Принцип свободы бартерных операций в сфере ВЭД.

Закреплён в ч.3 ст. 1 Закона “О регулировании товарообменных (бартерных) операций в сфере ВЭД”.

“Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право на проведення товарообмінних (бартерних) операцій відповідно до законодавства України.”

 

Особые требования к бартерному договору в сфере ВЭД:

В таком договоре определяется:

1)общее количество товаров (работ, услуг), которые импортируются;

2) общее количество товаров (работ, услуг), которые экспортируются;

3) указание цены договора в иностранной валюте, отнесённой НБУ к первой группе Классификатора иностранных валют.

 

Классификатор иностранных валют и банковских металлов утверждён Постановлением НБУ №34 от 04 февраля 1998 года.

К первой группе вышеуказанного Классификатора относятся свободно конвертируемые валюты, которые широко используются для осуществления платежей по международным операциям и продаются на главных валютных рынках мира и разрешаются для осуществления инвестиций в Украину.

К таким валютам относятся: австралийские доллары, английские фунты стерлингов, датские кроны, доллары США. исландские кроны, канадские доллары, норвежские кроны, шведские кроны, швейцарские франки, японские иены, евро, СПЗ.

 

 

Податкові обмеження:

1. Не допускається укладання договору міни платниками єдиного податку.

Відповідно до п. 291.6 ПК, платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Водночас, відповідно до п. 14.1.10 ПК, бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

2. Є обмеження, встановлені ЗУ “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операції у галузі зовнішньоекономічної діяльності”,

Встановлений імперативний строк проведення експортно-імпортних бартерних операції,

Відповідно до ч.1 ст. 2 цього Закону, товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за бартерним договором робіт або послуг - дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг"

Відповідальність за невиконання зазначеної вимоги:

Порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України передбачених частиною першою статті 2 цього Закону строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором.

Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості. (ч.1 ст. 3 ЗУ “Про регулювання товарообмінних (бартерних операції) у галузі зовнішньоекономічної діяльності”).

Відповідно до ч.5 ст. 3 зазначеного закону, органи доходів і зборів мають право за результатами документальних перевірок стягувати у безспірному порядку із суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України пеню, передбачену цією статтею.

 

9. Поняття приватизації державного майна. Об’єкти, суб’єкти угод приватизації. Способи та стадії приватизаційного процесу.

 

 

Приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки (ст. 1 ЗУ “Про приватизацію).

 

 

Об’єкти приватизації (ч.1 ст. 5 ЗУ “Про приватизацію державного майна):

 

1) підприємства як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані;

2) о б’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані.

 

Особливості приватизації таких об’єктів (в т.ч. законсервованих об’єктів) встановлені у ЗУ “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва”.

 

Об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства (ст. 1 ЗУ “Про іпотеку”);

 

Відповідно до п. 1. 2 наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства УКраїин від 20.10.2005 № 2 “Про затвердження Положення про порядок консервації та розконсервації об’єктів будівництва”,_

Консервація об'єкта (будови) - комплекс робіт та заходів, пов'язаних із забезпеченням зберігання на визначений довготривалий час об'єкта (будови), на якому припинено будівництво, що включає тимчасові та постійно діючі захисні або конструктивні заходи, які запобігають руйнації об'єкта (будови);

Розконсервація об'єкта (будови) - комплекс робіт та заходів, пов'язаних із забезпеченням відновлення будівництва законсервованого об'єкта (будови).

 

Фактично, законсерований об’єкт є різновидом об’єкта незавершеного будівництва.і

 

 

3) окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких це майно розташовано;

 

Відповідно до ч.1 ст. 5-1 ЗУ “Про приватизацію державного майна”, Окремим індивідуально визначеним майном вважається:

1) рухоме та нерухоме майно державних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення);

2) майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних підприємств, визнаних банкрутами;

3) майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном;

4) майно державних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси;

5) державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств.

 

4) акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об’єднання майна різних форм власності;

5) об’єкти соціально-культурного призначення, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації.

 

Відповідно до ч.1 ст. 5-1 ЗУ “Про приватизацію державного майна”, до об’єктів соціально-культурного призначення належать:

1) об’єкти освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об’єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна;

2) об’єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств, перебувають на балансі підприємств, якщо такі об’єкти не включено до складу майна, що передається у комунальну власність.

 

Класифікація об’єктів приватизації:

 

З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об’єкти приватизації класифікуються за такими групами:

 

Група А -

1) єдині майнові комплекси державних підприємств, на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень, у тому числі разом із земельними ділянками;

2) окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

 

Група В -

1) єдині майнові комплекси державних підприємств, на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період перевищує 70 мільйонів гривень у тому числі разом із земельними ділянками державної власності;

2) акції акціонерного товариства, утвореного в процесі приватизації та корпоратизації (крім об’єктів групи Г);

3) єдині майнові комплекси підприємств і організацій сільського, рибного господарства та агропромислового комплекс у незалежно від вартості майна та середньооблікової чисельності працюючих, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані;

 

група Г - об’єкти, що потребують індивідуального підходу до приватизації.

1) єдині майнові комплекси державних підприємств та акції акціонерних товариств, які на момент прийняття рішення про приватизацію (продаж) мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або ознаки домінування на загальнодержавному ринку товарів (робіт, послуг),

2) єдині майнові комплекси підприємств оборонно-промислового комплексу;

3) об’єкти, визначені уповноваженими органами управління як такі, що потребують застосування індивідуального підходу до приватизації (такі, що мають унікальні виробництва, використовують рідкісні ресурси (нематеріальні активи, ноу-хау, включаючи науково-дослідні та проектно-конструкторські організації та установи, які відповідають таким вимогам).

 

Підприємством, що має ознаки домінування на загальнодержавному ринку товарів (робіт, послуг), вважається підприємство, яке має частку на загальнодержавному ринку товарів (робіт, послуг), що перевищує 35 відсотків, або разом з одним або двома іншими підприємствами має на такому ринку сукупну частку, що перевищує 50 відсотків, або не більш ніж з чотирма іншими підприємствами має на такому ринку сукупну частку, що перевищує 70 відсотків;

 

група Д - об’єкти незавершеного будівництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об’єкти, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані;

 

група Е - акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об’єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами;

 

група Ж - об’єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації.

 

Від віднесення об’єкта до тієї чи іншої групи залежить порядок приватизації.

 

Приклад 1. Наприклад, відповідно до ч.2 ст. 5-1 ЗУ “Про приватизацію державного майна”, об’єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об’єктами малої приватизації. Щодо таких об’єктів існує особливий порядок приватизації, визначений ЗУ “Про приватизацію невеликих державних підприємств”.

Приклад 2. Для об’єктів групи Г (об’єкти, що потребують індивідуального підходу до приватизації) у ст. 18-4 встановлені особливості приватизації таких об’єктів.

Приклад 3. У ст. 18-5 встановлені особливості приватизації об’єктів групи B та E/

 

 

Об’єкти, що не підлягають приватизації (ч.2 ст. 5 Закону):

 

1) казенні підприємства;

 

2) об’єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України

 

зокрема, майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільної оборони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних та органів доходів і зборів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров’я системи екстреної медичної допомоги;

 

державні радіоканали та телевізійні канали;

 

державні реєстри, інші інформаційні системи, що створені та утримуються за рахунок коштів державного бюджету;

 

3) об’єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей:

зокрема:

 

об’єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки загальнонаціонального значення;

пам’ятки археології;

пам’ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання);

документи Державного бібліотечного фонду України;

об’єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету тощо

 

4) об’єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або розповсюдження небезпечних речовин:

 

ядерні матеріали, ядерні установки і об’єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення;

полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники;

 

5) о б’єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому:

 

аеродроми та аеродромні об’єкти;

акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об’єкти портової інфраструктури загального користування;

об’єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод;

атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт;

автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств);

магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об’єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;

метрополітен, міський електротранспорт;

тощо

 

 

Суб’єкти приватизації.

 

Відповідно до ст. 6 ЗУ “Про приватизацію”

Суб'єктами приватизації є:

1) державні органи приватизації;

2) покупці (їх представники);

3) посередники.

 

Державними органами приватизації є:

 

1) Фонд державного майна України або;

2) його регіональні відділення або;

3) представництва у районах і містах.

 

Державні органи приватизації, зокрема,

- здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації;

- продають майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств;

(інші повноваження - у ч.3 ст. 7 Закону)

 

Покупці:

 

Відповідно до ч.1 ст. 8 ЗУ “Про приватизацію”,

Покупцями об'єктів приватизації можуть бути:

1) громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства;

2) юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті;

3) юридичні особи інших держав.

 

Відповідно до ч.3 ст. 8 ЗУ “Про приватизацію”, не можуть бути покупцями:

1) юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;

2) органи державної влади;

3) працівники державних органів приватизації;

4) державні господарські об’єднання, державні холдингові компанії, державні акціонерні товариства (компанії), їх дочірні компанії та підприємства;

5) особи, зареєстровані в офшорній зоні (перелік таких зон визначає Кабінет Міністрів України) чи країнах, включених FATF до списку країн, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

 

Є розпорядження КМУ від 23 лютого 2011 р. № 143-р “Про перелік офшорних зон”.

 

Кіпр у цьому переліку відсутній.

6)особи, які прямо чи опосередковано контролюються особами, що визначені в частині третій цієї статті.