладання Зборівської угоди в грудні 1649 р. козаки звинуватили гетьмана в тому, що він без їхньої «ради з королем замирився». Маса козаків хвилювалася і в 1651 р. вважала його винним у поразці під Берестечком «Чорна» рада вимагала, щоб він пояснив свою поведінку.

Вже почуваючи наближення смерті, гетьман у другій половині квітня 1657 р. скликав Генеральну раду за участю козацької старшини, полковників, сотників, виборних козаків. Виступаючи на Раді, гетьман говорив: «Бог не дав мені закінчити цієї війни так, як би хотілося: по-перше, утвердити навіки незалежність і вольність вашу, по-друге, звільнити також Волинь, Покуття, Поділля й Полісся і так позбавити зброєю нашою ярма польського народ руський благочестивий…». Він просив: «Поки я живий, виберіть собі, на моїх очах, нового гетьмана вольними голосами». Запропонував козакам кандидатуру А.Ждановича, переяславського полковника П.Тетерю, полтавського полковника М.Пушкаренка і генерального писаря Г.Виговського. Проте ті самі відмовились від обрання, а козаки наполягали на кандидатурі 16-річного Юрія Хмельницького. Гетьман щиро, чи, скоріше, удавано намагався заперечити - «син мій дитя молоде», а час небезпечний. Козаки заперечили: йому допоможуть мужі досвідчені і одностайно ухвалили його обрання.

Домігшись легітимного обрання своїм наступником сина, Б.Хмельницький очевидно прагнув уникнути після своєї смерті гострої боротьби серед старшини за гетьманську булаву, запобігти розпалу громадянської війни. Ці сподівання не справдилися, а наступні події громадянської війни 1658-1663 рр. лише підтвердили далекоглядність Б.Хмельницького.