Сучасні тенденції правового навчання

Будучи продуктом духовної сфери людської діяльності, право з давніх часів виконувало найважливішу функцію регулювання громадських стосунків, здійснюючи вплив на численні сфери людського життя. Виникнення правової культури є результатом еволюції свідомості суспільства загалом (від міфологічної свідомості – до логічної, а від логічної – до правової) та підвищення ролі права у процесі регулювання суспільних відносин.

Однією з складових правової політики української держави є стратегія розвитку юридичної освіти, її вдосконалення, поглиблення серед різних верств населення, насамперед, серед неповнолітніх. Оволодіння юридичними дефініціями, вміннями та навичками використовувати правові норми в різних правових відносинах, дотримуватися законів, поважати правопорядок,бути соціально – активними громадянами суспільства – ознаки високого рівня правової культури, яка формується усвідомленням соціальних цілей права, критичного переосмислення особливостей національної правової системи з позицій загальнолюдських правових цінностей. Проявами правових компетентностей є бажання свідомо керуватися нормами права у повсякденному житті.

Вважаємо, що правова свідомість характеризується особливостями, обумовленими віковим критерієм, соціально-економічним і суспільно-політичним становищем. Аналіз об’єктивних факторів формування правосвідомості особистості дозволяє в якості основних детермінант цього процесу виділяє систему таких соціальних явищ, як соціально-економічну структуру суспільства, систему загальної і професійної освіти в державі.

На правосвідомості УЧНЯ позначаються особливості його виховання, освіти, особисті потреби та інтереси, світогляд, здібності, самооцінка, психологічні особливості, якісна правова освіта в ЗОШ та ВНЗ. Однією з складових правової політики держави є стратегія розвитку юридичної освіти, її вдосконалення, поглиблення серед різних верств населення, насамперед, серед молоді.

Звичайно, домінантним чинником формування правової свідомості молоді є стан освітньо-правового середовища як складовий елемент соціальних відносин у сучасному суспільстві.

– Визначальним у цьому процесі повинен бути вчитель правознавства, котрий своєю професійною правовою культурою впливає на розвиток особистості учнів,попереджає протиправні діяння з боку молоді.

– Освіта – цілеспрямований процес (або діяльність) виховання і навчання на користь людини, суспільства, держави.

Становлення та розвиток шкільної правознавчої освіти в Україні є об’єктом дослідження Б. Андрусишина, А. Гуза, Ю. Шемшученко, І. Усенко, О. Наровлянського, О. Пометун, Т. Ремех, Н. Ткачової, О.Святокума, В. Андрейцева, С. Савченка;

– науково-теоретичного обґрунтування шкільної правової освіти охарактеризоване М.Галенком, В.Денисовим, П.Рабиновичем, В.Семеновим, І.Усенком, Л.Заблоцькою, І.Котюком, М.Куцаковою, Н.Палійчук, О.Пометун, Т.Ремех та ін.;

– соціально-педагогічної профілактики правопорушень важковиховуваних учнів – В.Оржеховською, В.Пастуховим, В.Терещенком та ін.;

– методики викладання правознавства у школі – Б.Андрусишиним, А.Гузом, О. Пометун та ін.

З метою підвищення правової культури громадян, передбачається обов'язкове правове навчання і виховання на всіх ступінях навчання – від загальноосвітньої до вищої школи. З цією метою в загальноосвітніх школах, профтехучилищах, середніх спеціальних навчальних закладах викладається в якості самостійної навчальної дисципліни курс основ правознавства, який охоплює різні галузі права. Організація подібної форми правового навчання повинна допомогти молоді одержати необхідний мінімум правових знань, що дозволив би їй уже на перших етапах самостійного життя виконувати свої професійні і загальногромадянські обов'язки, уміти компетентно захищати свої права.

Правове навчання в загальноосвітній школі здійснюється на уроках правознавства. На викладача цієї дисципліни покладена відповідальність щодо реалізації основної мети школи в питаннях правового навчання і виховання. Він виступає в ролі не тільки посередника одержання знань, але й організатора пізнавальної діяльності. Цілеспрямований і систематичний характер навчального процесу визначений посадовими обов'язками викладача і регламентований навчальною програмою. Психологічний процес, на базі якого формується правова культура тих, яких навчають,, функціонально взаємозалежний і в узагальненому виді може бути представлений у декількох умовних стадіях.

Початкова стадія – формування знань про право, правову політику і способи застосування цих знань у соціальній практиці. Глибина, одержуваних знань, служить заставою правильності і твердості переконань.

Друга стадія – формування переконань, як ідеального спонукального мотиву його волі і діяльності. Вони залежать не тільки від обсягу знань, але ще і від розуміння й усвідомлення тим, якого навчають, що оточує діяльності.

Третя стадія – трансформація отриманих знань і сформованих переконань у визначений соціально-психологічний і вольовий настрой, у повсякденну установку поводитися відповідно до чинного законодавства.

На базі вищевикладеного процесу формується правова освіченість людини, що включає його правову свідомість, уміння і навички користатися правом, підпорядкування своєї поведінки вимогам юридичних норм. Гуманітарні науки – це науки, що вивчають людину у сфері його розумової, суспільної діяльності. Головне призначення гуманітарної думки – зрозуміти людину, зрозуміти чуже «я» як інший суб'єкт. Гуманітарне знання важливе для самоосвіти людини. Воно забезпечує його буття, примиряє з дійсністю, указує його місце і мирі, допомагаючи людині витягнути цілі з самого себе. Гуманітарне знанняявляє собою виявлення і обґрунтування існуючого сенсу, який осягнувся цінністю, де цінність – це те, що набуває загальної суспільної значущості, те, що несводимо до світу одиничних явищ. Цінність є таке загальне, яке виконує роль регулятора в діяльності людей, формує структуру особи. Власне формування гуманітарного знання починається з моменту фіксації проблеми цінності.

Демократизація суспільних відносин в країні сприяла підвищенню активності особистості як суб’єкта політико-правових відносин, тому вимагала глибокого розуміння процесів, що відбуваються в суспільстві, та вміння керувати ними. Це зумовило актуальність поглибленого вивчення державно-правових явищ та їх практичної сторони як реальної можливості впорядкування владних відносин в межах держави, стало підставою для введення в систему загальноосвітньої підготовки наступних правознавчих курсів:

· «Правознавство. Практичний курс». Укладачі – О. Пометун, О. Наровлянський, Т. Ремех, Т. Філіпенко;

· «Основи правознавства» для 10 класу (академічний рівень). Укладачі – І. Котюк, Н. Палійчук;

· «Правознавство». - Укладачі – С. Ратушняк, Т. Ремех;

· «Правознавство для 10-11 класів з поглибленим вивченням права (профільний рівень)». Укладачі – О. Наровлянський, С. Гавриш, Т. Ремех.

Останніми роками науковцями підготовлено низку елективних курсів, що передбачають поглиблене вивчення окремих галузей права («Права людини», «Досліджуючи гуманітарне право», «Ми – різні, ми – рівні», «Конституційне право України» та ін.).

Згідно з Додатком № 1 до листа МОНмолодьспорту України від 01.06.2012 № 1/9-426 при вивченні правознавства слід враховувати динамічні зміни у системі суспільних відносин України, найновіші досягнення теоретико-правових поглядів на правові явища, результати активної нормотворчої діяльності органів державної влади, та водночас певну ступінь консерватизму українського законодавства.