Охарактеризуйте фрагмент з літопису Самійла Величка. Визначте, яка форма правління була встановлена в козацькій державі в другій половині ХVІ ст.Гетьман Хмельницький, чуючи близьку кончину свою, скликав у Чигирин урядників од війська і урядів і товариство з найзначнішими козаками: Дякую за ту гідність, якою ви мене вшанували, і за те довір’я, яке ви до мене завше виявляли! Повертаю вам усі знаки і клейноди, що гідність і владу тую означають, і прошу вас пробачити мені, в чому я, як людина, будь-кому з вас завинив або скривдив. Оберіть собі гетьмана за мого життя, якому б я міг відкрити потрібні таємниці і дати корисні поради в управлінні. А як у нинішню критичну пору потрібна в гетьмани найбільше вправна, мужня й досвідчена людина, то я рекомендую вам, як саме таких, полковників переяславського Тетерю та полтавського Пушкаренка і писаря генерального Виговського. З них оберіть ви одного, кого по загальній нараді заблагорозсудите». Урядники і козаки, заридавши гірко на слова гетьманські, що так їх зворушили й вразили, а особливо про близьку смерть його і своє сирітство, залементували: «Кого оберемо на місце твоє? І хто є гідний нагородити батьківські до нас заслуги твої і нашу в тобі втрату? Син твій Юрій нехай наслідує місце і гадність твою! … Гетьман, дякуючи урядникам і військовим за їх до нього признання, заперечував вибір їхній на його сина, переконуючи, що він дуже молодий і, щоб підняти такий великий уряд і в такий критичний час, ще не надійний. Зібрання, заперечивши гетьманові, що молодість його сина можна скріпити добрими порадами та надійними радниками, що їх по знанню своєму вибрати сам може, присудили одноголосно, що «позбавити його батьківської гідності ми ніколи не допустимо». Гетьман з упертого наполягання присутніх, погодився на їх волю і, запросивши до себе сина свого Юрія, поручив зборам із словами: «Вручається він під охорону Божу і вашу опіку, і анафемі віддаю того, хто зведе його з путі правдивої і сотворить притчею во язицях і посміховищем у людях! Віддаю й самого його, якщо він піде дорогою незгідливою і віддалиться от правоти, честі і християнських чеснот; і заповідаю йому на все життя його служити отчизні вірно й щиро, пильнувати її, яко зіниці ока, і пролити за неї всю свою кров, якщо буде їй корисна і спасенна!... А вас прошу і закликаю скріпляти його добрими порадами і постійною мужністю, яка всьому племені слов’янському є споконвіку властива і спадкова». По тому вручив гетьман синові своєму клейноди військові і печать національну з усіма документами й справами письмовими; і він, за звичаєм, був привітний і прикритий од урядників та товариства прапорами й шапками і проголошений гетьманом, з пальбою із гармат та мушкетів і з музикою військовою, що грала в місті на всіх перехрестях і майданах, а до полків і міст вислано гінців з універсалами. Вібувся ж і здійснений був сей вибір у 7 день серпня 1657 року.
Єрмолаєв В. Богдан Хмельницький про проблеми і перспективи українського державотворення (до 315-річчя Національної революції 1648 р.). / Питання історії держави і права, 2013. Визначте, до якого типу джерел можна віднести дану пісню. Поясніть, як народна пісня розкриває події періоду. Чи не той то хміль Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Чи не той то хміль, Що по пиві грає?.. Ой, той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой, той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне. Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду,- Гей, не один лях лежить Головою в воду. «Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, - Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди». «А я ляхів не боюся Г гадки не маю – За собою великую Потугу я знаю, Іще й орду татарськую За собою веду, - А все тото, вражі ляхи. На вашу біду». Ой, втікали вражі ляхи – Погубили шуби… Гей, не один лях лежить Вищиривши зуби! Становили собі ляхи Дубовії хати, - Ой, прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати. Утікали вражі ляхи, Деякі повки, - Їли ляхів собаки І сірі вовки. Гей, там поле, А на полі цвіти – Не по однім ляшку Заплакали діти. Ген, там річка, Через річку глиця – Не по однім ляшку Зосталася вдовиця…
|
