Ідентифікація ризиків
Комп'ютер, як елемент системи "Людина — комп'ютер — середовище", є найбільш небезпечним об'єктом для людини. Відповідно до ДСТУ 2938-94 комп'ютер — це функціональний пристрій, що складається з одного або декількох взаємопов'язаних центральних процесорів і периферійних пристроїв, може виконувати обчислення без участі людини-оператора. Як уже зазначалось, найбільш небезпечними вузлами комп'ютера є дисплей (монітор), блок живлення, клавіатура, принтер, особливо лазерний. Основним елементом традиційного дисплея є електронно-променева трубка (ЕПТ). Дисплеї, сконструйовані на основі ЕПТ, є джерелом кількох видів електромагнітного випромінювання: – іонізуючого (рентгенівського); – оптичного; – електромагнітних випромінювань і полів. Джерелом рентгенівського випромінювання дисплея є ЕПТ, зокрема люмінофорне покриття екрана. Електрони, які летять з великою швидкістю, різко сповільнюються шаром люмінофора. Це й спричиняє рентгенівське випромінювання, енергія якого обмежується потенціалом розгону електронів. Оптичне випромінювання виникає внаслідок взаємодії електронів з шаром люмінофору. Електромагнітні випромінювання та поля різних діапазонів часто виникають в системах горизонтальної та вертикальної розгортки. Ці випромінювання негативно впливають на стан здоров'я користувача комп'ютера. Велика тривалість використання клавіатури протягом робочої зміни та невелика відстань нервових закінчень користувачів комп'ютерів від джерел електромагнітного випромінювання (контактів клавіш) можуть бути причиною несприятливого впливу на їх здоров'я. Дослідження вчених засвідчують, що під час роботи принтерів виникають такі шкідливі й небезпечні фактори, як електростатичні заряди, лазерний промінь та висока температура. Електричні заряди призводять до утворення озону, що викликає подразнення слизової оболонки носа, очей, горла. Об'ємно-планувальні рішення будівель та приміщень для роботи з ВДТ мають відповідати вимогам ДСанІПН 3.3.2.007-98. Розміщення робочих місць з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено. Площа на одне робоче місцеї становить не менше ніж 6,0 м, а об'єм - не менше ніж 20,0.м. Приміщення для роботи з ВДТ повинні мати природне та штучне; освітлення відповідно до СНиП ІІ-4н79. Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний східі і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче, ніж 1,5%. Виробничі приміщення повинні обладнуватись шафами для зберігання документів, магнітних дисків,' полицями, стелажами, тумбами тощо, з урахуванням вимог до площі приміщень У приміщеннях з ВДТ слід щоденно робити вологе прибирання. Приміщення з ВДТ мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги. При приміщеннях з ВДТ мають бути обладнані побутові приміщення для відпочинку під час роботи;- кімната:>гісихологічного розвантаження. В кімнаті психологічного розвантаження і слід* передбачити встановлення пристроїв для приготування й роздачі тонізуючих* шапоїв, а також місця для занять фізичною культурою (СНиП 2.09.04.-87). Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень з ВДТ. Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища включають вимоги до параметрів мікроклімату, освітлення, шуму і вібрації, рівнів електромагнітного та іонізуючого випромінювання. У виробничих приміщеннях на робочих місцях з ВДТ мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури, відносної вологості й рухливості повітря (ГОСТ 12.1.005-88, СН 4088-86). Таблиця Норми мікроклімату для приміщень з ВТД ЕОМ та ПЕМ*
Примітка: до категорії 1а належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження і при і яких витрати енергії складають до 139 Вт, до категорії 16 належать роботи; що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуютьсядеяким фізичним напруженням, при яких витрати енергії становлять від 140 до 174 Вт Рівні позитивних і негативних іонів у повітрі приміщень з ВДТ мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам №2152-80. Таблиця
|
