Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність 30 страница

розділи

незаконно виготовлених чи відтворених позначень, що використо­вуються в будь-якій документації, на виставках чи ярмарках.

Проте Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» норм про захист від таких порушень та наслідків про їх за­стосування не містить. Нічого у цьому Законі не говориться про ввіз чи вивіз товарів з протиправним позначенням торговельних ма­рок, пропонування товарів під зазначенням їх певним знаком тощо.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також містить перелік спорів, що розв'язуються у судовому порядку.

Захист прав на використання географічного зазначення поход­ження товару здійснюється на підставі Закону України «Про охоро­ну прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до дея­ких законів України з питань інтелектуальної власності» від 21 груд­ня 2000 р. Зазначений Закон містить більш ґрунтовні норми про за­хист права на географічне зазначення походження товарів. Закон визначає порушенням прав на використання географічного зазна­чення походження товару також використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого географічного зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару. Далі у Законі говориться про те, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва на використання зареєстрованого геогра­фічного зазначення походження товару спричиняє відповідальність згідно із законами.

Закон широко розкриває зміст поняття порушення права на ви­користання зареєстрованого географічного зазначення походження товару. За Законом цим поняттям охоплюються такі дії:

— використання зареєстрованого географічного зазначення по­ходження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

— використання зареєстрованого географічного зазначення по­ходження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його поход­ження використовується у перекладі або супроводжується словами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо;

_ Захиа прав а інтелектуалмюі власності

— використання зареєстрованого географічного зазначення по­ходження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використан­ня вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для не­однорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репу­тації зареєстрованого географічного зазначення або є неправомір­ним використанням його репутації;

-- використання зареєстрованого географічного зазначення по­ходження товару як видової назви.

Проте наведені нижче дії закон не визнає порушенням прав власника свідоцтва:

— використання зареєстрованого географічного зазначення по­ходження товару відповідно до вимог Закону будь-якою особою, яка на законних підставах придбала позначений цим географічним зазначенням походження товар у власника свідоцтва і повторно вводить його в обіг;

— використання географічного зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право його використання, але до­бросовісно його використовувала до дати реєстрації (право попе­реднього користування). Якщо ця особа протягом дванадцяти мі­сяців від дати реєстрації географічного зазначення походження то­вару не подасть до Установи заявки на одержання права на вико­ристання цього географічного зазначення, подальше його викори­стання вважається порушенням прав власника свідоцтва.

У цьому Законі визначені більш чіткі і конкретні санкції за по­рушення права на використання географічного зазначення поход­ження товару. Порушення прав власника свідоцтва спричиняє цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом. Але за порушення прав власника свідоцтва (як, до речі, і за порушення прав на сорти рослин) чинним кримінальним зако­нодавством кримінальна відповідальність не встановлена.

Власник свідоцтва на використання географічного зазначення походження товару має право вимагати від порушника:

— притінення дій, що порушують право або створюють загрозу порушення;

РОЗДІЛ 14

— вилучення з обігу товару з неправомірним використанням географічного зазначення походження;

— вилучення з товару чи його упаковки неправомірно нанесено­го географічного зазначення походження, а при неможливості цьо­го — знищення товару;

— відшкодування втрат, включаючи неодержані доходи;

— відшкодування збитків у розмірі не більше, ніж отриманий порушником прибуток;

— вжиття інших передбачених законом заходів, пов'язаних із за­хистом прав на географічне зазначення походження товару.

Крім цього, власник свідоцтва має право звернутися до суду з позовом про припинення порушення та відшкодування заподіяної шкоди.

При ввезенні на митну територію України товару, позначеного з порушенням прав законних користувачів (власників свідоцтва) права на використання географічного зазначення походження, цей товар може бути тимчасово затриманий у порядку, встановленому законом.

Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» визначає перелік спорів з приводу використання геогра­фічного зазначення походження товарів, який відрізняється від по­дібних переліків, що містяться у патентних законах України.

За зазначеним Законом у суді вирішуються спори про:

— правомірність реєстрації географічного зазначення походжен-? ня товару;

— незаконне використання географічного зазначення походжен­ня товару;

— ввезення на митну територію України товарів, неправомірно маркованих географічним зазначенням походження товару.

Суди можуть приймати рішення про:

— вилучення з товару або його упаковки неправомірно нанесе­ного географічного зазначення походження товару;

— конфіскацію товару, неправомірно маркованого географічно­го зазначення походження товару;

— вилучення з обігу товару, неправомірно маркованого геогра­фічного зазначення походження товару;

_Захист права інтелектуальної власності

— відшкодування шкоди, що завдається особі, яка має право на

використання географічного зазначення походження товару;

— визнання географічного зазначення походження товару видо­вою назвою або скасування раніше визнаної видової назви товару.

Для захисту права інтелектуальної власності використовуються також загальні цивільно-правові засоби захисту цивільних прав. Вони придатні як для захисту авторського права і суміжних прав, так і для захисту прав промислової власності та засобів індивіду­алізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

14.3. Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності

За Кримінальним кодексом України (далі — КК України), який набрав чинності з 1 вересня 2001 р., кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності здійснюється статтями 176—177 цього Кодексу. Стаття 176 КК України присвячена захисту авторсь­кого права і суміжних прав. Вона має назву «Порушення авторсь­кого права і суміжних прав», до яких належать:

— незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літера­тури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних;

— незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;

—інше використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторсь­ке право або суміжні права.

Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. відтворення будь-якого твору науки, літератури і мистецтва є одним із способів використання такого твору. Автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Стаття 176 КК України встановлює відповідаль­ність не лише за відтворення творів науки, літератури і мистецтва, а й за їх розповсюдження у будь-якій формі і будь-яким способом

РОЗДІЛ 14

До об'єктів кримінального посягання за цією статтею належать та­кож комп'ютерні програми і бази даних.

Кримінальним порушенням є незаконне відтворення, розповсю­дження виконання фонограм і програм мовлення, а також їх неза­конне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах та інших носіях інформації. Відповідно до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фоно­грам» від 23 березня 2000 р. відтворенням визнається виготовлення одного або більше примірників аудіовізуального твору чи фоногра­ми у будь-якій матеріальній формі, у тому числі в звуко- або віде-озапису, а також запис твору чи фонограми для тимчасового або постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптич­ній чи іншій формі, яку «читає машина».

Розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів чи фоно­грам визнається випуск в обіг примірників аудіовізуальних творів чи фонограм і будь-які дії розповсюджувачів цих примірників, шо спричиняють, незалежно від способу, передачу права власності або передачу права володіння, права користування або права розпоря­дження на ці примірники.

Відтворювач — це юридична або фізична особа, яка замовила відтворення або самостійно здійснила таке відтворення на облад­нанні, що є його власністю або перебуває у його володінні чи ко­ристуванні.

Розповсюджувач примірників аудіовізуальних творів чи фоно­грам — суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав у влас­ність або одержав у володіння (розпорядження) випущені в обіг примірники аудіовізуальних творів чи фонограм з метою їх передачі у власність або у володіння, користування, розпорядження третім особам шляхом продажу через мережу оптової, роздрібної або дріб­нороздрібної торгівлі або в інший спосіб.

Кримінальним правопорушенням є будь-яке інше використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні пра­ва. До інших форм і способів використання чужих творів слід від­нести публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічний показ; будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по кабе­

_Захист права інтелектуальної власності

лях уже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; розповсюдження творів шляхом про­дажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання у майно­вий найм чи у комерційний прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору; здавання в найм після першого прода­жу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних тво­рів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку «читає машина»; імпорт примірників творів. Наведений перелік не є вичерпним.

Відповідальність за наведені кримінальні правопорушення на­стає за двох таких умов:

1) об'єкт авторського права чи суміжних прав, на який було

звернуто посягання, охороняється законом;

2) якщо злочинні дії завдали матеріальної шкоди суб'єкту автор­ського права чи суміжних прав у великому або в особливо велико­му розмірі. Стаття 176 КК України чітко визначає, шо слід розуміти під цими поняттями. Матеріальна шкода вважається завданою у ве­ликому розмірі, якщо вартість примірників незаконно відтворених чи розповсюджених творів, матеріальних носіїв комп'ютерних про­грам, баз даних, виконань, фонограм, аудіо- та відеокасет, дискет, інших носіїв інформації або сума доходу, отриманого внаслідок не­законного опублікування, виконання, показу чи публічного опри­люднення творів, комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фо­нограм, програм мовлення, продажу аудіо- та відеокасет, дискет, інших носіїв інформації у сто і більше разів перевищує неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян, є завданою в особливо вели­кому розмірі — якщо їх вартість або сума доходу у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо злочинні дії завдали суб'єкту авторського права чи су­міжних прав матеріальної шкоди у великому розмірі, то ці дії кара­ються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм

РОЗДІЛ 14

мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготов­лення і відтворення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріаль­ної шкоди в особливо великому розмірі, — караються штрафом від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або виправними роботами на строк до двох років або позбав­ленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо- та відеокасет, дискет, інших носіїв інформації та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

Дії, передбачені вище, вчинені службовою особою з використан­ням службового становища щодо підлеглої особи, — караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк від шести місяців або обме­женням волі на строк до двох років, з позбавленням права обійма­ти певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Суб'єктивна сторона зазначених злочинів характеризується умислом. Мотиви порушення авторського права і суміжних прав для кваліфікації злочину значення не мають. Спонукати до вчинен­ня злочину можуть корисливість, кар'єризм або інша особиста за­цікавленість.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка фізична особа — як по­садова, так і приватна, в тому числі і сам автор, якщо він приховав співавторство інших осіб у створенні твору науки, літератури, мис­тецтва, комп'ютерних програм, баз даних, виконання, фонограми чи програми мовлення.

Стаття 177 КК України «Порушення прав на об'єкти промисло­вої власності» має своїм призначенням кримінально-правовий за­хист патентних прав. Використання об'єктів промислової власнос­ті, що охороняються патентами або іншими охоронними докумен­тами (свідоцтвами), також може мати місце лише з дозволу патен­товласника. Будь-яке використання об'єкта промислової власності без дозволу патентовласника вважається незаконним (крім ви­падків, передбачених законом). Незаконним використанням об'ек-

Захи ст права інтелектуальне

та промислової власності вважається виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введен­ня в господарський обіг продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого об'єкта промислової власності без дозволу патен-товласника. Але при цьому слід мати на увазі, що чинне законодав­ство України про промислову власність передбачає випадки вико­ристання об'єктів цієї власності, які не визнаються порушеннями патентних прав.

Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промисло­вого зразка, географічного зазначення походження товару, компо­нування інтегральної мікросхеми, сорту рослин, якщо ці дії завда­ли матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, при­значених для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріаль­ної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або виправними роботами на строк до двох років, або позбав­ленням волі на строк до двох років, з конфіскацією незаконно ви­готовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Суб'єктивна сторона зазначених злочинів характеризується умислом. Мотиви порушення прав промислової власності для ква­ліфікації злочину значення не мають. Спонукати до злочину мо­жуть корисливість, кар'єризм або інша особиста зацікавленість.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка фізична особа — як по­садова, так і приватна, у тому числі і сам творець об'єкта промис­лової власності, якщо він приховав співавторство інших осіб у ство­ренні даного об'єкта.

Матеріальна шкода у великому чи в особливо великому розмірі визначається аналогічно порядку її визначення для суб'єктів ав­торського права і суміжних прав.

РОЗДІЛ 14

14.4. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності

Найменш ефективним способом захисту права інтелектуальної власності є адміністративно-правовий захист, — не систематизова­ний і не упорядкований. Зазначений захист поширюється лише на окремі об'єкти права інтелектуальної власності. Об'єкти авторсько­го і суміжних прав взагалі не підлягають адміністративно-правово­му захисту.

Адміністративно-правовий захист з усіх об'єктів права інтелек­туальної власності поширюється лише на сорти рослин. Стаття 51² Кодексу України про адміністративні правопорушення проголошує: «Використання запатентованого сорту рослин без згоди власника патенту або піц назвою, що відрізняється від назви, під якою його занесено до Державного реєстру сортів рослин України — спричи­няє накладення штрафу на громадян від трьох до десяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів фомадян і на посадових осіб — від се­ми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Стаття 164³ Кодексу України про адміністративні правопору­шення визначає другу групу дій, що спричиняють адміністративно-правову відповідальність. Перша частина цієї статті передбачає від­повідальність за три види адміністративних правопорушень:

1) неправомірне використання комерційного найменування, торговельної марки або будь-якого маркування товару;

2) неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця;

3) самовільне використання імені іншого підприємця. Зазначені адміністративні правопорушення спричиняють накла­дення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Друга частина ст. 164^і Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення передбачає відповідальність за умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, що можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця. На­

Захист права інтелектуальної власності

ведене правопорушення спричиняє накладення штрафу від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отримання, використання, розголошення комерційної таємни­ці а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця становить зміст тре­тьої частини ст. 164³ зазначеного Кодексу. Ці неправомірні дії спри­чиняють накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання для контролю

1. Захист права інтелектуальної власності.

2. Загальна оцінка системи захисту права інтелектуальної влас­ності за законодавством України.

3. Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності.

4. Кримінально-правовий захист права інтелектуальної влас­ності.

5. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної влас­ності.

РОЗДІЛ 15

Економіка інтелектуальної власності

15.1. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу за економічним змістом

Інтелектуальна економіка — це галузь знань, що вивчає теорію і практику функціонування ринкових структур та механізми взаємо­дії суб'єктів економічної діяльності, пов'язаних з інтелектуальним капіталом. Вона вивчає питання організації підприємницької діяль­ності, що охоплюють організаційні форми та правові основи бізне­су, методи ціноутворення та оцінки вартості інтелектуального про­дукту, засоби мобілізації з інтелектуального капіталу, систему су­часного бухгалтерського обліку, фінансових відносин та процедуру укладення угод.

Сучасна ринкова інтелектуальна економіка — це змішана еко­номіка, в якій інтелектуальний продукт створюється під впливом власних ринкових зусиль, що спрямовують підприємницьку ак­тивність на зростання інтелектуального капіталу, а держава регулює цей процес, встановлюючи правову структуру бізнесу і контролюю­чи її додержання.

Бізнес — це відповідний вид діяльності з метою отримання до­ходу за результатами комерціалізації інтелектуального продукту. Він передбачає повну самостійність щодо прийняття господарських рі­шень та певну відповідальність за результати цих рішень. Бізнес — це ризик. Він передбачає залучення власного капіталу або опосе-редницьку участь у такій діяльності шляхом вкладення у діло влас­ного капіталу на умовах корпоративного права.

Інтелектуальний капітал як економічна категорія розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що в процесі сво-

_Економіка інтелектуально? елаейСк гі

го руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості Це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіта­лу і водночас відтворює властиві лише йому (інтелектуальному капіталу) особливості. До інтелектуального капіталу належать про­дукт розумової, інтелектуальної праці та продукт творчих зусиль. Інтелектуальний капітал — це знання, що можуть бути перетворені в прибуток та оцінені.

Щоб глибше усвідомити поняття та механізм функціонування інтелектуального капіталу, наведемо класифікацію видів інтелекту­ального капіталу за різними ознаками, залежно від мети та завдань, які при цьому вирішуються (див. рисунок).

За формою власності інтелектуальний капітал може бути при­ватним, колективним та державним залежно від суб'єкта, який во­лодіє, користується і розпоряджається результатом інтелектуальної творчої діяльності. Зазначені правомочності закріплені в Консти­туції України (ст. 41).

В основу інтелектуального капіталу входить інтелектуальна влас­ність — результат інтелектуальної творчої діяльності, результат власного творчого пошуку, який має бути певним чином об'єкти­вований, втілений у певну об'єктивну форму та здатним до відтво­рення.

З цієї позиції інтелектуальна власність визначає кому належить результат інтелектуальної творчої діяльності, що втілений у певну об'єктивну форму (патент, свідоцтво, ноу-хау, товарний знак, ав­торський твір тощо). Що стосується приватної або колективної (група приватних осіб) форми власності, то зрозуміло, що мається на увазі, кому належить результат власного творчого пошуку, хто або скільки людей спрямовували свої зусилля на отримання кінце­вого результату творчої діяльності. Що стосується державної фор­ми інтелектуальної власності, то до неї належить продукт інтелек­туальної праці, створений на замовлення державних органів влади за рахунок бюджетних коштів, або за традицією продукт інтелекту­альної праці належить суб'єкту господарювання (підприємству, об'єднанню тощо), який утворений органами держави (місцевого самоврядування— комунальна власність; Кабінетом Міністрів Ук­раїни, за наказом міністерств і відомств — загальнодержавна влас-

33»ф414

РОЗДІЛ 15

ність), що відповідає законам України «Про власність», «Про під­приємства в Україні» тощо.

Корпоративна трансакція пов'язана з організаційно-правовою формою інтелектуального капіталу і відтворюється у формі акціо­нерного або пайового інтелектуального капіталу залежно від виду корпоративної трансакції або виду засновницького капіталу, якщо маємо на увазі акціонерне товариство або інші види господарських товариств (товариство з.обмеженою відповідальністю тощо), що пе­редбачені Законом України «Про господарські товариства» та ін­шими. Вкладення інтелектуального капіталу до статутного фонду господарських товариств в обмін на корпоративні права належить до інноваційної діяльності, спрямованої на емісію (ремісію) статут­ного фонду, тобто підвищення (зменшення) потенціалу засновни­цького капіталу.

Корпоративні трансакції здійснюються з метою більш повного використання прав інтелектуальної власності, зміни структури управління та реструктуризації активів. Водночас при корпоратив­них трансакціях здійснюється перерозподіл виключних прав між суб'єктами, які беруть участь у трансакціях.

Резидентність визначає присутність національного або інозем­ного інтелектуального капіталу. За такою ознакою збшьшуються ін­теграційні можливості інтелектуального капіталу, який стимулює створення ринку інтелектуальних (нематеріальних) активів.

Економіка ін телек і

Класифікація видів інтелектуального капіталу

Інтелектуальний капітал

	Ознаки
Форма власності
Корпоративна трансакція
Резиденти їсть
Форма залучення
За терміном знаходження у розпорядженні суб'єкта господарювання
Формування інтелектуального капіталу
Можливість визначення розміру вартості інтелектуального капіталу

Види

Приватний інтелектуальний капітал

колективний інтелектуальний капітал

Державний інтелектуальний капітал

Акціонерний інтелектуальний капітал

Пайовий інтелектуальний капітал

Національний інтелектуальний капітал

Іноземний інтелектуальний капітал

Інтелектуальний капітал у формі права на

об'єкти промислової власності

інтелектуальний капітал у формі авторського та суміжних з ним прав

Інтелектуальний капітал в інших формах

Власний інтелектуальний капітал суб'єкта

господарювання

Строковий інтелектуальний капітал

Створений самим суб'єктом господарювання інтелектуальний капітал

Придбаний в інших суб'єктів господарювання інтелектуальний капітал

Інтелектуальний капітал, оцінка вартості якого визначається прямим (витратним) методом

Інтелектуальний капітал, оцінка вартості якого визначається експертним методом

РОЗДІЛ 15 НБ_

Форма залучення інтелектуального капіталу проявляється у фор­мі права на об'єкти промислової власності та у формі авторського та суміжних з ним прав залежно від видів об'єктів інтелектуальної власності. За міжнародними стандартами усі результати творчої інтелектуальної діяльності з точки зору правової охорони поділя­ються на об'єкти, шо охороняються правом промислової власності, і на об'єкти, що охороняються авторським правом. До промислової власності належать винаходи, корисні зразки, промислові моделі, фабричні або товарні знаки, ноу-хау. До об'єктів, що охороняють­ся авторським правом, належать права на наукові, літературні, ху­дожні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо.

Інтелектуальний капітал в інших формах може проявлятися, на­приклад, у вигляді наданих послуг типу «інжиніринг» тощо.

За терміном знаходження у розпорядженні суб'єкта господарю­вання інтелектуальний капітал поділяється на власний або такий, що не має терміну знаходження у розпорядженні суб'єкта господа­рювання, та строковий інтелектуальний капітал.

Власний інтелектуальний капітал може бути на балансі суб'єкта господарювання, наприклад, у формі капітальних інвестицій, тобто на стадії створення (розробки) нематеріальних активів. Що стосує­ться строкового інтелектуального капіталу, то на балансі суб'єкта господарювання такий капітал дістає відображення у вигляді нема­теріальних активів, які залежно від виду мають термін знаходжен­ня у розпорядженні суб'єкта відповідно до законодавства України про охорону інтелектуальної власності. Так, наприклад, правова охорона суб'єктів інтелектуальної власності надається за певних умов на конкретно визначений строк: винахід — на 20 років, корисна модель — на 5 років, промисловий зразок — на 10 років тощо.

Означеними законами також передбачено здійснення, напри­клад, щорічної (для винаходів) підтримки їх дії, шляхом сплати зборів за дії, що пов'язані з охороною права на об'єкти інтелекту­альної власності.

За ознакою формування (мобілізації) інтелектуальний капітал поділяється на створений самим суб'єктом господарювання і при­дбаний в інших суб'єктів господарювання.

ікипимік* інтелектуальної власності

За ознакою можливості визначення розміру (величини) вартості інтелектуальний капітал може оцінюватися (визначатися) прямим

(витратним) методом (безпосередньо, відповідно до кошторису) та експертним методом.

Витратний метод оцінки вартості інтелектуального капіталу пе­редбачає, що потенційний покупець, якій володіє відповідною інформацією (кошторисом витрат) про предмет купівлі, не запла­тить за нього більше, ніж вартість іншого об'єкта у складі нема­теріальних активів тієї самої корисності.

Експертний (ринковий) метод оцінки вартості інтелектуального капіталу передбачає використання методу порівняльних продаж, який полягає у прямому порівнянні оцінюваного об'єкта з іншим, аналогічним за якістю, призначенням і корисністю, що був прода­ний у порівнюваний час на аналогічному ринку.