ТЕМА 4. СТРУКТУРА И УПРАВЛЕНИЕ ПРЕДПРИЯТИЕМ

Період розробки інноваційної стратегії включає наступні етапи:

– планування (складання плану реалізації мети і стратегії);

– визначення умов і організація (виявлення потреби в ресурсах для реалізації стадій інноваційного менеджменту, постановка завдань перед працівниками, організація роботи);

– виконання (проведення досліджень, здійснення розробок, реалізація планів);

– керівництво (контроль і аналіз, корегування дій, нагромадження досвіду, оцінка ефективності використання інновацій

– проектів, управлінських рішень тощо).

Цілі та пріоритети інноваційної діяльності визначаються виходячи із загальної стратегії підприємства, вони можуть відображати потреби розв’язання таких проблем:

– кардинального підвищення якості виготовленої продукції забезпечення її конкурентоспроможності на вітчизняному і світовому ринку;

– розробки й широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій (передовсім енергозберігаючих);

– скорочення до максимально можливого рівня затрат ручної праці, поліпшення умов і безпеки праці;

– здійснення всебічної екологізації виробництва з метою забезпечення належної охорони навколишнього середовища.

Типовий зміст програми інноваційної діяльності підприємства включає:

– науково–дослідні і проектно–конструкторські роботи;

– створення, освоєння нових і підвищення якості тих, що виготовляються, видів продукції;

– запровадження прогресивної технології, модернізація та автоматизація виробничих процесів;

– зведені результати здійснення заходів технічного розвитку.

Такий підхід у певній мірі забезпечує здійснення правильного вибору стратегічної програми і процесу впровадження інноваційної стратегії, що в кінцевому рахунку сприяє підвищенню ефективності всієї господарської діяльності.

 

3. Принципи планування інновацій

Управління інноваціями є складовою частиною інноваційної діяльності і вирішує питання планування і реалізації інноваційних проектів, розрахованих на значний якісний стрибок у виробництві, підприємництві, соціальній сфері. У широкому розумінні стратегічне управління пов'язано з процесом передбачення глобальних змін в економічній ситуації, пошуком і реалізацією великомасштабних рішень, що забезпечують його виживання і стійкий розвиток за рахунок виявлення майбутніх чинників успіху.

В управлінні інноваціями оперують складними цілями, що покликані вирішувати завдання:

• зіставлення існуючого стану з бажаним - функція ініціативи;

• вироблення керівних вимог до дії - інструмент управління;

• визначення критеріїв оцінки інформації і вибору альтернативи прийняття рішень;

• забезпечення безконфліктного співіснування осіб, що приймають рішення - інструмент координування;

• створення передумов.

 

Плануванню інновацій властиві принципи,що встановлюють загальніправила розроблення й ефективного функціонування цілей підсистеми в інноваційному менеджменті: єдність науково-технічних, соціальних і економічних завдань розвитку; наукової обґрунтованості й оптимальності рішень; домінування стратегічних аспектів; бюджетної збалансованості; комплексності, гнучкості й еластичності.

 

Принцип наукової обґрунтованості планування реалізується в умовах, коли воно базується на врахуванні законів і тенденцій науково-технічного й економічного розвитку, враховує об'єктивні умови і специфічні риси конкретного інноваційного підприємства. Рішень наукової обґрунтованості планування й оптимальності прийняття рішень підвищується в міру розвитку теорії інноваційного менеджменту й удосконалення методів планування інновацій.

 

Принцип домінування стратегічних об'єктів у плануванні випливає

з довгострокового характеру результатів, тривалого циклу здійснення інновацій і їхньої життєвої значущості для забезпеченняконкурентоспроможності інноваційного підприємства.

 

Комплексність планування інновацій означає системну пов’язаність усіх розроблюваних на інноваційному підприємстві планів. Система планування інновацій має складну структуру і охоплює підготовку різноманітних за цільовою спрямованістю і рівнем розроблення планів.

 

Принцип гнучкості й еластичності планування інновацій вимагає в забезпеченні динамічної реакції планів па відхилення в

процесіробіт або зміни внутрішніх і зовнішніх чинників. При цьому гнучкість планів характеризує їхню спроможність реагувати та прояв випадкових чинників в інноваційних процесах, ураховувати слабкі і сильні сторони інноваційного підприємства, а також спроможність відбивати ризики і шанси, властиві умовам ринкової економіки.

 

Безперервність планування інновацій має два аспекти: наступність і взаємозв'язок планів різноманітної тривалості; вимоїн постійного здійснення планових розрахунків відповідно до умов, що змінюються, і відхилень, що виникають. Планування інновацій обов'язково передбачає розроблення планів різноманітного прогнозування в часі: довго-, середньо- і короткострокових. Наявність планів різноманітної тривалості встановлює визначену періодичність їх формування, що перетворює планування в безупинний процес розроблення, деталізації, внесення змін і продовження планів.

Перелічені принципи складають методичну основу формування системи планування інновацій і відбиваються в складі, змісті, порядку і методах розроблення планів на інноваційному підприємстві.

4. Види планів інноваційного розвитку підприємства.

За цільовою орієнтацією розрізняють стратегічне й оперативне планування інновацій. Стратегічне планування як елемент стратегічного управління інноваціями полягає у визначенні місії організації на кожній стадії її життєвого циклу, формуванні системи цілей діяльності і стратегії поводження на ринках інновацій. При цьому проводяться глибокі маркетингові дослідження масштабні прогнозні розробки, оцінювання сильних і слабких сторін організації, ризиків і чинників успіху. Стратегічне планування, як правило, орієнтоване на п'ять і більше років. Воно спрямоване на створення нового потенціалу успішної діяльності інноваційного підприємства.

Далі слід перейти до вивчення ключових аспектів оперативного менеджменту. Оперативне планування інновацій має своїм завданням пошук і узгодження найефективніших шляхів і засобів реалізації прийнятої стратегії розвитку інноваційного підприємства. Воно передбачає формування продуктового-тематичного портфеля інноваційного підприємства, розроблення календарних планів, упорядкування бізнес-планів окремих проектів, виконаній розрахунків потрібних ресурсів, коштів і джерела їх покриття то що. Серед завдань оперативного планування інновацій - реалізація потенціалу організації у формі досягнутого прибутку, прибутків, обсягів реалізації й ін. Стратегічне й оперативне плануванні перебувають у діалектичній взаємодії і змістовно доповнюють од не одного в єдиному процесі інноваційного менеджменту. Обсяг планової роботи на інноваційному підприємстві характеризує предметна ознака. Відповідно до поділу праці за предмет кою ознакою на інноваційному підприємстві в окремі види планів виокремлюють планування НДДКР, виробництва, збуту, матеріально-технічного постачання, інформаційного забезпечення, фінансів, персоналу п інших предметних сфер інноваційного підприємства. Змістовний аспекту плануванні інновацій виявляється в таких видах планових розрахунків: продуктово-тематичному, техніко-економічному, кількісно-календарному.

Продуктово-тематичне планування інновацій полягає у формуванні перспективних напрямів і тематики НДДКР, підготовки програм і заходів щодо відновлення продукції, удосконаленні технології й організації виробництва на інноваційному підприємстві. На виробничій стадії інноваційних процесів цей вид планування передбачає розроблення й оптимізацію виробничих процесів інноваційного підприємства і цехів.

Техніко-економічне планування передбачає розрахунки матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для виконання номенклатурно-тематичних завдань, а також оцінку економічних результатів і ефективності інноваційної діяльності інноваційного підприємства. Цей вид розрахунків охоплює фінансове планування, упорядкування бізнес-планів, бюджетне планування і т. п.

Календарне планування інновацій полягає в плануванні обсягів

робіт, завантаження підрозділів і виконавців; побудові календарних графіків проведення робіт з окремих проектів, усієї сукупності планованих робіт, завантаження устаткування і виконавців;

розподілі робіт з окремих календарних періодів. Залежно від періоду планування розрізняють плани довгострокові, орієнтовані на п’ять і більше років, середньострокові - до п'ятьох років і довгострокові, що охоплюють період до року.

 

5. Методи планування: пошук інноваційних ідей.

У складному блоці планування інноваційної діяльності варто особливо виділити методи планування,до яких можна віднести науково-технічне прогнозування, методи диверсифікації, портфельних матриць та ін. При цьому важливе значення має використання спеціальних методів і прийомів пошуку інноваційних ідей. Цей процес у сучасних умовах потребує постійної і достатньо суворі регламентації. Останнім часом у вітчизняній і закордонній практиці використовується велика кількість різноманітних методів йприйомів пошуку інноваційних ідей. Іх можна подати двома великими групами: пасивного й активного пошуку.

 

Методи пасивного пошуку:

- аналіз патентів;

- маркетингові дослідження;

- пропозиції по ліцензіях;

- пропозиції споживачів або замовників;

- пропозиції розроблювачів;

- пропозиції раціоналізаторів;

- пропозиції винахідників.

 

Методи активного пошуку:

1. Емпіричні методи:

- опитування спеціалістів;

- опитування споживачів;

- матеріали виставок і ярмарків;

- оцінювання публікацій.

2. Системно-логічні методи:

- морфологічний аналіз;

- функціонально-вартісний аналіз;

- “дерево” вирішення проблем.

3. Інтуїтивні методи:

- “мозкова атака”;

- методи синектики;

- метод Дельфі.

 

Використання різноманітних методів і прийомів пошуку інно­ваційних ідей поряд з постійним аналізом портфельних матриць стратегічного планування продуктової політики дає змогу інно­ваційних! підприємствам формувати велику кількість альтернатив­них інноваційних пропозицій до тематичного плану, що конку­рують між собою за наявними ресурсами інноваційного підпри­ємства й очікуваними результатами. За даними консалтингових фірм, для одного успішного інноваційного продукту в серед­ньому необхідно 58 різноманітних нових ідей. При цьому потрі­бно розглянути не менше 300 різноманітних варіантів і пропо­зицій. Тому дуже відповідальною стадією планування інновації: є стадія оцінювання пропозицій і добору найбільш актуальної тематики. У вітчизняній і закордонній практиці для вирішення цього завдання використовуються, як правило, різноманітні ме­тоди селекції конкуруючих пропозицій, що ґрунтуються на багатокритеріальному оцінюванні і двоступінчатому доборі перспективної тематики.

При управлінні інноваційною діяльністю на підприємстві доцільнішевикористовувати матричну, дивізіональну та лінійно-функціональну організаційні структури управління. Але при виборі структури управління необхідно враховувати такі критерії:

- розмір підприємства;

- ринкова и технологічна позиція підприємства;

- інноваційна стратегія, якої дотримується підприємство;

- резерв фінансових коштів;

- наявність науково-дослідного підрозділу.

ТЕМА 4. СТРУКТУРА И УПРАВЛЕНИЕ ПРЕДПРИЯТИЕМ