Технологія написання тексту наукової праці.
На етапі написання наукової праці найдоцільнішим є шлях викладення результатів, здобутих у процесі досліджень, які розкривають сутність задуманої теми за методом сходження від абстрактного до конкретного. Порядок дослідження і структура тексту можуть не збігатися. Інколи буває так, що автор пише текст частинами, відповідно до зібраного матеріалу. При такому порядку написання роботи автор повинен неодноразово звертатися до тих самих джерел. Проте з метою апробації досліджуваної роботи, перевірки правильності своїх ідей доцільно готувати окремі розділи, параграфи роботи у вигляді статей, тез для виступу на конференціях, семінарах тощо. Апробовані таким чином матеріали легше «вмонтувати» у загальний текст роботи. Перед написанням тексту роботи слід скласти календарний план поетапного його виконання. Необхідно звернути увагу на забезпечення безперервності в роботі, домагатися того, щоб кожного дня були отримані певні результати. Слід також відвести певний час і на доробку тексту, врахування критичних зауважень рецензентів, остаточне його редагування, комп’ютерний набір, роздрукування і ретельну перевірку за допомогою програми «Редактор». Важливо дотримуватись наукового стилю написання тексту. Найяскравіше стиль проявляється у співвідношенні мови та мислення. Науковець повинен вміти вибрати головне та істотне, не допускати нагромадження непотрібних, малозначущих слів і фраз, писати чітко, ясно, стисло. Важливою вимогою для творчої наукової роботи є вміння критично відобразити існуючі погляди на проблему, шляхи її дослідження й розв’язання. Для цього необхідно не просто перелічити різні позиції на проблему, а й критично проаналізувати кожну з них, чітко висловити й обґрунтувати свій погляд на неї. Під час написання наукової роботи слід правильно використовувати техніку цитування, особливо в тому випадку, коли дослідник посилається на авторитетне джерело, виражає нову думку або наводить нові факти. Цитата — це своєрідний вид фактичного матеріалу, частина тексту, запозичена в інших авторів, тому її слід брати в лапки і точно вказувати джерело, щоб уникнути звинувачення в плагіаті. Доцільно також звертатися до цитат, коли треба піддати критиці думку того чи іншого автора, його концепцію. Часто виникають труднощі в написанні вступу або першого розділу. Якщо дослідник має добре підібраний матеріал, можна почати з того розділу, який йому найбільше подобається, а потім приступити до першого, як правило, історико - оглядового розділу і лише наприкінці — до вступу та висновків. Досвід багатьох дослідників вказує також на доцільність підбиття підсумків отриманих результатів наприкінці кожного параграфу і розділу Редагування тексту роботи. Завершальною стадією виконання наукової роботи є її редагування. Можна проводити редагування по частинах (розділах), але однаково необхідно редагувати текст цілої, скомпонованої наукової роботи. Метою редагування є перевірка наукового тексту: по-перше, на загальну грамотність (граматика, морфологія і синтаксис); по-друге, на професійну грамотність (термінологія, апарат посилань, фактологічна база, фундаментальні закони відповідної галузі науки); по-третє, на логічну грамотність (відповідність законам логіки, правилам аргументації й доведення); по-четверте, на методологічну грамотність (коректне використання методологічного інструментарію філософського, загальнонаукового і спеціально-наукового рівнів); по-п’яте, на технічну і графічну грамотність у наведених таблицях, графіках, діаграмах, схемах, ілюстраціях; по-шосте, на естетичність і виконання необхідних вимог щодо гармонійного форматування тексту. Питання для самоконтролю
1. Розкрийте основні структурні особливості дипломної роботи магістра. 2. В чому полягають особливості стилю наукових робіт? 3. Обґрунтуйте та охарактеризуйте основні форми викладу наукового матеріалу. 4. Які вимоги висуваються до оформлення табличного матеріалу? 5. Наведіть класифікацію та дайте загальні характеристику статистичних графіків. 6. Рецензія (відгук про наукову роботу), її зміст. ЛЕКЦІЯ № 6 ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Мета: засвоїти методику складання НМКД, навчального плану, графіку навчального процессу, розробки програм і тематичних планів План 6.1 Навчально-методичний комплекс спеціальності. Навчальний план. 6.2 Навчальний графік. Розробка програм і тематичних планів 6.3 Види навчальних занять, форми навчання й контролю Література:[ 2, c. 7-40, 3, 9,119-134, 18, с. 108-117, 24, с. 9-14] 6.1 Навчально-методичний комплекс спеціальності.Навчальний план. Для забезпечення процесу навчання необхідні Навчально--методичний комплекс спеціальності й учбово-методичний комплекс кожної з конкретних дисциплін (НМКД), що включають: - типові й робочі навчальні плани; - типові й робочі навчальні програми по всім нормативних і вибіркових навчальних дисциплінах; - план безперервної (наскрізний) підготовки по дисциплінах; - календарні графіки аудиторної й позааудиторної роботи; - програми навчальної й виробничої практик; - підручники й навчальні посібники; - методичні матеріали й завдання до семінарських, практичних і лабораторних занять; - індивідуальне семестрове завдання для самостійної роботи студентів по навчальних дисциплінах; - методичні матеріали по виконанню курсових і випускних (дипломних)робіт; - контрольні роботи з навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу; - методичні матеріали по проведенню державних іспитів і захисту випускних або дипломних проектів (робіт). Всі ці документи повинні відповідати державному стандарту освіти. Зміст освіти — це науково обґрунтована система дидактично й методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і кваліфікаційних рівнів. Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки, структурно-логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними документами й відображається у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, дидактичних засобах, а також при проведенні навчальних занять й інших видів навчальної діяльності. Освітньо-професійна програма підготовки - це перелік нормативних і вибіркових навчальних дисциплін із зазначенням обсягу годин, відведених для їхнього вивчення, і форм підсумкового контролю. Структурно-логічна схема підготовки - це наукове й методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки. Зміст освіти складається з нормативної й вибіркової частин. Нормативна частина визначається відповідним державним стандартом освіти, вибіркова частина - вищим навчальним закладом. Державний стандарт освіти - це сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього (кваліфікаційному) рівню. Складові державного стандарту освіти: освітня (кваліфікаційна) характеристика; нормативна частина змісту освіти; тести. Освітня характеристика - це основні вимоги до якостей і знань особи, що відповідає певному освітньому рівню. Кваліфікаційна характеристика - це основні вимоги до професійних знань, умінням і навичкам фахівця, які необхідні для успішного виконання професійних обов'язків. Тест - це система формалізованих завдань, призначених для встановлення відповідності освітнього (кваліфікаційного) рівня фахівця вимогам освітніх (кваліфікаційних) характеристик. Навчання студентів ведеться відповідно до навчального плану, що, складається на підставі типового навчального плану, затвердженого Міністерством освіти й науки України. Навчальний план являє собою перелік дисциплін, які повинні бути вивчені студентами, що одержують певну спеціальність і кваліфікацію, із зазначенням орієнтовного розподілу їх по семестрах, а форми, що рекомендує також, підсумкового контролю знань. Перелік дисциплін, розподіл їх по семестрах і години, відведені на їхній виклад, визначаються залежно від спеціальності, спеціалізації, кваліфікації майбутнього фахівця, а також від загальної тривалості часу навчання. Навчальний план - це нормативний документ визначальний перелік й обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їхнього вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять й їхній обсяг, графік навчального процесу, форми й способи проведення поточного й підсумкового контролю. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план. Нормативні навчальні дисципліни встановлюються державним стандартом освіти. Дотримання їхніх назв й обсягів є обов'язковим для навчального закладу. Вибіркові навчальні дисципліни вводяться для поглибленої підготовки фахівців у певній сфері діяльності, ефективного використання можливостей конкретного навчального закладу. Розподіл дисциплін у навчальному плані йде по сферах: загальнонаукові, технологічні, соціально-економічні й гуманітарні, професійні (плюс спеціалізація). Варто врахувати, що загальнонаукові дисципліни повинні займати до 15% обсягу всіх дисциплін, технічні (відповідно до галузевої спрямованості) -15-20%, загальноекономічні - близько 20%. Навчальний план передбачає: всі види занять, які буде відвідувати студент (лекції, практичні, лабораторні, семінарські заняття); самостійну роботу студентів; курсові роботи (проекти, розрахункові роботи); всі види практик (строк проходження, тривалість, призначення); всі види підсумкового контролю знань студентів з розподілом його по семестрах; час написання дипломної (випускний) роботи; здачі державних іспитів. При цьому вказується рекомендована кількість навчальних тижнів у семестрі, рекомендована кількість занять у тиждень, з урахуванням тривалості й часу проходження практики, а також канікул. 6.2 Навчальний графік. Розробка програм і тематичних планів Графік навчального процесу формує декан на основі навчального плану й закріплення дисциплін за кафедрами. Його варто погодити з кадровими можливостями ВНЗ й наявністю навчальних аудиторій. Графік протягом семестру з формального перетворюється в неформальний. Графік може коректуватися залежно від зовнішніх умов: зміни умов проходження практики (оскільки вони найчастіше залежать не від самого ВНЗ), роботи інфраструктури ВНЗ (наповнення бібліотек, достатності місць у гуртожитках) і т.п. Викладач же повинен мати гнучкі форми викладу матеріалу з урахуванням забезпеченості бібліотеки навчальними й методичними посібниками з курсу, що викладається, наявності ТЗН (ТСО – рус.), програмного й комп'ютерного забезпечення, можливості дистанційного навчання й т.д. Місце й значення навчальної дисципліни, її загальний зміст і вимоги до знань й умінь визначаються навчальною програмою дисципліни. Для кожної навчальної дисципліни, що входить в освітньо-професійну програму підготовки, на підставі типової програми дисципліни й навчального плану вищим навчальним закладом складається робоча навчальна програма дисципліни, що є нормативним документом вищого навчального закладу. Історично склалося два способи побудови навчальних програм. Один з них одержав назву концентричного, інший — лінійного. Відповідно до концентричного способу матеріал даного ступеня навчання вивчається на наступних ступенях, але в більше розширеному виді. Цей спосіб дозволяє більш детально врахувати індивідуальні здібності студентів, але сповільнює темп навчання. Сутність лінійного способу полягає в тому, що матеріал кожного наступного ступеня навчання є логічним продовженням того, що вивчалося на попередніх ступенях. Цей спосіб більше придатний у вищій школі, особливо на старших курсах. Робоча навчальна програма дисципліни включає виклад конкретного змісту дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення і їхній обсяг, визначає форми й способи поточного й підсумкового контролю. Структурною складовою робочої навчальної програми дисципліни є: тематичний план, завдання для самостійної роботи, методи поточного й підсумкового контролю, перелік учбово-методичної літератури. Кожен ВНЗ, самостійно формуючи навчальний план по певній спеціальності, повинен дотримувати загальних вимог й орієнтуватися на типовий перелік дисциплін, коректуючи його відповідно до галузевої спрямованості й регіональною специфікою. Від молодших до старших курсів, звичайно, скорочується кількість теоретичних занять, збільшується кількість і тривалість практик. Кількість навчальних годин у тиждень не повинна перевищувати 30. Час канікул становить орієнтовно шість тижнів у рік - два тижні взимку й чотири тижні влітку. Кількість іспитів не повинна бути більше п'яти (в одному семестрі). Відносно змісту преподаваних дисциплін - на молодших курсах передбачається найчастіше вивчення загальнонаукових і гуманітарних дисциплін, до старших же курсів переважними стають професійно орієнтовані й спеціалізовані дисципліни. Кількість курсових робіт, проектів, розрахункових робіт і рефератів розподіляється рівномірно по всьому часі навчання (крім останнього курсу, коли йде підготовка до дипломної роботи), а на практику планується приблизно третина навчального часу. Перелік дисциплін, передбачений навчальним планом, припускає певний їхній зміст. Іншими словами, по кожній дисципліні, що включається в навчальний план тієї або іншої спеціальності розробляється типова навчальна програма. Типові програми розробляються колективом авторів. На їхній основі створюються робочі програми, які враховують регіональні й галузеві особливості. Робочі програми затверджуються спочатку на кафедрі, потім - методичною комісією факультету. Робоча програма складається ведучими викладачами із прив'язкою до конкретного потоку студентів, для яких читається дана дисципліна.. Для оптимізації навчального процесу необхідно складати структурно-логічну схему вв'язування преподаваної дисципліни з іншими дисциплінами. До робочої програми бажано додавати лист узгодження змісту цієї робочої програми з викладачами, що раніше читали профільні дисципліни, а також дисциплінами читають паралельно з нею. Останнім етапом розробки тематики й змісту курс, що читається, є складання тематичного план Тематичний план являє собою тематику лекцій і практичних (семінарських) занять. Причому, у кожній лекції формулюються питання відповідно до кількості годин, відведених на цю тим у робочій програмі.
|
