Пример 1. Чикагская школа принадлежит преимущественно к теоретическому направлению в экономике отраслевых рынков и основана на применении методов микроэкономического

Чикагская школа принадлежит преимущественно к теоретическому направлению в экономике отраслевых рынков и основана на применении методов микроэкономического анализа и теории игр для исследования поведения фирм и организации рынков. Одним из основателей этого направления является Дж. Стиглер.

Основным направлением исследований в чикагской школе является анализ проблем экономического выбора на основе теории цен. Это предопределяет и основной предмет исследования, если в гарвардской школе – это различные факторы и взаимосвязи, определяющие развитие отраслевого рынка, то в чикагской школе – это закономерности принятия решений.

Одним из основных вопросов, рассматриваемых представителями данной школы, является исследование воздействия отраслевой политики на структуру рынка и поведение рыночных субъектов. При этом проводится как теоретический анализ, так и эмпирическая проверка полученных результатов.

Большое развитие в рамках чикагского направления в экономике отраслевых рынков получило исследование особенностей функционирования квазимонопольных рынков, под которыми понимаются рынки, характеризующиеся наличием монопольной власти при низком уровне концентрации продавцов (как правило, такие рынки возникают в результате доминирования одного из продавцов или вступления продавцов в сговор). В центре исследования таких рынков лежит выявление причин и процессов, способствующих появлению монопольной власти.

Исследования в рамках чикагского направления также ведутся на основе применения результатов теории трансакционных издержек (Р. Коуз) и теории квазиконкуретных рынков (Баумоль, Демсец и др.).

Трансакционные издержки ограничивают возможности ценовой конкуренции между фирмами, воздействуя, таким образом, на рыночную структуру.

Теория квазиконкурентных рынков основана на исследовании рынков, характеризующихся небольшим числом фирм и открытым входом для новых конкурентов. В центре внимания этой теории лежит исследование связи между наличием барьеров входа и поведением существующих в отрасли фирм.

 

[1] в оригинале Industrial organization (США) или Industrial economics (Европа).

[2] Schmalenseе R. Industrial organization // New Pulgrave dictionary of economics. London, 1988. Vol. 2. P. 803-807.

[3] Structure – Conduct – Performance.

Пример 1.

 

ГОСТ 4981-87 “Балки перекрытий деревянные”

п. 5.2. Гарантийный срок эксплуатации, в течение которого изготовитель обязан устранить скрытые дефекты, - 9 мес. со дня ввода здания в эксплуатацию.

 

 

Відповідно до ч.6 ст. 269 ГК, Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

 

 

Положення про поставки і Особливі умови поставок, передбачені ст. 271 ГК, відсутні.

 

Відповідно до ч.1 ст. 271 ГК, Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.

 

Необхідно зауважити, що на теперішній час зазначені нормативно-правові акти досі не прийняті, хоча у Радянському Союзу подібні акти існували.

 

 

3.Контрактація сільськогосподарської продукції та її договірне забезпечення

 

 

Основне правове регулювання:

1) ГК - параграф 2 глави 30;

2) ЦК - ст. 713;

3) Щодо деяких питань розгляду господарських спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням договорів контрактації сільськогосподарської продукції: Лист ДержАрбітража СРСР від 17.07.1990 №С-13/ОП-92

Контрактація - це постачання сільськогосподарської продукції

 

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ч.1 ст. 713 ЦК)

 

Сторони договору контрактації: виробник с/г продукції, з одного боку, та контрактант (заготівельне чи переробне підприємство з іншого боку).

 

 

Істотні умови договору контрактації (передбачені у ч.3 ст. 272 ГК):

види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору.

 

Інші характерні риси договору контрактації за ГК:

 

1) укладається на на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції (ч.1 ст. 272 ГК). Тож положення ГК розповсюджуються виключно на контрактацію за держ. замовленням, тоді як ст. 713 ЦК - на будь-які відносини контрактації між будь-якими суб’єктами.

Такий висновок міститься, й, зокрема у Постанові ВГСУ від 17 липня 2013 року по справі №924/15/13-г

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32454405

 

 

2) до договору контрактації субсидіарно застосовуються загальні положення про договір поставки та договір купівлі-продажу (ч.2 ст. 713 ЦК);

3) Положення про контрактацію с/г продукції (ч.5 ст. 273 ГК)та Типовий договір контрактакції с/г продукції (ч.3 ст. 272 ГК) передбачені у ГК (до теперішнього часу Кабінетом Міністрів не прийняті);

4) на відміну від загальних положень щодо поставки, у договорі контракції повинні передбачатись обов’язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства (ч.3 ст. 272 ГК);

 

Особливості відповідальності за договором контрактації:

 

Відповідальність виробника:

Якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, виробник відшкодуває контрактанту завдані цим збитки (ч.3 ст. 274).

Відповідальність контрактанта:

У разі:

1) невиконання зобов’язання щодо приймання с/г продукції безпосередньо у виробника; або

2) відмови від приймання продукції, пред’явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами

контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі 5% вартості неприйнятої продукції

а також відшколовує завдані виробникові збитки

Щодо продукції, яка швидко псується контрактант відшкодовує повну її вартість.

 

Інші санкції можуть бути встановлені у договорі.

 

 

4. Порядок прийняття продукції по кількості та якості при виконанні договорів поставки

 

 

Правове регулювання:

1. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості: затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15 січня 1965 р. № П-6

2. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості: затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7

 

Основні терміни:

1. Вага товару брутто (італ. brutto - поганий) - вага товару з тарою;

2) Вага товару нетто (італ. netto - чистий) - вага товару без тари.

 

Порядок прийняття продукції по кількості:

 

Відповідно до п.1 зазначеної Інструкції, настоящая Инструкция применяется во всех случаях, когда стандартами, техническими условиями, Основными и Особыми условиями поставки или иными обязательными правилами не установлен другой порядок приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству.

Сторони у договорі мають право у договорі встановити особливий порядок прийняття продукції по кількості, (п.3 Інструкції), однак, якщо вони цього не зробили, то будуть застосовуватись Положення Інструкції про порядок прийняття продукції по кількості.

Водночас, доцільним, вбачається, пряме посилання на Інструкцію у договорі.

 

Місце приймання продукції за кількістю:

1) на складі покупця - при доставці продукції постачальником;

2) на складі постачальника - при вивезенні продукції покупцем;

3) у місці відкриття омломбованих чи у місці розвантаження неопломбованих транспортних засобів та контейнерів чи на складі органу транспорта - при доставці і видачі продукції органом залізничного, водного, повітряного чи автомобільного транспорту.

 

Строки приймання продукції по кількості (п. 9 Інструкції):

Приемка продукции производится в следующие сроки:

а) продукции, поступившей без тары, в открытой таре и в поврежденной таре, - в момент получения ее от поставщика или со склада органа транспорта либо в момент вскрытия опломбированных и разгрузки неопломбированных транспортных средств и контейнеров, но не позднее сроков, установленных для разгрузки их;

б) продукции, поступившей в исправной таре:

по весу брутто и количеству мест - в сроки, указанные в подпункте "а" настоящего пункта;

по весу нетто и количеству товарных единиц в каждом месте - одновременно со вскрытием тары, но не позднее 10 дней, а по скоропортящейся продукции не позднее 24 часов с момента получения продукции - при доставке продукции поставщиком или при вывозке ее получателем со склада поставщика с момента выдачи груза органом транспорта - во всех остальных случаях.

 

Таким чином, максимальний строк приймання продукції - 10 днів со дня отримання її покупцем.

 

Порядок приймання продукції за кількістю:

1. Приймання продукції здійснюється особами, що вповноважені на це керівником чи зам. керівника підприємства-отримувача (покупця).

2. Приймання продукції здійснюється по транспортним і супровідним документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, упаковочним ярликам тощо) постачальника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких з них не зупиняє приймання продукції. У таком разі складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.