Етапи розвитку інформаційних технологій

Діяльність окремих людей, груп, колективів і організацій все більшою мірою залежить від їх інформованості і здатності ефективно використовувати інформацію. Перш ніж зробити якісь дії, необхідно провести велику роботу по збору і переробці інформації, її осмисленню і аналізу. Пошук раціональних рішень в будь-якій сфері вимагає обробки великих об’ємів інформації, що часом неможливо без залучення спеціальних технічних засобів. Зростання об’єму інформації особливо стало помітним в середині XX ст. Лавиноподібний потік інформації хлинув на людину, не даючи йому можливості сприйняти цю інформацію повною мірою. В новому потоці інформації, який щодня з’являється, орієнтуватися стає все важчим. Часом вигідніше стало створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести пошук аналога, зробленого раніше. Відтворення великих потоків інформації обумовлюється:

§ надзвичайно швидким зростанням числа документів, звітів, дисертацій, докладів і т.п., в яких висловлюються результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт;

§ числом, що постійно збільшується, періодичних видань по різних областях людської діяльності;

§ появою різноманітних даних (економічних, медичних, геофізичних і т.д.), записуваних звичайно на магнітних носіях і тому не потрапляючих в сферу дії системи комунікації.

В історії розвитку цивілізації відбулося декілька інформаційних революцій – перетворень суспільних відносин через кардинальні зміни у сфері обробки інформації. Слідством подібних перетворень було придбання людським суспільством нової якості.

Перша революція пов’язана з виникненням писемності, що привело до гігантського якісного і кількісного стрибка. З’явилася можливість передачі знань від покоління до покоління.

Друга (середина XVI ст.) викликана винаходом книгодрукування, яке радикально змінило індустріальне суспільство, культуру, організацію діяльності.

Третя (кінець XIX ст.) обумовлена винаходом електрики, завдяки якій з’явилися телеграф, телефон, радіо, дозволяючі оператитвно передавати і накопичувати інформацію в будь-якому об’ємі.

Четверта (70-е рр. XX ст.) пов’язана з винахід мікропроцесорної технології і появою комп’ютерної техніки. На мікропроцесорах і інтегральних схемах створюються комп’ютери, комп’ютерні мережі, системи передачі даних (інформаційні комунікації). Цей період характеризують три фундаментальні інновації: перехід від механічних і електричних засобів перетворення інформації до електронних; мініатюризація всіх вузлів, пристроїв, приладів, машин; створення программно-управляемых пристроїв і процесів.

Остання інформаційна революція висуває на передній план нову галузь – інформаційну індустрію, пов’язану з виробництвом технічних засобів, методів, технологій для отримання нових знань. Найважливіша складова інформаційної індустрії – інформаційна технологія.

Інформаційна технологія (ІТ) – процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки і передачі даних (первинної інформації) для отримання інформації нової якості про стан об’єкту, процесу або явища. Сучасна ІТ спирається на досягнення в області комп’ютерної техніки і засобів зв’язку.

Існують декілька точок зору на розвиток ІТ, які визначаються різними ознаками розподілу. Загальним у викладених нижче підходах є те, що з появою персонального комп’ютера почався новий етап розвитку інформаційних технологій. Основною метою стає задоволення персональних інформаційних потреб людини як для професійної сфери, так і для побутової. Ознака розподілу: вид задач і процесів обробки інформації.

1 етап (до другої половини XIX ст.) – «ручна» інформаційна технологія, інструментарій якої складали: перо, чорнильниця, книга. Комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправлення через пошту листів, пакетів, депеш. Основна мета технології – представлення інформації в потрібній формі.

2 етап (з кінця XIX ст.) – «механічна» технологія, інструментарій якої складали: пишуча машинка, телефон, диктофон, оснащена досконалішими засобами доставки пошта. Основна мета технології – представлення інформації в потрібній формі більш зручними засобами.

3 етап (40-60-е рр.) – «електрична» технологія, інструментарій якої складали: великі ЕОМ і відповідне програмне забезпечення, електричні пишучі машинки, копіювальні апарати, портативні диктофони. Змінюється мета технології – акцент починає переміщатися з форми представлення інформації на формування її змісту.

4 етап (з початку 70-х рр.) – «електронна» технологія, інструментарієм якої стають великі ЕОМ і створювані на їх базі автоматизовані системи управління (АСУ) і інформаційно-пошукові системи (ІПС), оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів. Акцент зміщується у бік формування більш змістовної інформації. Ознака розподілу: проблеми, що стоять на шляху інформатизації суспільства – обробка великих об’ємів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів.

5 етап (з середини 80-х рр.) – «комп’ютерна» технологія, основним інструментарієм якої є персональний комп’ютер з широким спектром стандартних програмних продуктів різного призначення. На цьому етапі відбувається процес персоналізації АСУ (створення систем підтримки ухвалення рішення для різних фахівців). У зв’язку з переходом на мікропроцесорну технологію істотною зміною піддається побутова техніка, прилади зв’язку і комунікації, оргтехніка. Проблеми цього етапу численні. Найістотнішими є: вироблення угод і встановлення стандартів, протоколів для комп’ютерного зв’язку; організація доступу інформації; організація захисту і безпеки інформації. Ознака розподілу: перевага, яку приносить комп’ютеризація. Починають широко розвиватися комп’ютерні мережі (локальні і глобальні).