Сутність навчання лексики

Оволодіння вимовою та граматикою означає засвоєння формаль­ного аспекту мови. Але, навчаючи іноземної мови,ми також даємо учням нові засоби вираження змістуїхніх думок, розвива­ємо здібність розуміти іншомовні тексти при аудіюванні та читанні. Зміст мовлення виражається в словах. Вивчити іноземну мову - це значить перш за все оволодіти необхідним запасом слів цієї мови, щоб ними називати предмети, дії, стан речей. Тому навчання необхідного мінімуму слів є однією з найважливіших за­дач учителя на шляху розв’язання основної проблеми - навчити спілкування іноземною мовою в усній та писемній формах. Крім то­го, учні повинні навчитись надавати слову потрібну граматичну форму при породженні висловлювання та пізнавати, осмислювати її при аудіюванні та читанні.

Важливо також враховувати, що слово, крім формально виражено­го аспекту,має ще зміст. Це є ідеальне (психічне) утворення, яке складається з таких компонентів: а) образ позначеного пред­мета; б) значення слова як сума суттєвих ознак позначеного пред­мета; в) смисл як місце, що займає слово і позначений ним предмет у діяльності людини[8]. Так представлений зміст слова в механізмах мовлення носія мови. Він складається сам собою, у процесі трудо­вої та суспільної діяльності людини, що включає мовленнєву діяль­ність як його посередника. Очевидно, і при навчанні іноземної мо­ви необхідно прагнути до таких же семантичних утворень в мозку уч­нів, які б відповідали засвоюваним іншомовним словам.

Проф. Берман Й.М. підкреслював особливе значення такого ком­поненту змісту слова, як психічний образ пред­мету або дії, позначеного даним словом. Іншомовне слово можна вважати засвоєним лише тоді, коли його матеріальний знак (звуковий, графічний) негайно викликає в мозку образне уявлення про предмет, дію, явище, стан, який позна­чається даним словом. А досягти цього можна лише шляхом введення і тренування у вживанні слів у таких ситуаціях, в яких слово і об’єкт, який воно позначає, подаються разом. В цьому випадку ра­зом із психічним образом форми слова в пам’ять вводиться і наочно-чуттєве уявлення про об’єкт, позначенийцим словом. Це приводить до висновку про виключно важливе значення застосування предмет­ної та зображувальної наочності при введенні слова та у вправах на його засвоєння.

Досить важливо також враховувати такий компонент значення сло ­ ва як його смисл. Ця категорія пов’язана з діяльністю людини, з її життєвим досвідом. Для того, щоб іншомовне слово сприй­малось, запам’ятовувалось і вживалось на рівні смислу, необхідно організовувати навчальну діяльність у такий спосіб, щоб слова вжи­вались у ситуаціях, які співвідносяться з життям і діяльністю уч­нів, з їхнім життєвим досвідом. Чисто мовні, формальні вправи, в яких учні здійснюють угрупування слів по темах, вибирають потріб­не слово із декількох запропонованих і т.і., хоч до деякої міри і сприяють засвоєнню слів, але лише на рівні їх значення, що явно недостатньо для формування повноцінного семантичного образу слова.

Отже, оволодіння формою слова та його змістом здійснюється в цілеспрямованій навчальній діяльності, коли учні багаторазово ви­мовляють слова вголос у різноманітних ситуаціях. В процесі такої діяльності повинні формуватись лексичні навички.

Враховуючи принцип диференційованого підходу до навчання різ­них видів мовленнєвої діяльності, спробуємо визначити найбільш раціональні шляхи формування лексичних навичок говоріння.

Що таке лексична навичка говоріння? З яких операцій вона скла­дається? Бажаючи висловити яку-небудь думку, ми перш за все відбираємо з пам’яті слова, які по своєму значенню відповідали б змісту даної думки ітим образним уявленням, в яких думка спочатку виникає в свідомості. Як відомо, словарний запас зберігається в довготривалій пам’яті. Ті слова, які потрібні для вираження думки, по­ступають в оперативну пам’ять. Отже, перша операція лексичної на­вички говоріння - це автоматизований відбір слів. Оскільки од­ночасно з цією операцією з довготривалої пам’яті відбирається фразовий стереотип речення, то відібраним словам відразу ж нада­ється така граматична форма, яка відповідає фразовому стереотипу. Отже, друга операція лексичної навички - це граматично правильне сполучення слів у реченні. Обидві ці операції здійснюються миттє­во. Однак в методичних цілях на початковому етапіїх можна роз­ділити і навчати їх послідовно. Згодом, в результаті вправ ці опе­рації мають з’єднатись в одну навичку.