Стомлення, його причини та психофізіологічні механізми

 

Проблема стомлення є вельми складним науково-практичним питан-

ням, яке досліджують представники різних наук – фізіологи, психологи

та інші спеціалісти.

Втома – сукупність тимчасових змін у фізіологічному і психічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльно- сті і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Стан втоми залежить від звички людини до фізичного та розумового напру- ження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати на самому поча- тку роботи. Суб’єктивне відчуття втоми називається змореністю (стомле- ністю).

Стомлення проявляється в різних сферах. Тому розрізняють техніко-

економічні, фізіологічні, психологічні й медичні ознаки стомлення.

До числа техніко-економічних ознак утоми входять зниження виро- бітку, зростання браку й інше. До фізіологічних ознак – зменшення ви- тривалості, тремтіння у пальцях, подовження часу зорово-моторної реак- ції, зростання температури шкіри голови і рук, інші показники. Психологічні ознаки втоми – це відчуття змореності, загальмованість психічних процесів, інші ознаки. Медичними показниками стомлення є травматизм і виробничо обумовлені захворювання.

Стомлення за своєю біологічною суттю є нормальним фізіологічним процесом, який супроводжується певними змінами функціонального ста- ну і виконує захисну роль в організмі, оберігаючи його від надмірного перенапруження і можливого, у зв’язку з цим, ураження і виснаження.

Перенапруження визначається як несприятливий, граничний між но-

рмою і патологією функціональний стан окремих фізіологічних систем або органів, зумовлений надмірними або тривалими навантаженнями або напруження цих систем або органів. У результаті перенапруження зни- жується резистентність організму людини до різноманітних несприятли- вих впливів.

Виникнення втоми обумовлено багатьма причинами, які можуть бути неоднаковими при різній діяльності людини. В одних випадках зниження працездатності залежить від зменшення енергетичних запасів, в інших цей фактор не має жодного значення.

Зниження працездатності при втомі обумовлюється змінами у прове- денні нервових імпульсів через синапси у центральній нервовій системі й у м’язах.

У працюючих м’язах також можуть знижуватись запаси енергетич- них речовин. Опріч того, стомлююча робота призводить до зниження ак- тивності ферментів, які каталізують хімічні реакції.

Таким чином, причини стомлення складні і різноманітні.

Втома після важкої, але потрібної людині праці супроводжується по-

зитивним емоційним станом.

Розрізняють фізичне і розумове стомлення. Крім того, виділяють пе-

рвинну втому, яка розвивається досить швидко, на початку робочого дня і є ознакою недостатнього закріплення трудових навичок. Вона переборю- ється у процесі праці, в результаті чого виникає «друге дихання» – значне підвищення працездатності. Розрізняють вторинну, або таку, що повільно розвивається, втому – власне стомлення, яка виникає приблизно через

2,5-3 години від початку роботи та для зняття якої необхідний відпочи-

нок.

У зв’язку зі змінами психічного стану ряд психофізіологів пропону- ють виділяти три стадії втоми. На першій стадії прояв відчуття стомлено- сті є незначним, продуктивність праці не знижена; друга стадія характе- ризується значним зниженням продуктивності праці та вираженими психічними змінами (дефекти пам'яті і мислення, ослаблення волі, ви- тримки, самоконтролю); третя стадія оцінюється як гостра перевтома.

Головними ознаками перевтоми при фізичній діяльності є тимчасова відмова від роботи в результаті порушення функціонування хоч би однієї з чисельних ланок рухової системи. Чим вища потужність виконуваної роботи, тим вища вірогідність того, що такою ланкою буде нервово- м’язовий апарат.