Поставки на виконання державного замовлення
Державні потреби - це потреби України у товарах, роботах і послугах, необхідних для 1) розв'язання соціально-економічних проблем, реалізації державних програм та інших завдань, визначених законодавством, 2) забезпечення функціонування органів державної влади, установ, організацій, що утримуються чи отримують асигнування за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Державні потреби задовольняється шляхом постачання певної продукції, надання послуг, виконання робіт суб’єктами господарювання.
ЗУ “Про державне замовлення для пріорітетних державних потреб” від 22 грудня 1995 року №493/95-ВР
Пріоритетні державні потреби - це потреби України в товарах, роботах і послугах, необхідних для розв'язання найважливіших соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування державних органів, що утримуються за рахунок Державного бюджету України.
Державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності.
Державні замовники - Верховна Рада України, центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи - головні розпорядники коштів державного бюджету. (ст. 22 Бюджетного кодексу).
Виконавці державного замовлення - суб'єкти господарювання усіх форм власності (резиденти або нерезиденти), які виготовляють чи поставляють товари (роботи, послуги) для задоволення пріоритетних державних потреб.
Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.
Відповідно до ч.8 ст. 2 ЗУ “про державне замовлення..”, для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ та організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям державного замовлення.
Постанова КМУ від 29 лютого 1996 р. №266 “Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням.
ЗУ “Про здійснення державних закупівель”
7.Договір енергопостачання
Правове регулювання: 1) ГК - Пар. 3 Глави 30. 2) ЦК - ст.714 3) Закон “Про електроенергетику” та Закон “ Про засади функціонування ринку електричної енергії України” (щодо постачання електричної енергії) 4) Закон “Про питну воду та питне водопостачання” - щодо постачання питної води; 5) Закон “Про теплопостачання” - щодо постачання теплової енергії; 6) Закон “Про засади функціонування ринку природного газу” - щодо постачання природного газу 7) РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. (ч.1 ст. 275 ГК). У ЦК зазначений договор іменується як “договір постачання енергетичним та іншими ресурсами через приєднану мережу” (ст. 714 ЦК).
Сторони договору: енергопостачальник та абонент
Особливості договору енергепостачання: 1) предметом цього договору є окремі види енергі ї: електрична енергія, пар, гаряча і перегріта вода, які повинні іменуватись відповідно до державних стандартів або технічних умов (ч.3 ст. 275 ГК); Пример: ГОСТ 2874—82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством». ГОСТ 13109-97. "Электрическая энергия. Совместимость технических средств электромагнитная. Нормы качества. 2) виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії (ч.4 ст. 275); 3) кількість прийнятих ресурсів визначається за допомогою спеціальних засобів (лічільників тощо), які встановлені належним чином (опломбовані тощо); 4) ціни на енергію за договором енергопостачання, як правило, є регульованими.
Зокрема, створена, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ). НКРЕ діє на підставі Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, що затверджене Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1059/2011. Відповідно до п.п. 6 п. 4 зазначеного Положення НКРЕ встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання; тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.
Наказами НКРЕ на кожний місяць встановлюються роздрібні ціни на електроенергію для споживачів (крім населення - http://www.nerc.gov.ua/?id=9000). Для населення - окремий наказ.
5) користування енергією здійснюється з дотриманням відповідних правил, що затверджені на підзаконному рівні
Наприклад, є Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою НКРЕ №28 від 31.07.96 року. Відповідно до п.1.1 зазначених правил, ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
6) до договору енергопостачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст. 714 ЦК).
Інший приклад: Є також Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190 Відповідно до п.1.1 зазначених правил, Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
|
