Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

Пра­во подати заяву про перегляд судового рі­шення за нововиявленими обставинами надано учасникам судового провадження, яке закріплене в статті 460 Кримінального процесуального кодексу України[44]. [3] Так, провадження за нововиявленими обставинами здійснюється:

- за заявою учасника судового провадження, до якого приєднаний вирок суду, який набрав законної сили, стосовно штучного спотворення, підроблення доказів, зловживання службовим становищем особою чи іншого завідомого спотворення доказів у кримінальному провадженні, рішення у якому буде переглядатися;

- за заявою учасника судового провадження, до якого додаються ухвала (постанова) суду чи прокурора про закриття кримінального провадження або матеріалами досудового розслідування у випадку, якщо не можна ухвалити вирок стосовно діянь осіб, передбачених пунктами 1 і 2;

- за заявою учасника судового провадження, до якого можуть бути додані документи або копії документів, які мають значення для кримінального провадження і не були відомі під час ухвалення судового рішення.

Для перегляду судового рішення будь-якої інстанції за нововиявленими обставинами, яке набрало законної сили, подається заява:

- упродовж трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини;

- перегляд з цих підстав виправдувального вироку допускається лише протягом передбачених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, які передбачені у статтях 49, 106 Кримінального кодексу України;

- за наявності обставин, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого кримінального правопорушення, ніж те, за яке вона була засуджена, судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжке кримінальне правопорушення;

- за наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено (статті 460, 461 Кримінального процесуального кодексу України).

Заява повинна бути у письмові формі, реквізити якої передбачені статтею 462 Кримінального процесуального кодексу України, що становлять:

- найменування суду, до якого подається заява;

- нрізвище, ім´я та по батькові, поштова адреса заявника, номер засобу зв´язку, адреса електронної пошти (якщо є);

- судове рішення, про перегляд якого ставиться питання;

- обставини, що могли вплинути на судове рішення, але були невідомі і не могли бути відомі суду та цій особі;

- обґрунтування обставин, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.

Перелік документів, інших матеріалів, які додаються:

- оформлені належним чином документи, що підтверджують повноваження захисника, представника;

- копії заяви для інших учасників процесу (не поширюється на особу, що тримається під вартою).

Особа, яка подає заяву, має право додати до неї документи або копії документів, які мають значення для кримінального провадження і не були відомі на час ухвалення судового рішення.

Право звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до статті 37 Кримінального процесуального кодексу України є, зокрема, про­курор, який безпосередньо бере участь у судовому провадженні, в якому ухвалено рішення, що належить переглянути за нововиявленими обставинами. За частиною 4 статті 36 Кримінального процесуального кодексу України право на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мають також службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокурори і їх заступники.

Інші особи, які мають право на перегляд вироку, ухвали це учасники судового провадження, а також інші особи, які за частиною 2 статті 24 Кримінального процесуального кодексу України мають право на подання такої заяви, якщо це стосується їхніх прав, свобод та інтересів незалежно від чи брала ця особа участь у судовому засіданні. Наприклад, пункт 8 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України передбачає необхідність кримінального провадження, в тому числі щодо померлого підозрюваного, обвинуваченого для його реабілітації за заявою його близьких родичів.

Загалом упродовж 2013 року та трьох місяців 2014 року прокурорами подано 107 заяв про перегляд судових рішень у кримінальних справах та провадженнях за нововиявленими обставинами. Прокурори взяли участь у судових про­вадженнях із перегляду за нововиявлени­ми обставинами 82 судових рішень за їх­німи заявами та 137 – за заявами інших учасників судового провадження. За результатами розгляду заяв 84 су­дові рішення скасовано (75 –з а заявами прокурорів), без задоволення залишено 135 заяв[45]. [13, с. 5]

Строки звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлені частиною 1 статті 461 Кримінального процесуального кодексу України, заяву про пере­гляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Однак, учасники судового провадження не у всіх випадках зазначають у за­явах дату одержання відомостей про нововиявлені обставини.

Подання заяви з порушенням вказаного у статті 461 Кримінального процесуального кодексу України строку згідно з ви­могами частини 3 статті 464, частини 3 статті 429 Кримінального процесуального кодексу Укра­їни є підставою для її повернення. Хоча у визначеному в частині 2 статті 462 Кримінального процесуального кодексу України переліку вимог до заяви і не йдеться про необхідність обґрунтовувати питання по­чатку відрахування терміну її подання, така потреба вважається очевидною.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 461 Кримінального процесуального кодексу України обмежено строки звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами виправдувального вироку, судового рішення за наявності обставин, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого кримінального правопорушення, ніж те, за яке її було засуджено.

Відповідно до пункту 7.3 Положення про по­рядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Ге­нерального прокурора України від 17 серп­ня 2012 року № 69, з метою контролю за процесом розкриття кримінальних право­порушень та вжиття відповідних заходів використовуються дані про кримінальні правопорушення, у яких особам оголошено про підозру[46]. [5] Тому апеляційний суд Чер­нівецької області 19 листопада 2013 року (справа 11-о/794/6/2013) дійшов висновку про те, що днем виявлення нової обста­вини слід вважати не дату внесення відомостей про вчинене правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а дату вручення письмового пові­домлення про підозру[47]. [13, с. 6]

У заяві про перегляд судового рішення та­кож має бути викладено зміст вимог осо­би, яка подає заяву, до суду відповідно до вимог статті 462 Кримінального процесуального кодексу України, що в свою чергу повинен відповідати вимогам положенням статті 467 Кримінального процесуального кодексу України щодо тих рішень, які може прийняти суд за наслідками кримі­нального провадження за нововиявленими обставинами. Так, суд має право ска­сувати вирок чи ухвалу та ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або зали­шити заяву без задоволення.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відпо­відно до статті 462 Кримінального процесуального кодексу України має містити обґрунтування з посиланням на обстави­ни, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. Дана заява розглядається судом відповідно до правил, передбачених у Кримінального процесуального кодексу України для кримінального прова­дження в суді тієї інстанції, що здійснює перегляд. А отже, суд повинен перевіряти і встановлювати наведені у заявах обстави­ни, які підтверджують наявність нововиявлених обставин, за нормами Кримінального процесуального кодексу Украї­ни, а саме: Глави 28 (судовий розгляд) або Глави 31 (провадження в суді апеляційної інстанції) та Глави 32 (провадження в суді касаційної інстанції)[48]. [3; 13, с. 6]

Як правило, більшість заяв про перег­ляд судових рішень за нововиявленими обставинами подається до суду першої ін­станції як до такого, що першим допустив помилку внаслідок незнання про існуван­ня таких обставин (частина 1 статті 463 Кримінального процесуального кодексу Укра­їни). Однак, йдеться не про конкретно помилку в прямому розумінні цього слова, так як в об’єктивній дійсності існують незалежні від суду обставини. Якщо суддею вчинено злочин, внаслідок якого ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення, заява подається до суду тієї інстанції, суддею якого він був.

Наслідком недодержання частини 1 статті 463 Кримінального процесуального кодексу України є прийняття за резуль­татами розгляду відповідних заяв судових рішень з порушеннями вимог криміналь­ного процесуального закону.

Наприклад, М. О. Громов вважає, що «відновлення справ за нововиявленими обставинами – це, значною мірою, особливий порядок, який, як нам здається, повинен реалізовуватись судом, що виніс вирок, ухвалу чи постанову. Феномен нововиявлених обставин у тому і полягає, що він не ставить під сумнів об’єктивність позиції суддів, що раніше розглядали справу, оскільки правова природа нововиявлених обставин, на відміну від додаткових (нових) матеріалів, що надаються у касаційні та наглядові інстанції, така, що вона не повинна слугувати доріканням за неправосудність судового рішення складу суду, який не знав про наявність нових обставин. Тому на момент винесення даних актів їх правомірність не викликала сумнівів. З поважних причин судді не змогли виявити дефектність доказів, злочинний характер поведінки осіб, що брали участь у справі.

Під час судового розгляду має вирішу­ватися питання про визначення обсягу до­казів, що підлягають дослідженню. Відповідно до статей 23, 349, 351-361 Кримінального процесуального кодексу України дока­зи мають бути безпосередньо досліджені в судовому засіданні, і тільки на підставі результатів їх дослідження повинно при­йматися судове рішення

Перелік обставин, які визнаються нововиявленими, наведено у частині 2 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України, але за час дії цього норма­тивно-правового акта судові рішення за заявами прокурорів переглядалися лише за окремими із них. Зокрема, не перегля­нуто жодного рішення з підстав:

- штучного створення або підроблення доказів, неправильності перекладу вис­новку і пояснень експерта, завідомо не­правдивих показань свідка, потерпілого, на яких ґрунтується вирок;

- зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час криміналь­ного провадження;

- визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншо­го правового акта чи їх окремого положен­ня, застосованого судом. Один вирок переглянуто з підстав не­правдивих показань підозрюваного (обви­нуваченого), на яких ґрунтується цей ви­рок [49]. [13, с. 7]

Відповідно до частини 2 статті 467 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення за наслідками криміналь­ного провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржене в по­рядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Судами апеляційної інстанції за вка­заний період переглянуто судові рішення стосовно 11 осіб, із них 5 – за апеляційни­ми скаргами прокурорів, 6 – за апеляцій­ними скаргами інших учасників судового провадження.

Зазначені судові рішення переглянуто з таких підстав:

- істотного порушення вимог кримі­нального процесуального закону (судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні заяви з підстав її непідві­домчості місцевому суду; за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами судом прийнято рішення, яке не передбачено частиною 1 статті 467 Кримінального процесуального кодексу України);

- у матеріалах криміналь­ного провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження;

- судове проваджен­ня здійснено за відсутності засудженого та потерпілого, належним чином не по­відомлених про дату, місце і час судового засідання;

- невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримі­нального провадження (судом безпідстав­но зроблено висновок про пропущення прокурором строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; висновки суду не під­тверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду);

- неповноти судового розгляду (судом першої інстанції залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення за­конного, обґрунтованого та справедливого судового рішення)[50]. [13, с. 8]

У касаційному порядку прокурорами оскаржено судові рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами щодо двох осіб. Стосовно однієї особи касаційне провадження судом закрито у зв'язку з тим, що судове рішення не підлягає оскарженню в касаційному порядку, щодо другої – поки що не розглянуто.

У Кримінального процесуального кодексу України не передбачено можли­вості оскарження рішень судів про повер­нення заяв особам, які їх подали, на підста­ві частини 3 статті 464 Кримінального процесуального кодексу України. Однак наявні були випадки не тільки оскарження таких рішень в апеляційному порядку, а й їх пе­регляду апеляційними судами[51]. [Дьомін]

У таких ситуаціях суди апеляційної ін­станції обґрунтували необхідність скасу­вання ухвал про повернення заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами істотним порушенням судом першої інстанції кримінального процесуального закону, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 Кримінального процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення. Таким чином, у разі безпідставного повернення судами заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами такі рішення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку згідно з частиною 6 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до частини 3 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України обставини, передбачені у пунктах 2 і 3 частини 2 цієї статті, мають бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а за неможливості ухвалення вироку ̶ підтверджені матеріалами розслідування. Зі змісту цієї норми вбачається, що вироком суду повинна встановлюватися така нововиявлена обставина, як скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути. Однак скасування судового рішення не може бути встанов­лено вироком суду. Очевидно, замість по­силання на пункти 2 і 3 частини 2 у частині 3 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України має міститися посилання на її пункти 1 і 2.

Водночас у зв'язку з відсутністю від­повідних норм у Кримінальному кодексі України вироком суду не можуть бути встановлені такі зазначені у пункті 1 частини 2 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України обставини, як неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, також із цього формулювання можна зробити висновок, що йдеться лише про неправильний пе­реклад, а не про власне висновок або по­яснення та завідомо неправдиві показання підозрюваного, обвинуваченого. Так, кримінальної відповідальності цих учасників кримінального провадження не передбачено за завідомо неправдиві показання Кримінальним ко­дексом України.

Разом із тим у статті 459 Кримінального процесуального кодексу України не визначено необхідність встановлення виро­ком суду завідомо неправильного висновку експерта, хоча згідно зі статтею 384 Кримінального кодексу України за це передбачено кримінальну відпові­дальність. А тому пункт 1 частини 2 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України потрібно викласти у наступній редакції: «... штучне створення або підроблення доказів, завідомо неправдивий висновок експерта або завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, на яких ґрунтується вирок».

До внесення таких змін у чинне законо­давство зазначені вище суперечності, що виникають при застосуванні цієї норми кримінального процесуального закону у практичній діяльності, необхідно усувати, керуючись вимогами частини 6 статті 9 Кримінального процесуального кодексу Украї­ни, відповідно до яких у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосо­вуються загальні засади кримінального провадження, визначені у частині 1 статті 7 цього Кодексу. Аналогічним чином окреслені пробле­ми вирішують суди.