Особливості формування лексичних навичок читання

Згідно з програмою, лексичниймінімум, який повинен бути засвоє­ний репродуктивно, охоплює 850 слів і словосполучень. Учні засво­юють цю лексику на початковому та середньому етапах навчання. У старших класах лексичний мінімум розширюється шляхом читання текс­тів та їх обговорення.

Слід зазначити, що ці 850 лексичних одиниць повинні бути за­своєні учнями як для вживання в усному мовленні, так і для читан­ня. Отже, треба приділяти достатню увагу і навчанню читання слів, що вивчаються, і їх написанню. Якщо учні сприймають графічний об­раз слова лише при його введенні, то зустрівши це слово в реченні або в тексті, вони часто не можуть впізнати його, правильно вимо­вити й зрозуміти. Необхідно проводити тренувальну роботу в читан­ні нових слів, груп слів, у диференціації слів, схожих за написан­ням, але різних за змістом. Для таких вправ доцільно використову­вати демонстраційні картки із завданням миттєво прочитати і зро­зуміти слова, написані на картках. Такі вправи слід застосовувати і при введенні нових слів, і приїх первинному закріпленні, і пе­ред читанням текстів. Учитель відбирає з тексту важкі для читання слова, тренує учнів у їх читанні спочатку ізольовано, потім у реченнях, і лише після цього пропонує для читання увесь текст.

Крім репродуктивного лексичного мінімуму, учні повинні оволо­діти певним запасом слів, які їм потрібні для розуміння при читан­ні. Це так звана рецептивна лексика. При її засвоєнні потрібні вже інші асоціації, ніж при засвоєнні репродук­тивної лексики: учні тут переходять від форми (графічного образу) слова до його значення. Отже, при введенні слів для читання слід спочатку представити іншомовне слово, а потім дати його переклад чи пояснення іноземною мовою. Виникає запитання: чи досить для ово­лодіння словом для читання запам’ятати лише його графічний образ? Психологи твердять, що цього не досить. Графічний образ слова - це лише один аспект його форми. Другий аспект - це слухо-мовномоторний образ слова, безпосередньо пов’язаний із його значенням. Звідси робимо висновок: для того, щоб закласти в пам’ять слово в усіх його психічних образах, необхідне багаторазове проговорюван­ня вголос написаних слів при обов’язковому контроліїх розуміння.

Як це може виглядати в практиці навчання? Учитель пише на дош­ці нове слово, пояснює його значення, потім чітко вимовляє це сло­во вголос, а учні хором заним повторюють. Оскільки в тексті сло­во пов’язане з іншими словами, необхідно відразу ж вчити сприйма­ти його в контексті - спочатку в словосполученнях, а потім у ре­ченнях.Їх учні повинні декілька разів прочитати вголос і зрозумі­ти (учитель повинен в цьому переконатись). Після такої роботи мож­на розраховувати на те, що слово буде правильно сприйняте і при читанні мовчки.

Не всі нові слова, що їх учні можуть зустріти в тексті, по­требують спеціального вивчення. Чи потрібно, наприклад, навчати таких слів як:

Англ.: sport, start, reader, head (в словосполученні at the head of the table)

Нім.: der Sport, die Lampe, die Revolution, der Leser?

Очевидно, що не потрібно. Їх і так учні зрозуміють у тексті: sport, start/der Sport, die Lampe - тому, що і в рідній мо­ві є такі ж слова з тим же значенням, der Leser/reader - тому, що учні вже знають дієслово to read/lesen і суфікс -er, який вживається для утво­рення назви особи, яка виконує цю дію (вони знають слова англ.: worker, teacher, farmer, нім.: der Arbeiter, der Lehrer). Слово head у наведеному словосполученні вони зрозуміють, тому що вони знають одне із співзначень цього багатозначного слова – "голова".

Слово das Blatt у німецькій мові вони зрозуміють у словосполученні ein Blatt Papier, оскільки вони знають одне із значень цього слова: Blatt – "листок (дерева)".

Слова, які можливо зрозуміти в тексті без спеціального вивчен­ня, складають потенційний рецептивний словниковий запас учнів. Іс­нує декілька джерел формування потенційного словникового запасу[9]:

1. Опора на словотворчі елементи слів. Знаючи суфікси, пре­фікси, а також значення кореневих слів, учні можуть самостійно зрозуміти такі слова, як:

Англ.: useless, helpful, helpless, helplessness, changeable, satisfy, satisfaction, dissatisfaction,

Нім.: der Arbeitstag, der Stundenplan, die Gesundheit, hilflos, hilfsbereit, der Erdball, phantasievoll, der Einwohner.

2. Опора на інтернаціональну лексику або на подібні слова в рідній мові. Це спосіб розуміння таких слів, як:

Англ.: doctor, fact, attack, address, interest, guest, film, profession, publish, secretary, reform, sputnik і т.і.,

Нім.: das Auto, die Adresse, die Kultur, die Bibliothek, der Sekretär, das Interesse, der Park, der Kurort.

3. Здогадка про значення слова по контексту.

Англ.: Half а million people inhabit our town (значення слова inhabit підказується словами people і town).

Нім.: Ich habe heute nichts gegessen. Ich habe Hunger (про значення слова Hunger можна здогадатися з першого речення).

4. Співвідношення семантичних структур багатозначних слів інозем­ної і рідної мов і самостійне розуміння незасвоєних значень слів з опорою на засвоєні значення.

Англ.: hand (рука) → the hands of the clock (стрілки годинника).

Нім.: laufen (бігти) → Schi laufen

nehmen (брати) → Platz nehmen

5. Опора на конверсію.

Як відомо, конверсія є продуктивним способом словотвору в англійській і німецькій мовах. Одне й те ж саме слово може бути різними частинами мови без зміни його форми. Наприклад:

Англ.: Don't cut bread with this knife.

The cut is deep enough.

Нім.: Wir wandern gern.

Das Wandern macht uns Spaß.

Знаючи слово "cut" ("wandern") як дієслово, учні легко зрозуміють його значення як іменника: "поріз" ("похід"). Тут лише необхідно володіти вмінням визначити граматичний статус слова в реченні.

Учням слід пояснити ці способи самостійного розуміння слів. Перед читанням тексту учитель спочатку на декількох прикладах по­казує, як можна самостійно зрозуміти інтернаціональне, похідне або багатозначне слово в новому значенні, а потім пропонує учням самим зрозуміти значення двох-трьох слів із цього тексту і пояснити, як вони це зробили. Такі передтекстові вправи створюють в учнів психологічну установку на самостійне розкриття значень слів, яких вони не вивчали, розвивають мовну здогадку.

В текстах для читання є й такі слова, для розуміння яких по­трібно скористуватись словником. Це вимагає спеціальнихвмінь, і їх треба формувати вже з 6 класу, коли учні починають самостійно читати тексти. Ці вміння складаються з декількох операцій, яких треба окремо навчати:

1. Приведення слова до словникової форми (для дієслова - інфіні­тив, для іменника - однина, для прикметника - позитивний ступінь порівняння.)

2. Знаходження в словнику слова з відповідним індексом (англ.: n., v., adj., adv., prep., нім.: f, m, n, a, vi, vt, adv., präp., напр.: aufquellen vi(s) – розбухати, Berater m -s, – порадник). Граматичний статус слова встановлю­єтьсяна основі розуміння структури речення.

3. Вибір із декількох співзначень багатозначного слова такого значення, яке відповідає контексту. Отже, перш ніж вибирати пра­вильне значення слова, учень повинен вникнути в смисл речення, абзацу, глави.

Вправи для навчання цих вмінь слід виконувати в класі під ке­рівництвом учителя перед читанням тексту про себе. Ці вміння в по­єднанні з вищезазначеними способами самостійного розуміння слів дадуть учням можливість самостійно удосконалювати свої вміння чи­тання і після закінчення школи.

 

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте психолінгвістичне обґрунтування значення наочності у засвоєнні лексики.

2. Які є способи розкриття значення нових слів?

3. Як слід вводити лексичні одиниці, керуючись принципом комунікативності?

4. Які існують види вправ для формування репродуктивних лексичних навичок?

5. Які джерела формування потенційного лексичного словника?