Проблема сімейного насильства в сучасному суспільстві.

За даними соціальних опитувань, насильство в українській сім'ї - досить розповсюджене явище. Соціальні дослідження HAH України свідчать: 68% жінок в країні потерпають від знущань в сім'ї, в тому числі 20%, як правило, від побоїв чоловіка. Встановлено, що майже дві третини сімейно-побутових злочинів супроводжувались фізичним насильством над жертвою.

Однією з крайніх форм насильства є зґвалтування дівчат та жінок. В Україні щороку офіційно реєструється майже півтори тисячі таких випадків.

Крім того, різні види насильства стосовно жінок залишаються, як правило, прихованими і не знаходять відображення у статистиці. Особливо це стосується сексуального насильства. Так, 50% жінок, згідно із соціологічними дослідженнями HAH України, зазнали сексуальних домагань на роботі, а 8% із них- досить часто.

Слід зазначити, що проблема насильства над жінками - давня хвороба нашого суспільства. Якщо на заході, зокрема під впливом руху за громадянські права, в суспільстві з'явилося розуміння неприпустимості стосунків, заснованих на насильстві, то в нашій державі поки що такого немає.

Щоб докорінно змінити ситуацію з проявом насильства, необхідна перш за все консолідація зусиль правоохоронних органів і населення з питань профілактики та попередження цього ганебного для нашого суспільства явища.

Для подолання насильства на перше місце серед правових засобів слід поставити формування правосвідомості і правової культури громадян та профілактику правового нігілізму населення України.

Велике значення для попередження насильства має моральний клімат у сім'ї, ставлення батьків до дітей та їх виховання. Мати виховує дочку, а вчить сина, батько виховує сина, а вчить дочку, тому поведінка батьків, їх становлення до дітей мають надзвичайно велике значення у формуванні в свідомості дітей гуманного ставлення до людини, добропорядності, чесності, свідомості, духовної стійкості, витримки, врівноваженого характеру.

За даними Інформаційного центру МВС, у Росії щороку близько 2 тисяч дітей піддаються сексуальному насильству, але ці цифри не відображають реального стану справ. Тільки невеликий відсоток справ, пов'язаних із сексуальним насильством доходить до суду і завершується винесенням вироку.

2. Типологія насильства в сім'ї.

Проблема сімейного насильства до останнього часу була поза увагою вітчизняних дослідників, тоді як у зарубіжній науковій літературі згадана тема досить широко висвітлена. Найбільш поширене фізичне насильство та психічне насильство.

1. Фізичне насильство - усі форми травматизму, спричинені навмисними діями дорослих: перелами кісток, черепно-мозкові травми, синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з'являтися, коли дитина грається, опіки, подряпини, опіки від цигарок, сліди людських укусів; споживання невідповідної їжі, напоїв або медикаментів(наприклад, наркотиків чи алкоголю, щоб змусити дитину заснути).

2.Сексуальне насильство - це залучення дітей або підлітків до 18 років до сексуального життя дорослих без розуміння та згоди перших на це, а також просте споглядання чи присутність при сексуальних діях або сексуальна експлуатація дитини.

3. Емоційне (психічне) насилля - це вплив на психіку дитини шляхом залякування, погроз (зокрема фізичною розправою), щоб зламати волю до опору, заблокувати відстоювання своїх прав та інтересів, примус робити те, що суперечить її моральним принципам,висміювання, дратування, кривдження, за­лякування, постійна критика, ігнорування, приниження, тероризування.

4.Байдуже ставлення (занедбання дитини) - небажання задовольнити потреби в одязі, їжі, медичній допомозі, тобто батьки не надають адекватну опіку і захист.

5. Економічне насильство - це навмисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу й іншого майна або засобів, на які потерпілий має передбачені законом права, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного або психічного здоров'я.

Найхарактернішими різновидами економічного насильства щодо дітей є: примушування батьками або піклувальниками неповнолітніх до жебрацтва чи праці, що перешкоджає або унеможливлює отримання дитиною освіти і ставить під загрозу її життя, здоров'я, нормальний фі­зичний та психічний розвиток; примушування до протиправних дій в економічній сфері; позбавлення та/або погроза позбавлення житла та грошового утримання; існування за рахунок дитини (наприклад, дитини-інваліда). Економічне насильство в родині є дуже небезпечним із точки зору криміналізацїї дітей та підлітків не маючи змоги легально отримувати й витрачати кошти, вони вдаються до жебрацтва, крадіжок, азартних ігор тощо.