Стомлення, його причини та психофізіологічні механізми
Проблема стомлення є вельми складним науково-практичним питан- ням, яке досліджують представники різних наук – фізіологи, психологи та інші спеціалісти. Втома – сукупність тимчасових змін у фізіологічному і психічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльно- сті і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Стан втоми залежить від звички людини до фізичного та розумового напру- ження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати на самому поча- тку роботи. Суб’єктивне відчуття втоми називається змореністю (стомле- ністю). Стомлення проявляється в різних сферах. Тому розрізняють техніко- економічні, фізіологічні, психологічні й медичні ознаки стомлення. До числа техніко-економічних ознак утоми входять зниження виро- бітку, зростання браку й інше. До фізіологічних ознак – зменшення ви- тривалості, тремтіння у пальцях, подовження часу зорово-моторної реак- ції, зростання температури шкіри голови і рук, інші показники. Психологічні ознаки втоми – це відчуття змореності, загальмованість психічних процесів, інші ознаки. Медичними показниками стомлення є травматизм і виробничо обумовлені захворювання. Стомлення за своєю біологічною суттю є нормальним фізіологічним процесом, який супроводжується певними змінами функціонального ста- ну і виконує захисну роль в організмі, оберігаючи його від надмірного перенапруження і можливого, у зв’язку з цим, ураження і виснаження. Перенапруження визначається як несприятливий, граничний між но- рмою і патологією функціональний стан окремих фізіологічних систем або органів, зумовлений надмірними або тривалими навантаженнями або напруження цих систем або органів. У результаті перенапруження зни- жується резистентність організму людини до різноманітних несприятли- вих впливів. Виникнення втоми обумовлено багатьма причинами, які можуть бути неоднаковими при різній діяльності людини. В одних випадках зниження працездатності залежить від зменшення енергетичних запасів, в інших цей фактор не має жодного значення. Зниження працездатності при втомі обумовлюється змінами у прове- денні нервових імпульсів через синапси у центральній нервовій системі й у м’язах. У працюючих м’язах також можуть знижуватись запаси енергетич- них речовин. Опріч того, стомлююча робота призводить до зниження ак- тивності ферментів, які каталізують хімічні реакції. Таким чином, причини стомлення складні і різноманітні. Втома після важкої, але потрібної людині праці супроводжується по- зитивним емоційним станом. Розрізняють фізичне і розумове стомлення. Крім того, виділяють пе- рвинну втому, яка розвивається досить швидко, на початку робочого дня і є ознакою недостатнього закріплення трудових навичок. Вона переборю- ється у процесі праці, в результаті чого виникає «друге дихання» – значне підвищення працездатності. Розрізняють вторинну, або таку, що повільно розвивається, втому – власне стомлення, яка виникає приблизно через 2,5-3 години від початку роботи та для зняття якої необхідний відпочи- нок. У зв’язку зі змінами психічного стану ряд психофізіологів пропону- ють виділяти три стадії втоми. На першій стадії прояв відчуття стомлено- сті є незначним, продуктивність праці не знижена; друга стадія характе- ризується значним зниженням продуктивності праці та вираженими психічними змінами (дефекти пам'яті і мислення, ослаблення волі, ви- тримки, самоконтролю); третя стадія оцінюється як гостра перевтома. Головними ознаками перевтоми при фізичній діяльності є тимчасова відмова від роботи в результаті порушення функціонування хоч би однієї з чисельних ланок рухової системи. Чим вища потужність виконуваної роботи, тим вища вірогідність того, що такою ланкою буде нервово- м’язовий апарат.
|
