Законы управленияпринято делитьна 3 основные группы.
общие (объективные) законы управления – законы, свойственные управлению в целом и выражающие зависимости, формирующиеся независимо от воли отдельных субъектов. частные, или субъективные законы управления, посредством применения которых можно в значительной степени повысить эффективность функционирования системы в целом, а также ее отдельных элементов и звеньев. К числу субъективных законов управления относятся. «специальные» законы, - непосредственно не связанные с управлением, но способные оказать значительное влияние на результаты деятельности организации. (экономические, юридические, социальные и иные законы.) к принципым управления относятся: · разделение функций управления и на их основе построение структуры управления, интеграции и дифференциации функций, которые выражаются в единстве системы органов управления; · сочетание операций различных функций управления - функций органа управления и внутренней структуры органа управления; · сочетание центризма и автономности в организации структуры управления; · принцип иерархии системы управлении - необходим для распределения информации и организации ее движения по ступеням системы управления, что обеспечивает взаимодействие высшего, среднего и низшего уровней управления.
76. Розкрити зміст схеми Р.Скотта. В зарубежной литературе при рассмотрении развития менеджмента чаще всего используется схема Ричарда Скотта из Стэнфордского университета.
Охарактеризуем представленные этапы. На первом этапе широкое распространение получила система Ф.Тейлора, которая имеет определенные достоинства и недостатки: четкость выполнения операций, экономия времени, формирование элементов нормирования, однако ее называли системой «выжимания пота. На втором этапе рациональность отходит на «второй план, а основное внимание уделяется социальному фактору. На третьем этапе рациональность и нормирование возвращаются, однако они носят методический характер (не такие жесткие). Система стала открытой т.е. учитываются факторы внешней среды. На четвертом этапе рассматривается применение экономико –математических методов управлении, а также формирование социально – этического менеджмента.
77. Розкрити модель стратегічного планування. 1.Определение Миссии организации 2.Определение целей организации 3.Оценка и анализ внешней среды 4.Сильные и слабые стороны организации 5.Анализ стратегических альтернатив 6.Выбор стратегии 7.Реализация стратегии 8.Оценка стратегии Миссия – это четко выраженная причина существования организации. Цели организации формируются согласно концепции ее развития, а также построенному «дереву целей». Оценка и анализ внешней среды осуществляется путем контроля факторов внешней среды. Управленческой исследование сильных и слабых сторон осуществляется путем изучения финансового состояния, учета, факторов производства, использования рабочей силы, а также рыночных факторов. Анализ стратегических альтернатив развития организации или предприятия базируется на оценке следующих возможных вариантов - это ограниченный рост, рост, уменьшение (ликвидация или переориентация), объединение предыдущих вариантов. Выбор стратегии осуществляется с учетом таких факторов, как уровень риска, влияние предыдущих стратегий, влияние собственников, а также зависит от временного параметра. Планирование реализации стратегии (ниже)
78. Розкрити основні елементи процесу планування реалізації стратегії. Планирование (прогнозирование) как функция управления – основная форма воздействия на коллектив людей для достижения поставленных целей. Она является исходной для других функций управления. Планирование реализации стратегии включает тактические действия т.е. краткосрочные стратегии; политику – общее руководство действий и принятия решений; процедуры – действия, которые надо выполнять в конкретной ситуации; правила – это то, что необходимо делать в специфической одноразовой ситуации.
79. Розкрити основні закони організації. Загальні закони організації діють у всіх матеріальних системах. До основних з них належать такі: • закон синергії(будь-яка система має такий набір ресурсів, за якого її потенціал завжди буде або значно більшим від простої суми потенціалів ресурсів, що до неї входять (технологій, персоналу, комп'ютерів), або істотно меншим.); • закон самозбереження; • закон розвитку; • закон відповідності різноманітності системи, що управляє, різноманітності керованого об'єкта; • об'єктивний закон пріоритету цілого над частиною; • загальний закон врахування системи потреб.
80. Визначити особливості дисциплінарних методів. Дисциплінарна влада - це право (можливість), заснована на законі, давати обов'язкові вказівки підлеглому працівнику, встановлювати правила поведінки працівників, заохочувати, застосовувати заходи дисциплінарного стягнення, проводити дисциплінарні розслідування. Відрізняються також три види дисципліни,: виконавська дисципліна - це поведінка працівника, при якому він виконує всі свої обов'язки і головна увага приділяється обов'язкам; самодисципліна - працівник крім виконання обов'язків активно користується своїми правами; правова активність - працівник, виконуючи свої обов'язки, використовуючи права, проявляє активність більшу, ніж вимагає норма права. Метод переконання - це метод виховання, впливу на свідомість працівників з метою стимулювання його корисної діяльності або гальмування небажаних вчинків. Існують різні види переконання: політичні, економічні, правові, естетичні та інші. У трудових відносинах важливі, перш за все, правові та економічні переконання, на які в основному і впливає адміністрація. Метод переконання як процедура включає наступні види діяльності. З'ясування наявних правових переконань і визначення їх дефекту. Другий вид діяльності - передача знань трудового права. Третій вид діяльності - формування власного ставлення до знань, принципам, нормам, цілям законодавства і засобам їх досягнення. Метод примусу. Незважаючи на те що в статті цей метод прямо не названий, він існує. Примус - це форма несхвалення поведінки людини, яка полягає в тому, що людину змушують виконувати правила поведінки. Засобами примусу є покарання. Застосовуючи покарання, можна досягти різних результатів, тих, які заплановані, і протилежних. Для того щоб домогтися запланованих результатів, доцільно дотримуватися правил ефективності покарання
81. Розкрити принципи А.Файоля. Файоль сформулював 14 принципів управління: 1) Розподіл праці. Його метою є підвищення кількості та якості виробництва при витраті тих же зусиль. Це досягається за рахунок скорочення числа цілей, на які має бути спрямована увага і дію. 2) Повноваження і відповідальність. Повноваження - право розпоряджатися ресурсами підприємства, а також право направляти зусилля співробітників на виконання доручених завдань. Відповідальність являє собою зобов'язання виконувати завдання і забезпечувати їх задовільне завершення. 3) Дисципліна. Дисципліна передбачає досягнення виконання угод, укладених між підприємством та його працівниками, в тому числі і покору. 4) Єдиноначальність (єдність розпорядження). Працівник повинен одержувати розпорядження та вказівки від свого безпосереднього керівника. 5) Єдність напряму (дирекції). Один керівник і одна програма для сукупності операцій, що переслідують одну і ту ж мету. 6) Підпорядкованість особистих (індивідуальних) інтересів загальним. Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні переважати над інтересами організації і повинні бути напрвлена на виконання інтересів всього підприємства. 7) Винагорода персоналу, тобто ціна надаваних послуг. Вона повинна бути справедливою. 8) Централізація. 9) Скалярний ланцюг (ієрархія). Скалярний ланцюг, - це ряд керівних посад, починаючи з вищих і кінчаючи нижчими. Скалярний ланцюг визначає підпорядкування працівників. 10) Порядок. Кожен працівник повинен мати своє робоче місце, забезпечене всім необхідним. 11) Справедливість. Справедливість - це поєднання доброти і правосуддя. 12) Стабільність робочого місця для персоналу. Для підприємства найбільш переважними є працівники, які тримаються за своє місце. 13) Ініціатива. Ініціатива - це розробка плану і успішна його реалізація. 14) Корпоративний дух. Сила підприємства в гармонії («єднанні») всіх працівників підприємства.
82. Розкрити роль психологічних методів управління. Психологічні методи управління покликані забезпечити формування первинних трудових колективів відповідно їхнім індивідуальним здібностям, схильностям, інтересам і дотриманні психологічної сумісності шляхом регулювання відносин між людьми, впливу на індивідуальну психологію окремих працівників. Розрізняють наступні типи темпераментів: 1. Сильний, рухливий, неврівноважений (холеричний), характеризується ініціативністю, швидкістю дій і рішень, відсутністю злопам’ятності і тривалої уразливості. Холерика обтяжує повільний темп діяльності і пасивність. 3. Сильний, малорухомий (флегматичний); для нього характерна витримка і спокій навіть у важких обставинах, незворушність, стійкість у прагненнях і настроях, посидючість, концентрація уваги; флегматик дотримує рівності у відносинах, роботі, повільно переключається з одного на інше, неквапливий. Знання керівником, членами колективу характеристик соціально-психологічних типів працівників дозволяє визначати і вибирати стиль і методи управління, що забезпечать ефективний вплив в колективі. Важливе місце тут приділяється знанню і розумінню групової психології трудового колективу.
83. Розкрити стратегії подолання конфліктів. Конфліктом можна управляти, якщо вирішити дві основні проблеми: попередження виникнення конфлікту; конструктивне вирішення конфлікту, якщо його не вдалося попередити. Якщо менеджеру стало відомо про предконфликтной ситуації, необхідно: з'ясувати обставини і суть виниклих розбіжностей, їх причину, джерела і т. п.; опитати осіб, що володіють інформацією про зароджується протиріччі; провести індивідуальну бесіду з кожним з учасників конфлікту з метою визначення їх поглядів (думок) про сформовану ситуацію і шляхів подальшої роботи з ними; визначити можливі наслідки розбіжностей; взяти активну участь у подоланні розбіжностей, що виникли.
|
